Читати книгу - "Жарт чи вибір долі або Відьма, вампір та Хеловін, Маріанна Ласкава"

РОЗДІЛ 6

АННА.

Маша поїхала, а я знову залишилася одна. Перше замовлення на статтю я нарешті закінчила і здала на друк, залишилася лише та де про супермаркет. Ну от не могла  я змусити себе сісти  і дописати її, ну от навіть вищі сили і ті мене відтягували від неї причому навмисно. Ну що ж робити, вирішила сходити в той супермаркет, так сказати прогулятися, провітрити голову, ну і може щось нове почую, заодно щось солодке собі візьму. 

 І от доходячи до супермаркету з правого боку я помітила  як за будинок  пішло чоловік троє, може четверо, здалеку було точно сказати важко.. Ну от завжди знала що моя допитливість колись мені боком вилізе, і я тут немов ноги самі мене туди понесли. Обернулася впевнилась що нікого ніде не має, і що мене ніхто не помітить,  пішла прямо туди, а саму аж трясло від страху, але цікавість  і адреналін гасили все.

Коли підійшла, побачила хід в підвал, а це вже дивно, хоча може це типу склад в них. Ну що робити якщо я вже тут, то тихенько одним глазком гляну і потім зникну. І я тихенько спустилася туди, а там побачила таке від чого волосся дибки стало. Там була підпільна лабораторія, і купа пакунків крові. Невже тут хтось кров здає? але навіщо?  щось тут дивне  твориться, про всяк випадок  я це все сфотографувала,  і пішла далі, там була інша кімната, де  були люди, під'єднані до апаратів здачі крові, а біля них крутилися типу медсестри, ну не схоже щоб їх хтось змушував, на це хіба що вони за це плату отримали, це я теж сфотографувала, далі була ще кімната, ну це була явно кімната для збереження, тому що було купа холодильників, і здогадувалася з чим. Далі кімнат не було, тому я вирішила на сьогодні досить, не хочу щоб мене хтось помітив, і пустив на донора крові примусово і до смерті, тому тихенько пішла звідти, але по дорозі назад біля столу помітила якийсь шматок паперу, підняла, а це була реклама про костюмовану вечірку до хелловіну в клубі “КРИВАВА ДАМА”, вхід вільний. 

Може хтось із тих людей це загубив, або тут був ще хтось, це вже не важливо, цей лист беру з собою, раптом стане у пригоді і бігом звідси. 

Зашла в супермаркет, там як зазвичай в цей час було людно, нічого підозрілого, тому взяла що хотіла і додому, обмірковувати те що побачила. 

Вдома за закритими дверима на всі замки, я ще раз передивилися фото, ну це реально дивно, під таким закладом і проводити таке, цікаво власник знає? чи може він з ними заодно? ні ну тут капець повний. Ну от знала я що не може все тут бути так просто і без проблем, так треба про власника ще покопати трохи. Ну що ж яка кажуть гугл на допомогу.  І тому я вбила в строці пошуку - Дмитро Олександрович СІРКО - директор будівельного супермаркету - “Твердий Дуб”. Вибило купа статей, але нічого цікавого. Ні дружини, ні дітей, ні рідних. Оселився в моєму рідному  місті 13 років тому, птмі після того випадку в лісі, зник з поля зору. Доречі після нього було ще випадків пять таких, про які я читала через пресу ну  і чула що батьки говорили. А в цьому місті він 5 років, ну якраз стільки ж і цьому супермаркету, який доречі рік тому розширили, і він став на половину будівельний на іншу половину продуктовий, а що зручно, скупив будівельні матеріали і відразу взяв продуктів. І що дивно статей в кримінальній хроніці про подібні випадки з мого дитинства я  тут не знайшла. Вирішила ще пошукати інформацію про цей клуб, і що ви думаєте  я знайшла? що співвласником цього клубу є наш герой Дмитро Сірко, ой як цікаво, це вже починає переходити у якийсь детективний серіал. Ну от навіщо я у все це вплутуюся? мене як муху на мед тягне на такі історії, а потім купа проблем, а головне нічого з собою зробити  не можу. Значить так ця вечірка у п'ятницю, значить туди і піду, але до цього часу треба статтю закінчити, щоб вже з цим типом розібратися, а потім спокійно розслідувати справу з клубом, і підпільною лабораторією. Далі я виключила ноутбук, світло, і спокійно лягла спати, але яке там спокійно всю ніч мені снилися, жахи, з вампірами, кровью, повнею, короче типічний фільм жахів. 

 

ДМИТРО,

Я сидів в своєму кабінеті, коли до мене прийшов мій помічник Олег.

привіт - сказав я  привіт Діма що сталося? - запитав я  та наче, ні все йде по плану - відповів Олег, сідаючи за стіл навпроти мене це добре як там справи із статтею? ще не готова по словам директора  слухай щось це довг якось, ти впевнений що вона її напише? може треба було іншу дівчину взяти, чи взагалі іншу редакцію знайти ні мене і  ця влаштовує! слухай навіщо тобі ця дівчина?  з чого ти взяв що річ в дівчині? я тебе добре знаю ну якщо знаєш і розумієш то чому питаєш? хочу знати причину повір причина є і ти не скажеш?  поки ні гаразд це все? так ну тоді можеш йти а ти ? в мене ще є справи  гаразд тоді бувай  бувай

І Олег пішов залишивши мене самого. Так я мав плани на Анну, але ніхто не мав про них знати, інакше дівчина буде в небезпеці. Тому поки лише спостереження  і на відстані.  Плюс ще чекає підготовка до тої вечірки, де як завжди буде купа пьяных людей які трохи втратять крові. Тому зараз робота і нічого крім неї.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍