Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

— Ти хочеш сказати, що Міріам Ву повія?

— Зараз ми нічого не знаємо про Міріам Ву, — повторив Бубланськи наполегливішим тоном.

— Розслідування, проведене кілька років тому соціальною службою, показало, що Лісбет Саландер займалася проституцією, — сказав Екстрьом.

— Соціальні служби зазвичай нічого не говорять просто так, — уставив Фасте.

— Звіт соціальної служби не ґрунтується ні на затриманні, ні на розслідуванні, — зауважив Бубланськи. — Коли Саландер було шістнадцять-сімнадцять років, її одного разу застали в парку Тантолунден у товаристві чоловіка, який був набагато старший за неї. Того ж року її затримали за появу у п’яному стані. І теж у товаристві чоловіка, який був значно старший за неї.

— Ти хочеш сказати, щоб ми не поспішали з висновками, — зрозумів Екстрьом. — Гаразд. Але я відразу згадую, що дослідницька робота Міа Берґман була присвячена темі трафіку секс-послуг і проституції. Таким чином, існує можливість, що в ході своєї роботи вона контактувала з Саландер і цією Міріам Ву і чимось їх спровокувала, а це могло стати мотивом для вбивства.

— Можливо, Берґман контактувала з опікуном Саландер і це призвело до того, що закрутилася якась карусель, — припустив Фасте.

— Можливо, — погодився Бубланськи. — Слідство якраз і має це з’ясувати. Зараз важливо знайти Лісбет Саландер. Цілком очевидно, що на Лундаґатан вона не живе. А це означає, що нам потрібно відшукати Міріам Ву і розпитати її, як вона опинилася в цій квартирі і яке відношення має до Лісбет Саландер.

— І як же ми знайдемо Лісбет Саландер?

— Вона десь тут. Вся трудність у тому, що нам відома тільки одна адреса, за якою вона мешкала, а саме квартира на Лундаґатан. Зміна адреси офіційно ніде не зафіксована.

— Ти забуваєш, що вона лежала в клініці Святого Стефана і якийсь час жила в різних прийомних батьків.

— Я нічого не забув, — сказав Бубланськи і звірився з паперами. — На той час, як їй сповнилося п’ятнадцять років, вона вже змінила три прийомні сім’ї. З ними в неї щось не складалося. З шістнадцяти до вісімнадцяти років вона жила в Хегерстені у подружньої пари, їх звали Фредрік і Моніка Гулльберґ. Сьогодні ввечері до них сходить Курт Свенссон, коли закінчить розмову з науковим керівником в університеті.

— А як буде щодо прес-конференції? — поцікавився Фасте.

О сьомій годині вечора в кабінеті Еріки Берґер панував похмурий настрій. Після того, як інспектор Бубланськи пішов, Мікаель Блумквіст застиг у мовчазному заціпенінні. Малін Ерікссон поїхала велосипедом на Лундаґатан і спостерігала там за діями штурмового загону. Потім вона повернулася із звітом, що там, мабуть, нікого не затримали і рух транспорту по вулиці вже відновлено. До редакції зателефонував Хенрі Кортес і схвильовано повідомив, що, за чутками, поліція зараз розшукує ще одну жінку, ім’я якої не розголошується. Еріка пояснила йому, про яку жінку йдеться.

Еріка і Малін порадилися, але гаразд так нічого і не придумали. Ситуацію ускладнювало те, що Мікаель і Еріка знали про те, яку роль Лісбет Саландер відіграла в справі Веннерстрьома: будучи хакером високого класу, вона добувала для Мікаеля таємну інформацію і тим дуже допомогла в його розслідуванні. Малін Ерікссон нічого про це не знала, до цього дня вона навіть не чула імені Лісбет Саландер. З цієї причини в розмові іноді виникали недомовленості і паузи.

— Я пішов додому, — заявив несподівано Мікаель, підводячись з крісла. — Я так утомився, що голова не працює. Мені треба поспати.

Він поглянув на Малін.

— Попереду у нас багато справ. Завтра Страсна п’ятниця, і я весь день тільки спатиму і розбиратиму папери. Ти можеш попрацювати у вихідні, Малін?

— А хіба в мене є вибір?

— Так, справді. В суботу почнемо о дванадцятій годині. Що, коли я запропоную зустрітися не в редакції, а у мене вдома?

— Добре.

— Я думаю, що потрібно змінити постановку завдання, яке ми сформулювали сьогодні вранці. Тепер уже мова піде не просто про те, щоб розібратися, чи не мають викриття Даґа Свенссона відношення до вбивства. Нам треба буде з’ясувати, хто вбив Даґа й Міа.

Малін із сумнівом подумала про те, яким чином їм це вдасться зробити, але нічого не сказала. Мікаель кивнув жінкам на прощання і зник, не вдаючись до пояснень.

Прес-конференцію було призначено рівно на сьому годину, але її початок затримався на п’ятнадцять хвилин. О чверть на восьму керівник слідчої групи Бубланськи неохоче підвівся услід за начальником попереднього слідства Екстрьомом на підмостки поліцейського прес-центру. На відміну від Екстрьома Бубланськи зовсім не прагнув покрасуватися в світлі прожекторів перед десятком телекамер. Опиняючись в центрі уваги, він майже губився від хвилювання, та й бачити самого себе на екрані телевізора він не тільки не любив, але навіть не зміг звикнути до цього.

Тим часом Екстрьом, сповнений серйозності, поправив окуляри і всівся за стіл з відповідним до моменту поважним виглядом. Він почекав трохи, даючи фотокореспондентам поклацати камерами, потім нарешті підвів руки, просячи тиші в залі, і заговорив мов по писаному:

— Радий вітати всіх, хто виявив бажання бути присутнім на нашій дещо поспішно скликаній конференції, присвяченій вчорашньому нічному вбивству в Енскеді, на якій я хочу поділитися з вами інформацією, що є у нас на цю хвилину. Дозвольте відрекомендуватись: я — прокурор Ріхард Екстрьом, поряд зі мною інспектор кримінальної поліції Ян Бубланськи з відділу насильницьких злочинів, він очолює слідчу групу. Спочатку я хочу зачитати вам своє повідомлення, а потім у вас буде можливість поставити нам питання.

Екстрьом мовчки оглянув ту частину журналістів, які встигли зібратися на прес-конференцію, оголошену півгодини тому. Вбивство в Енскеді вже зараз було великою сенсацією, а обіцяло стати сенсацією ще більшою. Він із задоволенням відзначив, що були присутні представники програми «Актуельт» і «Раппорт», а також каналу ТБ-4, знайшов знайомі обличчя репортерів з ТТ, вечірніх і ранкових газет. Крім них, він побачив багато незнайомих журналістів. Усього в залі зібралося не менше двадцяти п'яти представників різних засобів масової інформації.

— Як вам уже відомо, учора ввечері, за кілька хвилин до півночі, в Енскеді були виявлені тіла двох жорстоко вбитих людей. Під час огляду місця злочину було знайдено також зброю — «Кольт-45 Маґнум». Державна криміналістична лабораторія сьогодні підтвердила, що це і є знаряддя вбивства. Особу власника револьвера було встановлено, і були вжиті заходи для його відшукання.

Тут Екстрьом зробив виразну паузу.

— О сімнадцятій годині цього дня власник пістолета був знайдений убитим у своїй квартирі в районі площі Уденплан. Він був застрелений і ймовірно вже мертвий