Читати книгу - "Наші обіцянки, Ана Маіс"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Соняшники? — вона хмикнула, а тоді схрестила руки перед собою.
Я стала поряд, після знизала плечима.
— Випереджаю твої питання. Я не знаю від кого вони.
Вона глянула на мене, піднявши обидві брови.
— Мені здається, — вона підступила до одного з букетів та витягла звідти записку. — Я знаю, хто це.
— Хто?
Я зупинилася біля неї, і вона простягнула мені листівку.
— Ти вправі глянути першою, і розповісти мені якщо захочеш. Все ж це ваша історія.
Я вихопила з її рук записку, та розкрила її. Мої губи розтулились, а серце пришвидшено забилось.
Мої очі зосередились на рівному почерку, який я б впізнала з тисячі:
Алісо, пробач мені…
Я знаю, що не заслуговую на тебе,
але дозволь мені виправити все.
Я тебе кохаю, сонце.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наші обіцянки, Ана Маіс», після закриття браузера.