Читати книгу - "(не) Вірний, або Ти моя, крихітко!, Аня Стар "

Вікторія піднімалася першою сходами, відчуваючи уважний погляд чоловіка. Ще ніколи час не тягнувся так довго. Буйство бажання вирувало в крові місіс Фейт, змиваючи залишки здорових міркувань. Вона боялася впустити ключі, адже руки затрясло.

Редкліфф щойно зачинив за ними двері й не встиг ще навіть увімкнути світло на додачу до неонового нічника, як його з силою штовхнули на двері. Жіночі руки притиснули його так стрімко, що задзвенів ланцюжок замка. Засміявшись, він потягнув ручку на себе, зачиняючи засувку і дозволив дівчині діяти далі.

І його принцеса захоплено зривала з Редді одяг, не кажучи ні слова. Вона майже втратила голову від своєї зухвалості та сміливості, коли пройшлася гарячим язиком по його грудях. Одночасно з цим Вікта встигала торкатися пальцями до його татуювань, водячи подушечками сильними руками, шиєю і кам'яними грудьми свого чоловіка. У відповідь Фейт видихав короткі глухі стогони. А потім різко розвернув її і вже сам притискав дружину до дверей.

— Що ти робиш зі мною, відьмо! — тихо прохрипів Редді, квапливо стягуючи з неї верхній одяг разом із майкою і жадібно цілуючи в губи.

Його права рука спритно проникла в джинси, намацуючи тонку гумку спідньої білизни. Пальці вже забралися під трусики, торкаючись гладенького жіночого єства, що було сповнене вологи.

—  Вікта... —  на видиху вимовив Редді, повільно проникаючи в неї пальцями.

—  Ах!.. — вона голосно застогнала, вигинаючись назустріч його гарячим рукам, водночас джинси на ній ледь затріщали після незграбної спроби скоріше їх позбутися.

Розпалені пристрастю чоловік і жінка спільними зусиллями сяк-так стягнули щільну відверту тканину, кинувши її тут же на підлогу. Тепер з одягу на Вікте залишалася тільки гумка для волосся, та й та - на руці. Для Редкліффа Фейта це був образ справжньої порочної спокусниці. Коли він ввів у неї одразу два пальці і почав активно ними рухати, принцеса почала піддаватися стегнами назустріч його дражливим рухам, у відповідь боляче дряпаючи чоловікові спину.

Зараз між ними все відбувалося грубо, різко, як їй завжди найбільше подобалося. Божевілля й агонія від задоволення. Їм обом потрібна була ця грубість і первісність, щоб віддатися емоціям і відчуттям повністю, усім і тілом, усією душею...

— Редді!.. — з коротким зойком Вікта здригнулася під напором неконтрольованого вибуху задоволення, що іскорками феєрверків розсипався по закритих повіках. Ноги її підкосилися, але Редді встиг підхопити кохану і міцніше притиснути до себе. Він підняв на руки розм'яклу дружину, яка здригалася, і поніс у спальню.

Уже незабаром Вікторія з великим задоволенням потягувалася на ліжку, насолоджуючись прохолодою простирадла і відновлюючи збите дихання. Вона з цікавістю і великим задоволенням розглядала свого чоловіка, дедалі сильніше відчуваючи якусь майже хворобливу потребу відчувати його якомога ближче, виразніше, глибше. Кожною частинкою своєї істоти бажаючи розчинитися в блаженній ейфорії. Розчинитися в ньому.

Поклавши свої гарячі долоні їй на щиколотки, Редді не поспішаючи погладжував стрункі ніжки, піднімаючись дедалі вище, неслухняними пальцями малював на її колінах кола, а язиком на протилежному згині викликав тремтіння спеки. Пиристрибнув до вже майже плоского живота, що часто здіймався, неквапливо поцілував, а потім жадібно припав до спраглих губ коханої, забравши її спекотний видих. Цей поцілунок приносив одночасно і заспокоєння, і бажання більшого, а сильні руки все пестили жіноче тіло, розпалене падінням у безодню насолоди.

Коли Редді знову проник у неї, то, від жару і такої покірної податливості ніжної плоті, останні крихти самовладання покинули його. Тепер він із неприхованою жадібністю заповнював її собою, рухався швидко і різко, завойовуючи і підкоряючи. Дружина замичала йому в губи, з силою впиваючись нігтями в лопатки мокрої від крапельок поту спини коханого. Він підняв її ногу і, утримуючи під коліном, відвів трохи вбік, трохи змінюючи кут проникнення і миттєво посилюючи приємні відчуття. Гучний зітхання наповнив кімнату, змінившись безперервним стогоном.

Від відчуттів, що переповнювали її, Вікта вигиналася, раз у раз намагаючись відкинути голову назад, але щоразу зупиняла себе, не бажаючи розривати такий самий необхідний, як і дихання, зоровий контакт із чоловіком, який, здавалося, ще більше посилював їхній зв'язок у цей момент. Зараз вони як ніколи відчували й любили одне одного...

Зітхнувши особливо глибоко і нерівно від емоцій і відчуттів, що переповнюють її, не зумівши стримати стогін, Вікторія м'яко торкнулася долонею вольового підборіддя Фейта. Редді тут же сповільнився, долаючи сильну напругу. Він бачив у її блискучих очах відгомони неясної тривоги від урагану почуттів, що охопили вологе жіноче тіло.

— Я тут, кохана. Я з тобою. Назавжди... — прошепотів Ред, наблизивши до неї своє обличчя. Їхні вологі чола стикнулися, а гарячі видихи стикалися, ганяючи між ними палючі потоки повітря — один подих на двох.

Чоловік обіймав кохану, вкриваючи своїм тілом від усіх бід і тривог, безмовно обіцяючи захист і любов. Принцеса завмерла і майже не дихала, утримуючи чоловіка тонкими руками. Вона так яскраво відчувала його тепло всередині себе, що боялася згоріти. Підвиваючи, Вікта змусила себе швидше наближатися до краю. Як їй хотілося кінчити разом!

Схлип. Стогін. Удар. Другий. Третій... Ще... Вибух!