Читати книгу - "Морські казки: Казки про Mелюзину і морських людей"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Чому прийшов?
А він відповідає, що спродав усе. Той здивувався:
– Там речі лежали понад два роки, а ти за один день спродав?
Прийшов гроші рахувати, порахував і каже:
– Якби мені ще і тих два склепи продати…
Але там пробудилася та панночка, якій він залишив картку, коли воду брав. І пише вона до його тата, аби царевич приїхав до неї, а тут його нема…
Тепер цар просить того ката, що царевича мав стратити:
– Може, ти його не стратив?
Той відповів, що ні. Тоді цар розписав по краю, де є такий без мізинного пальця, аби дали знати. Ксьондзи оголошували то по церквах, і той купець відізвався, що є в нього. Зараз подали диліжанс, і він поїхав.
Тато як уздрів його, обцілував.
От сів царевич у свій корабель і поплив. Припливає під гору, як заграв у сопілку – гора зсунулась, він вийшов і забрав панночку.
Приїхали до його тата, побралися, погостилися і поїхали до свого дому.
Тепер живуть собі, уже й синок у них є.
Одного разу синок розплакався. Батько не міг нічим його забавити і дав йому свою сопілочку, щоб дитина собі грала. А сам узяв рушницю на плечі і пішов у ліс на полювання та й забув сопілочку тую, що від неї гора зсувалась.
Вертається назад додому, а гора стала знов висока. Вздрів, що вже не вилізе на гору. Та й пригадав, що мав три сестри. Він собі гадає: «Десь вони тут недалеко».
Пустився в дорогу. Іде, знайшов одну сестру, наймолодшу. Приходить на подвір'я, а там миша з карабіном бігає. Вийшла сестра, оборонила. Почав він їй розповідати все, як було, та й каже:
– Сестро, я хочу знати, де інші мої сестри.
Вона йому каже:
– Іди, миша тебе поведе.
Іде миша спереду, а він за нею. Приходить до другої сестри, а там щур з карабіном. Щур підбіг до нього, сестра вийшла, оборонила. Увійшли до хати. Розповів і цій так, як тій сестрі, і каже:
– Я був би радий знати, де моя старша сестра.
Вона каже:
– Ці двоє звірят тебе поведуть.
Привели його до найстаршої сестри. Дивиться, а там кіт з карабіном. Кіт нявкнув, вона вийшла, оборонила. Увійшли до хати, почав розповідати всю правду: як він їздив за водою татові, як оженився, як пішов на полювання, все розповів.
Вона каже йому:
– На тобі цих троє звірят, як вони тобі не дістануть тої сопілки, то ніхто тобі уже не дістане.
Взяв він їх з собою і пішов з ними до тої гори. Прийшов, став і каже:
– Лізьте на гору.
Пішли, але треба було трохи через воду плисти. Забрав кіт усіх звірят на себе і поплив. Вилізли на гору. Трохи відпочили, бо втомилися були. Каже кіт до миші:
– Ти верти діру малу, а щур за тобою більшу.
Провертіли, прогризли двері, взяли сопілку і пішли. Приходять до води, взяв кіт на себе знов обох і пливуть. Щур сів котові на середину спини, а миша на голову. Миша з радості бігає по голові, кіт хотів сказати: «Сиди тихо!», та тільки розкрив рота, а сопілка і впала у воду.
Вийшли на берег і сваряться. Питає їх царевич:
– Є сопілка?
Вони відповідають, що втопили.
А він каже їм:
– Як не буде, то я вас поб'ю.
Пішли вони понад берегом, і найшов кіт рака, схопив його лапами, а рак каже:
– Королевичу, не їж мене, бо маю дрібні діти!
А він відповідає:
– Найди мені сопілку, що я втопив, тоді не з'їм.
Пішов рак і знайшов. Виносить. Взяв кіт сопілку і віддав царевичу. Як заграв той царевич, гора зсунулася, і він увійшов до свого палацу…
І з того часу жили вони собі в добрі.
Чудилище-Страшилище
Мала мати три доньки. Коли була здорова, дбала про них, старалася, але коли на неї впала недуга, то злягла.
Лежить рік, другий, третій – немає матері ліків. Ніякі лікарі не могли їй допомогти.
Аж однієї ночі приснився їй сон, що за крутою горою, за бистрою річкою, в далеких лісах є криниця. Коли з тієї криниці хтось принесе води, а вона нап'ється, то одужає.
Рано-вранці мати каже:
– Донечки мої, котра би з вас пішла за круту гору, за бистру ріку, в далекі ліси до криниці принести води? Мені снилося, що я одужаю, коли нап'юся.
Каже найстарша:
– Я піду, мамочко.
Взяла збаночок, перейшла високу гору, перебрела бистру ріку, знайшла в лісах глибоку криницю, а там Чудилище-Страшилище вартує воду:
– Чого ти сюди прийшла?
А вона каже:
– Моя мати хворіє й прислала мене за цією водою. Їй снилося, ніби відразу одужає, коли води нап'ється.
– Добре, дам тобі води, але заприсягнися, що станеш моєю. Не бійся, що я страшний. Будеш у мене в парчах, у золоті, в перлах ходити, в діамантовому саду будуть тобі пташки щебетати, на золотому коні й на золотому сідлі будеш їздити.
Багато наобіцяв їй Чудилище-Страшилище, але дівчина його злякалася та й сплюнула:
– Цур тобі та й пек!
Втікає вона геть. Добігла до річки, зачерпнула води й приносить матері:
– Пийте, мамочко, може, одужаєте.
Попробувала мати води та й каже:
– Ой, донечко, то не з тої криниці водиця! Я вас годувала, мала на вас надію, а нині не хочете мені помогти.
Каже середуща донька:
– Я, мамко, піду.
– Йди.
Перейшла середуща високу гору, перебрела бистру воду, знайшла в лісі глибоку криницю, пообзиралася (боязко їй) та й нахилилася воду брати, а тут показалося Чудилище-Страшилище:
– Стій, не бери! Що ти тут хочеш?
– Води хочу. Мати моя хворіє.
– Дам води й мати одужає, довго буде жити, але заприсягнися, що будеш моя. – І став говорити все те, що старшій сестрі обіцяв.
Вона каже:
– Нічого я не хочу, лише води крапельку.
– А я води тобі не дам!
І так на дівчину закричав, здубав ногами, похитав головою, що вона злякалася й втекла. Коли перебродила бистру ріку, зачерпнула води і принесла додому.
– Може, від цієї води одужаєте, мамо?
Мати надпила трошки, сумно похитала головою та й сказала:
– Ой, то не тота вода…
І тоді призналися обидві сестри, що були вони в лісі, знайшли криницю, але Чудилище-Страшилище води не дає, хоче, аби за ту воду заміж за нього йти. А наймолодша сестра Марійка слухала-слухала та й каже:
– Всі мене мають за найменшу, але я таки піду, може, води принесу.
Мати говорить:
– Не
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Морські казки: Казки про Mелюзину і морських людей», після закриття браузера.