Читати книгу - "Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу"

Нинішній японський прем'єр-міністр Сіндзо Абе є консерватором, який раніше не проявляв зацікавленості до жіночих проблем. Однак недавно він змінив свій курс і оголосив, що хоче знайти способи допомоги жінкам, які раніше працювали, повернутися на роботу. Щоправда, багато хто вважає причиною його раптового занепокоєння долею жінок той факт, що населення Японії скорочується, а отже, зменшується й кількість робочої сили (про це піде мова нижче). Половину японського населення загалом і половину університетських випускників зокрема становлять жінки. Тому недостатня зайнятість японок призводить до того, що країна втрачає близько половини свого людського капіталу. Абе запропонував надати жінкам, які працюють, можливість узяти трирічну відпустку з догляду за дитиною з гарантією повернення на колишнє робоче місце, розширити мережу державних дитсадків, а підприємствам виплачувати премії за те, що вони приймають на роботу жінок. Але багато японок, включно з моїми знайомими, які мають університетську освіту і досвід проживання за кордоном, виступають проти пропозиції Сіндзо Абе. Вони підозрюють, що це — ще один хитрий план, розрахований на те, щоб змусити японок сидіти вдома!

-

Наступною групою пов'язаних із населенням проблем Японії є її низька народжуваність, яка продовжує падати. Японці усвідомлюють серйозність цієї проблеми, але не знають, як її вирішити.

В усіх індустріально розвинених країнах превалює низька народжуваність, демонструючи тенденцію до ще більшого зниження. Однак в Японії вона чи не найнижча у світі: на 1000 осіб щороку народжується 7 немовлят порівняно з 13 у Сполучених Штатах, 19 в середньому по світу та 40 немовлятами в деяких африканських країнах. Ба більше: цей і без того низький рівень народжуваності японців і далі падає. Якщо зробити лінійну екстраполяцію зниження народжуваності протягом останніх років, то можна було б спрогнозувати, що в 2017 році рівень народжуваності впаде до нуля, і з того часу не народиться жодного японця! Зрозуміло, що до такого не дійде, але це ще раз свідчить, що й без того низька японська народжуваність продовжує знижуватися.

Альтернативним способом визначення народжуваності є так званий сумарний коефіцієнт народжуваності, тобто загальна кількість дітей, народжених середньою жінкою впродовж життя. Для світу в цілому цей показник у середньому становить 2,5 дитини; у країнах «першого світу» з найбільш розвиненими економіками він варіюється від 1,3 до 2,0 (наприклад, 1,9 у США). В Японії цей коефіцієнт становить лише 1,27 дитини й перебуває в нижній частині спектру; Південна Корея та Польща входять до тієї жменьки країн, де цей показник є навіть нижчим. Але середня кількість дітей, яку має народити жінка, щоб кількість населення залишалася стабільною (так званий коефіцієнт відтворення населення), становить трохи більше 2. У Японії, як і в низці країн «першого світу», загальний коефіцієнт народжуваності є нижчим за цей коефіцієнт відтворення. Для інших країн «першого світу» це не є проблемою, бо імміграція підтримує кількість населення на стабільному рівні (й навіть збільшує його), попри низьку фертильність. Однак майже повна відсутність імміграції до Японії означає, що фактично її населення зменшується, про що ми поговоримо нижче.

Частково причина падіння народжуваності в Японії полягає в тому, що останнім часом середній вік одруження в цій країні постійно зростав і нині становить 30 років як для чоловіків, так і для жінок. Це означає скорочення доклімаксного періоду, впродовж якого жінка має здатність вагітніти й народжувати дітей. Іще важливішою причиною є те, що коефіцієнт шлюбності (тобто кількість шлюбів на 1000 осіб щороку) в Японії теж стрімко падає. Можна зауважити, що це відбувається і в більшості інших розвинених країн, не призводячи при цьому до катастрофічного падіння народжуваності на кшталт японського, адже багато дітей народжуються поза шлюбом матерями-одиначками: 40 % всіх новонароджених у США, 50 % у Франції, 66 % в Ісландії. Але ця пом'якшуюча обставина не стосується Японії, де матері-одиначки народжують вкрай малу частку дітей — лише 2 96.

Чому ж японці дедалі частіше не бажають одружуватися й мати дітей? Проведене в Японії опитування виявило кілька причин. Одна з них економічна: значно дешевше та комфортніше залишатися одинаком чи одиначкою і жити вдома з батьками, ніж одружуватися, платити за власне житло і витрачатися на дітей. Заміжжя та материнство може обернутися для японських жінок економічною катастрофою, бо фактично унеможливить або суттєво ускладнить отримання роботи і збереження її за собою. Іще одна причина — свобода, яку дає самотність, і це міркування є особливо важливим для жінок, яким не хочеться брати на свої плечі відповідальність за домівку, виховання дітей, турботу не лише про власних старих батьків, а й про батьків свого чоловіка. Ще одна причина полягає в тому, що багато сучасних японців, як чоловіків, так і жінок у рівній пропорції, вважають одруження «непотрібним» і навіть «шкідливим» для повноцінного життя.

Попри всі ці контраргументи, 70 % японців і японок все ж заявляють про своє бажання одружитися. Чому ж тоді їм не вдається знайти собі пару? Раніше це не потребувало від них великих зусиль, бо традиційно японські шлюби влаштовувалися за допомогою посередників (їх називали «накоу-до»), що домовлялися про формальні зустрічі, за допомогою яких неодружена молодь могла знайти собі потенційного шлюбного партнера. Ще в 1960-х роках ця форма одруження переважала в Японії. Відтоді зменшення кількості накоудо й поширення західного стилю романтичного шлюбу призвели до того, що кількість таких договірних шлюбів упала до 5 % від загальної кількості одружень. Але багато сучасних молодих японців надто зайняті на роботі, надто недосвідчені у справі залицяння і надто скуті, щоб заводити романтичні стосунки.

Відмирання традиції договірних шлюбів у Японії протягом останніх десятиліть збіглося з поширенням електронного дистанційного спілкування за допомогою електронної пошти, смс-повідомлень і мобільних телефонів, що спричинило занепад уміння спілкуватися безпосередньо, тет-а-тет. Про один характерний випадок розповів мені японський приятель. Обідаючи в ресторані, він був вражений, побачивши двійко молодих добре вдягнених людей, які ніяково сиділи мовчки один проти одного за сусіднім столиком, нахиливши голови та втупившись у свої смартфони, майже не дивлячись одне на одного. Нарешті мій друг зрозумів: хлопець і дівчина почувалися надто зніченими, щоб розмовляти один з одним безпосередньо, і тому обмінювалися через стіл смс-повідомленнями. От тобі й романтичні стосунки! Звісно, молоді американці також є «наркоманами» електронного спілкування, але вони (на відміну від своїх японських однолітків) принаймні успадкували американську культурну традицію особистих побачень.

-

Японська