Читати книгу - "Наречені на свята, Лана Кохана"

***

Я поворушила губами, бровами — обличчя так стягнуло, ніби його краї скотчем до маківки приклеїли. А втім, зачіска у Злати, очікувано, вийшла гожа: дві тонкі бічні кіски сходилися до широкої коси в мене на потилиці, а та йшла колом, обплетена товстою червоною ниткою.

Собі Злата заплела французьку косу по всій голові, виклавши її у корону. Вона надягла вишиту хрестиком сорочку, яку на перший ювілей їй подарувала бабуся, поверх неї пов'язала запаски [1] з дротяними вставками й підперезала їх вовняним поясом із бовтицями. Її груди прикрасили нитки коралі й писаних пацьорок, на шиї блищав ґердан [2].

— Може, то зайве? — запитала я, коли зарум'янивши щоки й ніс, Злата взялася за блиск для губ.

Вона блимнула на моє відображення:

— Те, що в предків такого не було, не значить, що я тепер маю ся обмежувати. — І намазюкала губи.

— Тебе з макіяжем минулого разу до церкви не пустили, — нагадала я.

— Ачей і цього разу не пустять, — підморгнула вона.

Я пирснула.

— Не забувай, — на мене вказали тюбиком з-під блиску, — ти ще винна мені розмову!

— Удома, — погодилась я.

Усе буде вдома.

Примітки:

[1] Спідниця, що складається з двох прямокутників цупкої вовняної тканини й має зав'язки на верхніх кутах.

[2] Коралі — намисто з коралів у вигляді циліндриків, нанизаних на нитку.

Пацьорки — намисто у вигляді низок кольорового «дутого» скла.

Ґердан — шийна бісерна прикраса у вигляді вузької стрічки.