Читати книгу - "З вершин і низин, Франко І. Я."
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
«Правовірний» говорити,
Як вівтарі будувати,
Як ікони малювати,
Чи попам лице голити,
Чи їм бороди мож мати,-
Все те вкрите тьмою спорів
Ритуально-догматичних,
Все те тягне до таборів
То панських, то схизматичних.
Знали вражі елементи,
Що тут праві ботокуди
Поміщаються найшвидше
І попруться сюди й туди.
А як в різні боки, мов
Раки з торби, вни муть лізти,
То тоді найлегше всіх їх
Разом в ложці каші з’їсти…
Тут правдивої істор’ї
Нитка рвесь, пожалься, боже
По переказ ботокудський
Заповнить перерву може.
Правда, розібрать критично,
Чи се правда, чи викренти,-
Годі нам, бо тут хибують
До розбору документи.
Кажуть, що, щоб підійти
Ботокудів потаємно,
Кшепшицюльський з Пшекшицюльським
З’їхалися ніччю темнов.
Там вни їли польські зрази
І гуцульську мамалигу,
Ну, і сплодили при тім
Славну «польськую інтригу».
В пітьмі сплоджена, вона
Світла, мов сова, лякаєсь,
Польські зрази їсть, но все
Мамалиги домагаєсь,
І пішла по ботокудах
Ся інтрига знаменита,
Одурила, оп’янила
Всіх, неначе оковита.
Та не диво, що пани
Укували коромолу,-
Диво, що на ню зловили
Ботокудів всіх посполу.
Мов на змову: ті в церквах
Всі дзвінки покасували,
Другі знов позаводили
Ще й органи та цимбали.
За вівтарі, за ікони,
Хоругви та за монстрац’ї
Наробилось в Ботокудьї
Страх багато каляманц’ї.
Зразу глухо клекотіло
По всім ботокудськім краю
Так, як в справжній день літній,
Поки хмари ся збирають.
Далі сипнули статті
Більше-менше наукові,
Що містилися в «Зорі
Ботокудській» та в «Ослові».
А вкінці ливнули крики,
Свари і лайки, що страх -
По соборчиках, касинах,
По пиварнях та шинках.
Роздалася давня пісня:
«Зрада! Шизма! Гей же! Гала!»
Декуди одверта навіть
Революція настала.
VII
В перемиськім здиханаті
Серед скал і перепон
Жив преславний ботокуда,
Звавсь Нещасний Соломон.
Муж великий во язиці -
Ботокуди всі великі,
Кождий в чім-будь. От заким
Почались за обряд крики,
Соломон зібрав до себе
Із цілого здиханату
Ботокудів. Як зійшлись,
Він казав заперти хату,
Заслонити вікна й так
До згромаджених промовив:
«Ботокуди, стережімсь,
Бо чорт лапку нам зготовив!
Слухайте, яку покусу
Наводив сам бог на мене!
Слухайте й огнем надії
Серце розпаліть студене.
В третій день святого посту
Ліг я, трошки піднапилий,-
Ну, і ось які два сни
Божественні ми ся снили.
Десь ніби я в церкву входжу,
Придивляюсь - що за диво!
Не свої якісь ікони,
Та й стоїть вся церков криво.
Ба гляджу - іде священик,
Причякнув вам та й так тихо
Молиться, лиш раз хреститься…
«Ов! - гадаю.- Що за лихо!»
Слухаю: органи грають!
Хлопаки дзвінками дзвонять,
Люди раз в раз то клякають,
То встають!.. Гадаю: «Он як!
Певно, я в костьолі!»… Ні!
Придивляюсь - на іконі
Є святий Никола й Юрій,
Що гадюку взяв під коні.
Я задеревів. Аж чую -
Кличе ‘д мені голос з неба:
«Най такий буде ваш обряд!»
«Ні, такого нам не треба,
Господи!» - відмовив я.
«Чому, хіба ж вам сей поганий?»
Знов питає голос з неба,
І вторують му органи.
«Я не кажу,- відповів я,-
Щоб поганий, сохрань боже,
Але совість ботокудська
Зжитись з ним ніяк не може».
«А як я вам сам накажу,
Зробите по моїм слові?»
«Господи, ми й против тебе
За свій обряд стать готові!»
Отоді просяла церков
Світом веліїм без міри,
І пронісся голос: «Радуйсь,
Мужу кам’яної віри!»
Так твердого обрядовства,
Як в тім смирнім ботокуді,
Не було ні в Авраамі,
Ані в Якові, ні в Юді.
Тож за тебе й через тебе
Весь той рід благословлю я.
Стійте вічно при однім
І співайте алілуя!
В вашім краї най повік
Релігійних війн не буде!
Не за віру, а за обряд
Мете битись, ботокуди!
І стоятимете твердо,
Хоть би як враги вас тисли,
Не за зміст, а йно за форму,
За слова, а не за мислі.
Мов апостолам, даю вам
Дар пречудний і великий:
Глаголати всуміш всіми
Іностранними язики.
А тобі, Нещасний Соло-
Моне, чудний дар даю я,
Дар пророцтва,- лиш співай
Без упину алілуя».
Ледве втих небесний голос,
Аж гляджу - кругом змінилось:
З храму щезло все латинство,
Православне все зробилось.
Всі ікони візантійські,
З сонцем, місяцем, звіздами,
Попри мене йдуть єреї
З отакими бородами.
Вни хрестяться по три рази
І поклони покладають,
А трираменні хрести в них,
Де поглянь, усюди сяють.
І сліду нема з органів,
Лиш дяків зо сто нараз
Прогриміли алілуя
І тропар на п’ятий глас.
Що сей сон значить? Стихар
І кадильницю святую 41
Дайте ми, а я пророчо
Роз’ясню вам правду всюю».
Взяв стихар наш Соломон,
Став кадильницев махати
І против покус
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З вершин і низин, Франко І. Я.», після закриття браузера.