Читати книгу - "Ляльковий дім"

Грегерс. Он як?

Фру Сьорбю. Ваш батько знає все до найменшої подробиці, що тільки можуть сказати про мене з деякою підставою добрі люди. Я сама розповіла йому про все одразу ж, тільки-но він натякнув мені про свої наміри.

Грегерс. Виходить, ви відвертіші, ніж інші.

Фру Сьорбю. Я завжди була відвертою. Це нам, жінкам, більше з руки.

Яльмар. Що ти на це скажеш, Гіно?

Гіна. Що ж, жінки бувають різні. Одна так міркує, друга інакше.

Фру Сьорбю. Ну, Гіно, по-моєму, найрозумніше робити так, як я. І Верле так само нічого не затаїв од мене про своє минуле. Саме це нас і зв'язало тісніше. Тепер він може говорити зі мною про все, не криючись, щиросердно, як дитина. А якраз це йому ніколи не вдавалося раніше. Він, такий квітучий мужчина, яким був колись, протягом усієї своєї молодості, усіх кращих своїх років тільки й чув самі докори. Та ще частенько без ніякого приводу… за самою лише підозрою, уявою… наскільки мені відомо.

Гіна. Що правда, то правда.

Грегерс. Ну, коли тут підуть такі інтимні розмови, мені краще забратися звідси.

Фру Сьорбю. Залишайтесь, я більше ні слова не скажу. Мені б хотілося тільки, щоб ви знали, що я не вдавалася ні до яких хитрощів, нічого не приховувала.

Може, комусь здається, що бозна-яке щастя випало на мою долю. Так воно й є — до певної міри. Але я все-таки скажу, що беру не більше, ніж даю сама. Я, звичайно, ніколи не залишу його. Берегтиму його і доглядатиму, як ніхто інший, особливо тепер, коли він скоро стане цілком безпорадним.

Яльмар. Безпорадним?

Грегерс (до фру Сьорбю). Так, так, тільки не треба говорити тут про це.

Фру Сьорбю. Все одно цього не приховаєш, як там не старайся. Він скоро осліпне.

Яльмар (вражений). Осліпне? Як це дивно. І він теж осліпне?

Гіна. Хіба мало кому доводиться сліпнути.

Фру Сьорбю. Адже можна собі уявити, що це значить для ділової людини. Ну, я й постараюся заміняти йому очі, наскільки зможу… Але мені вже пора. Страх скільки ще справ. Ага, ось що мені треба було передати вам, Екдалю. Коли Верле може чимось стати для вас у пригоді, зверніться до Гроберга.

Грегерс. За таку ласку Яльмар Екдаль навряд чи подякує.

Фру Сьорбю. Хіба? Однак раніше, мені здається…

Гіна. Так, Берто, тепер Екдалеві не годиться користуватися будь-якими послугами комерсанта Верле.

Яльмар (повільно, значливо). Вітайте від мене вашого майбутнього чоловіка і скажіть, що я невдовзі маю намір зайти до бухгалтера Гроберга…

Грегерс. Як! І ти хочеш?…

Яльмар…до бухгалтера Гроберга, кажу я, і взяти в нього рахунок — скільки я винен комерсантові. Я хочу заплатити цей борг честі!.. Ха-ха-ха! Саме — борг честі. Але годі про це. Я сплачу все з відсотками. По п'ять відсотків.

Гіна. Але, любий Екдалю, це нам, їй-богу, не по грошах.

Яльмар. Передайте вашому женихові, що я невтомно працюю над своїм винаходом. Скажіть йому, що мене тільки й підтримує в цій дуже важкій роботі бажання скинути із себе гнітючий тягар боргу. Ось чому я взявся до цього винаходу. Увесь прибуток піде на те, щоб мені визволитися від боргових зобов'язань перед вашим майбутнім чоловіком.

Фру Сьорбю. Тут щось сталося, мабуть.

Яльмар. Атож.

Фру Сьорбю. Ну то бувайте здорові. Мені б треба ще про дещо поговорити з тобою, Гіно. Але це вже іншим разом. Прощавайте!

Яльмар і Грегерс мовчки вклоняються їй; Гіна йде провести її до дверей.

Яльмар. Не далі порога, Гіно!

Фру Сьорбю виходить. Гіна зачиняє за нею двері.

Ну от, Грегерсе. Тепер я звільнився від цього гнітючого боргового зобов'язання.

Грегерс. В усякому разі, скоро звільнишся.

Яльмар. Гадаю, мою поведінку можна назвати коректною?

Грегерс. Ти саме та людина, за яку я тебе завжди вважав.

Яльмар. Бувають такі випадки, коли не можна поступатися ідеальними вимогами. Але, як батькові і годувальникові сім'ї, мені буде сутужно. Як ти гадаєш, чи легко для людини неімущої сплатити багаторічний борг, який, так би мовити, припав порохом забуття! Та що тут казати, — людина в мені теж домагається своїх прав.

Грегерс (кладе руки йому на плечі). Любий Яльмаре… ну хіба не добре, що я прийшов до вас?

Яльмар. О, звичайно, добре.

Грегерс. І хіба не добре, що ти з'ясував собі усі свої стосунки?

Яльмар (з деяким роздратуванням). Так, звичайно, добре. Ось одне тільки… почуття справедливості в мені обурене.

Грегерс. Чим саме?

Яльмар. Та ось… не знаю, чи можу я без будь-яких церемоній висловитися про твого батька?

Грегерс. Прошу. Не зважай на мене.

Яльмар. Ну гаразд. Ось бачиш, мене обурює думка, що здійснити ідею справжнього подружжя судилося не мені, а йому.

Грегерс. Ну як ти можеш так говорити?

Яльмар. Та, звичайно, воно так і виходить. Твій батько з Бертою Сьорбю беруть тепер саме такий шлюб, побудований на повному довір'ї і безумовній взаємній відвертості. Вони одне одного не морочили, нічого не таїли одне від одного. Все ясно, щиро між ними; ніяких недомовок; проголошено, якщо можна так висловитись, цілковите взаємне відпущення гріхів.

Грегерс. Ну, припустімо; що з того?

Яльмар. Та в цьому власне і вся суть. Адже тут, виходить, саме в наявності усе те складне, важке… що ти сам вважаєш необхідною підвалиною справжнього подружжя.

Грегерс. Але ж це зовсім інша річ, Яльмаре. Не будеш же ти порівнювати ні себе, ні дружини своєї з тими двома? Ну, адже ти мене розумієш…

Яльмар. Я все-таки не можу збутися думки, що в цьому є щось таке, що збурює в мені почуття справедливості. Виходить, начебто і нема на світі ніякої вищої справедливості.

Гіна. Фі, Екдалю, не говори так, ради Бога!

Грегерс. Гм… Не будемо заглиблюватися в такі питання.

Яльмар. Але, з другого боку, я начебто все-таки бачу провідну руку долі. Адже Верле осліпне.

Гіна. Ну, це либонь ще не напевно.

Яльмар. Це поза всяким сумнівом. У всякому разі, не нам у цьому сумніватися. Саме в цьому факті і полягає справедлива відплата. Він свого часу наслав сліпоту на довірливого ближнього…

Грегерс. І не на одного, на жаль, а на багатьох.

Я л ь м ар. І ось тепер насувається невблаганна таємнича сила і осліпляє його самого.

Гіна. Ні, як ти можеш говорити такі речі! Просто аж страх бере!

Яльмар. Іноді корисно заглибитись у неосягнутий бік нашого існування.

Гедвіг у капелюшку і пальті, весела, задихана,