Читати книгу - "Подружжя по сусідству"

Він посміхається їй.

— Усе скінчено, Анно, вона знову з нами. Я повернув її тобі.

Анна дивиться на свою дитину, нічого не кажучи. Вона не хоче дивитися на батька. Кора знову з нею. Вона має зателефонувати Марко.

Шлунок Марко стискається, коли його таксі під’їжджає до будинку батьків Анни. Він бачить поліцейські патрульні машини та швидку, припарковані біля парадного входу. Упізнає також і машину детектива Ресбака.

Водій питає його:

— Ого, хлопче, що тут таке?

Марко не відповідає.

Анна зателефонувала йому на мобільний усього кілька хвилин тому й сказала:

— Вона в мене. З нею все добре. Ти маєш приїхати.

Кора жива, й Анна зателефонувала йому. Що буде далі — він і гадки не має.

Марко поспішає до передніх дверей будинку, який він полишив усього кілька годин тому, і вривається до вітальні. Він бачить на канапі Анну, що колисає на руках їхню маленьку дочку.

Поліцейський в уніформі стоїть за канапою, ніби захищаючи її. Батьків Анни в кімнаті немає. Марко дивується: де вони, що сталося.

Він кидається до Анни з немовлям і обіймає їх обох зі слізьми на очах. Потім він відхиляється й уважно дивиться на Кору. Вона худенька й хвороблива, але дихає та спокійно спить, склавши руки в кулачки.

— Дякувати Богові, — схвильовано каже Марко, він тремтить, і сльози котяться його обличчям. — Дякувати Богові.

Він дивиться на доньку в зачудуванні й легенько гладить її тьмяні кучерики. Ніколи він не був щасливішим, ніж тепер. Він хоче втримати цей момент, запам’ятати його назавжди.

— Її оглянули медики, з нею все гаразд, — каже Анна, — але потрібно буде піти з нею в лікарню, щоб усе ретельніше перевірити.

Анна виглядає спустошеною та втомленою, але він помічає, що вона також по-справжньому щаслива.

— Що сталося? Де твої батьки? — нарешті схвильовано питає Марко.

— Вони на кухні, — каже вона. Та не встигає Анна розповісти більше, як у вітальню заходить детектив Ресбак.

— Вітаю, — каже детектив.

— Дякую, — відповідає Марко. Як завжди, він не може нічого зрозуміти з вигляду детектива, не розуміє, що коїться за тими гострими пронизливими очима.

— Я дуже радий, що вашу дитину повернули живою та здоровою, — каже Ресбак. Він дивиться просто на Марко. — Я не хотів казати цього раніше, але це було малоймовірно.

Марко нервово сидить поряд з Анною, дивлячись на Кору, розмірковуючи, чи вихоплять у нього з рук цей щасливий момент, чи скаже Ресбак, що йому все про це відомо. Марко б хотів відкласти цю частину, бажано — назавжди, але він мусить знати. Напруга нестерпна.

— Як усе сталося? — знову питає він.

— Я не могла заснути, — каже йому Анна. — З вікна спальні я побачила, що батько йде до ярка. В руках у нього була спортивна сумка. Я вирішила, що він знову йде на зустріч із викрадачами. Я пішла за ним до ярка, а коли наздогнала його, вона вже була в нього. Викрадачі знову зателефонували й призначили ще один обмін. Цього разу прийшов чоловік і приніс Кору. — Вона повертається до детектива. — Коли я наздогнала батька, чоловік уже пішов.

Марко мовчки чекає. То он як вони вирішили усе розіграти. Він намагається прорахувати розв’язку. Річард мусить вийти з цього героєм. Вони з Еліс заплатили, знову, заради повернення Кори. Так Анна сказала поліції. Марко не знає, чи вірить вона в це насправді.

Марко не уявляє, що думає про все це детектив.

— І що тепер? — питає Марко.

Ресбак дивиться на нього.

— Тепер, Марко, настав час з’ясувати правду.

Марко раптом починає крутитися в голові, майже паморочитися. Він бачить, що Анна переводить очі з дитини на детектива, у передчутті катастрофи.

— Що? — каже Марко. Він відчуває, як на шкірі починають проступати краплі поту.

Ресбак сідає на стільці навпроти них. Нахиляється вперед і уважно дивиться на нього.

— Марко, я знаю, що ти зробив. Я знаю, що ти забрав дитину з ліжечка й переніс на заднє сидіння машини Дерека Гоніґа трохи пізніше половини першої ночі. Я знаю, що Дерек поїхав до своєї хатини в Катскільських горах, де його було жорстоко вбито за кілька днів.

Марко нічого не каже. Він знає, що саме так Ресбак і вважав увесь цей час, але які докази в нього є? Річард розповів їм про телефон? Цим вони займалися на кухні? Анна розповіла їм про відео? Раптом Марко стає несила дивитися на свою дружину.

— Ось що я думаю, Марко, — каже Ресбак, пояснюючи поволі, оскільки здогадується, що Марко зараз у такому стані, що йому, можливо, буде важко зрозуміти. — Думаю, вам були потрібні гроші. Думаю, ви влаштували викрадення з Дереком Гоніґом, щоб отримати гроші батьків вашої дружини. Ваша дружина, думаю, нічого про це не знає.

Марко хитає головою, не погоджуючись. Він має все заперечувати.

— Щодо того, що було потім, — каже Ресбак, — я не певний. Можливо, ви зможете мені допомогти. Це ви вбили Дерека Гоніґа, Марко?

Марко заводиться з півоберта.

— Ні! Звідки вам прийшло?

Він дуже збуджений. Витирає спітнілі долоні об коліна.

— Дерек зрадив вас, — спокійно каже Ресбак. — Він не приніс дитину на обмін, як ви домовлялися.