Читати книгу - "Жарт чи вибір долі або Відьма, вампір та Хеловін, Маріанна Ласкава"

АННА.

Це був день який змінив моє життя на до і після. Я 10 річна дівчинка Анна йшла зі своєю подругою Сашею такого ж віку після школи додому через парк, як завжди щоб скоротити дорогу, ми йшли мовчки. В парку було якось малолюдно, може через те, що робочий день, і лише після обіду. І тут в середині парку ми здалеку побачили щось дивне, як троє чоловіків схилилися на чимось чи кимось. Немов щось зробили не хороше. Ми переглянулися і Саша сказала:

- може підемо глянути?

- ти що здуріла?

- а що ?

- Нащо воно нам, може вони небезпечні!

- а може комусь треба допомога?

- а що ми можемо зробити? Ми ж діти!

- ну покликати на допомогу 

- так пішли кликати

- ні давай спочатку глянемо ближче 

- ну не знаю

- ну тоді вирішено! 

Далі вона взяла за руку і ми тихенько крок за кроком пішли ближче, серце калатало немов скажене, але хтось із нас став на суху гілку, і цей тріск почули вони і швидко обернулися на звук, ми завмерли на місці наче вкопані і потім побачили, дівчину яка лежала без тями і вся в крові, і їх, з закривавленими руками, і такими ж ножами, і що дивне .. в них були великі ікла, немов у вампірів із фільмів. Може якийсь фільм знімали ? Хоча нікого ніде не було.. дивно. Може гарне маскування? Але чому нічого не видно? Мої роздуми перебила Саша яка відразу почала кричати, наче різана, вони ж переглянулися, немов подумки погодили план на нас, і відразу повільно рушили до нас, наче тигри на оленят ми ж від страху застигли на місці, нас немов паралізувало, і це було їм на руку.

І в цей момент з іншого боку до нас вибіг чоловік в чорному, як чорна пантера, немов почув крики Саші, хоча раніше тут нікого не було ні чути ні видно, його звичайно я не запам'ятала, він лише крикнув нам: " тікайте звідси швидко, якщо хочете жити!" А сам кинувся битись з ними, немов для нього це була звичайна справа.

Далі я не втрачаючи часу, послухала його пораду, взяла за руку Сашу і ми побігли до виходу. Там хапаючи кисень наче за нами стадо якесь гналося, підійшли до перших перехожих, розповіли що там бійка і кров і так далі, ну як змогли розповісти перелякані діти, вони відразу викликали поліцію і почекали їх з нами, ну про всяк випадок, потім ми з ними пішли туди, де все це сталося, але там залишився лише цей чоловік що нас врятував і дівчина, яка лежала незворушно, як мертва.

 З того, що ми почули, то дівчина була вже мертва, померла швидко від втрати крові від ножових поранень, але я підійшла ближче і помітила дві ранки на шиї немов від укусу змії, але тоді списала це на те, що це через страх, може вона опиралася і поранилася, чи вони її тягнули та вона об щось поранилася. 

З приводу нападників він сказав, що вони хотіли пограбувати її, а потім вбили, бо якість маньяки. 

Я тихо запитала Сашу: 

- що?

-скажи ти теж тоді це бачила?

- що саме?

- ну  їх зуби?

- так, а що?

- нам точно це не здалося?

- не знаю..

- їм скажемо про це?

- Ань ти думаєш нам повірять?

- Не думаю

- тоді за це ні слова, нікому добре ?

- гаразд 

- це буде наша таємниця

- добре 

Тоді ми розповіли все що бачили, про зуби промовчали вирішили що так буде краще.  За нами викликали батьків. Вони перелякані приїхали їм все розповіли і нас швидко забрали. 

Далі було купа психологів, кошмари, стрес, та купа медикаментів, лікарі, лікування.  З часом все забулося як страшний сон.

****

Пройшло десять років, ці події минулого якось забулися, ні не стерлися з пам'яті, але трохи втратили значення. Я перебралася в інше місто, закінчила навчання, знайшла поки тимчасову роботу в місцевій пресі, в друкарні. Все було добре, але якось одного дня, я прочитала статтю про те що знайшли мертву дівчину, яка померла в парку від ножових, немов її зарізали, і тут і спливла історія мого дитинства. Це було якось дивно, і я вирішила прочитати ще раз всі деталі. Виявилося що крім ножових ран були рани на шиї немов укуси змії, з двох сторін, на це і списали, бо там водилися змії, і тут я зрозуміла це якось пов'язано з тим що було тоді. 

 Я вирішила прочитати про все що було схоже колись, і знайшла історії про вампірів. Ні ну це вже якась фантастика. Ну не може бути таке в реальному житті! Чи може? Ну екстрасенси ж є, а раніше в них ніхто не вірив. Мольфари теж. Я навіть у відьом вірила, з бібліотеки одну книгу про них і про якісь прості заклинання прихопила, нащо не знаю але якось саме вийшло, нехай буде. Що ж, буду поки працювати, а цю, тему треба буде вивчати в бібліотеці ще більше і детальніше, чогось же мені це стало цікавим бути. Треба буде з мамою поговорити, чи не було в нашому роді відьом, ну а що, все може бути.