Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

шухляд старого обшарпаного комода. Зверху на ньому стояв CD-програвач, а в шухлядах зберігались великі зібрання дисків. Єркер Хольмберґ витратив тридцять хвилин на те, щоб перевірити, чи відповідає зміст дисків назві, позначеній на обкладинці. Серед дисків він знайшов десяток ненадписаних, з чого виходило, що вони були домашнього виготовлення або піратськими копіями. Він по черзі ставив їх на програвач і переконався, що на них немає нічого, окрім музики. Багато часу він приділив розташованій біля дверей до спальні полиці, на якій стояло велике зібрання відеокасет. Перевірка кількох касет показала, що тут були тільки фільми в жанрі екшн і випадкові добірки записаних новинних передач та репортажів з програм «Голі факти», «Інсайдер» і «Завдання: розслідувати». В результаті тридцять шість відеокасет додалося до переліку вилучених речей. Потім він пішов на кухню, де налив собі кави з термоса і зробив невеликий перепочинок, перш ніж продовжити огляд.

З однієї полиці на кухні він зібрав кілька пляшечок і баночок, які, очевидно, являли собою запас ліків, що були в цій квартирі, і склав у пластиковий пакет, який помістив в одне з відділень свого баула. З комірки і холодильника він вийняв продукти, що зберігалися там, причому розкрив і перевірив вміст кожної банки, кожного пакета і кожної з уже відкоркованих пляшок. У банці на підвіконні він виявив тисячу двісті крон і квитанції. Він вирішив, що це свого роду спільна каса на продукти харчування та інші поточні господарські витрати. Нічого особливо цікавого він не знайшов. У ванній він не вилучив нічого, зате помітив, що кошик для білизни повний з горою, і ретельно розібрав увесь його вміст. У передпокої він вийняв із шафи весь верхній одяг і переглянув усі кишені. У внутрішній кишені однієї з курток він знайшов гаманець Даґа Свенссона і додав його до вилучених речей. Там опинилася річна картка «Фріскіс і Светтіс», розрахункова картка Торгового банку та близько чотирьохсот крон готівки. Він відшукав сумочку Міа Берґман і присвятив кілька хвилин сортуванню її вмісту. У неї також була річна картка «Фріскіс і Светтіс», банкоматна картка, членська картка «Консума» і якоїсь організації під назвою «Клуб „Обрій“» з логотипом у вигляді глобуса. Крім того, в неї виявилося близько двох тисяч п’ятисот крон готівки — порівняно велика, але цілком пояснима сума, зважаючи на те, що вони збиралися поїхати на свята. Позаяк гроші залишилися в гаманцях, ймовірність того, що вбивство було скоєне з метою пограбування, зменшувалася.

— З сумочки Міа Берґман, що лежала на вішаку в холі: кишеньковий календар типу щоденник, окрема від нього адресна книжка і записник у чорній палітурці.

Хольмберґ ще раз зробив перерву і за філіжанкою кави подумки відзначив, що проти звички поки що не знайшов у квартирі Свенссона і Берґман нічого суто особистого і стидко інтимного. Не було там ані прихованих де-небудь пристроїв для сексу, ані непристойної нижньої білизни чи чогось подібного. Йому не трапилися ні сигарети з марихуаною, ні які-небудь ознаки незаконної діяльності. Створювалося враження, що це була цілком звичайна подружня пара з передмістя, можливо, якщо говорити про неї з поліцейської точки зору, навіть занудніша, ніж більшість.

Нарешті він повернувся до спальні і всівся за письмовий стіл. Відчинивши верхню шухляду столу, він на годину заглибився в розбирання паперів. В основному тут зберігалися різноманітні матеріали, що стосувалися докторської дисертації Міа Берґман під назвою «From Russia with love». Джерела і спеціальна література були акуратно розкладені по поличках, як у доброму поліцейському звіті, і Хольмберґ на якийсь час поринув у читання деяких уривків текстів. «Міа Берґман добре підійшла б для нашого відділу», — подумав він. Одна секція книжкової полиці була напівпорожньою і слугувала, мабуть, для зберігання матеріалів Даґа Свенссона. В основному це були газетні вирізки з його власних статей і вирізки на теми, що його цікавили.

Деякий час забрало вивчення комп’ютера. Пам’ять його становила приблизно п’ять гігабайт, до яких входило все — від програмного забезпечення до листів і скачаних статей у вигляді pdf-файлів. Іншими словами, за один вечір з цим вочевидь неможливо було впоратися. Хольмберґ включив до вилучених предметів увесь комп’ютер і розкидані СБ-диски, а також тридцять zip-дисків.

Покінчивши з цим, він якийсь час сидів, поринувши в незадоволене мовчання. Наскільки він міг судити, матеріали в комп’ютері належали Міа Берґман. Даґ Свенссон був журналістом і не міг обходитися без комп’ютера, який був для нього найважливішим робочим інструментом, але в настільному комп’ютері у нього не було навіть своєї електронної пошти. Отже, десь у Даґа Свенссона має бути інший, окремий комп’ютер. Єркер Хольмберґ підвівся і задумливо пройшовся по квартирі. У холі лежала спеціальна сумка для ноутбука — порожня, в ній виявилося лише кілька блокнотів, що належали Даґу Свенссону. Самого ноутбука ніде в квартирі не виявилось. Хольмберґ дістав ключі і спустився у двір, де обстежив машину Міа Берґман, а потім комірку в підвалі, але того, що шукав, ніде не знайшов.

«Найдивніше в цьому собаці, дорогий Ватсоне, те, що він не гавкав», — згадалось йому.

Хольмберґ подумки сказав собі, що в переліку вилучених предметів бракує ноутбука.

Бубланськи і Фасте зустрілися з прокурором Екстрьомом в його службовому кабінеті о пів на сьому, відразу ж, як тільки повернулися з Лундаґатан. Курт Свенссон отримав по телефону вказівку відправитися до Стокгольмського університету і переговорити там з науковим керівником Міа Берґман. Єркер Хольмберґ залишився в Енскеді, а Соня Мудіґ відповідала за огляд місця злочину на площі Уденплан. Минуло десять годин з тієї миті, як Бубланськи був призначений керівником слідства, і сім годин з того часу, як Лісбет Саландер було оголошено в розшук. Бубланськи коротко доповів те, що вдалося з’ясувати на Лундаґатан.

— І хто ж така ця Міріам Ву? — спитав Екстрьом.

— Поки що ми знаємо про неї дуже небагато. У поліцейських списках правопорушників вона не значиться. Хансові Фасте доручено почати її пошуки завтра з самого ранку.

— Але Саландер не було на Лундаґатан?

— Наскільки нам вдалося з’ясувати, там ніщо не вказує на її мешкання в цій квартирі. Принаймні, весь одяг у шафі був не її розміру.

— Та ще який одяг! — додав Ханс Фасте.

— І який же? — поцікавився Екстрьом.

— В усякому разі, не такий, який дарували на День матері.

— У цей час ми нічого не знаємо про Міріам Ву, — сказав Бубланськи.

— Та що тут ще, чорт забирай, знати! У неї ж повний гардероб нарядів для повії.

— Для повії?

— Еге ж! Шкіра там, лак, корсети і фетишистські дурниці, а