Читати книгу - "Випадковість , Ольга Бовкун "

Біля дому горіло розпалене багаття, воно надавало розмові ще більшого тепла. Вечір повільно насувався на місто, звільняючи похмурий день і дозволяючи йому піти у сутінки.

— А як ваше життя зараз із Богданом? Чи вдалося вам відродити колишню пристрасть?

— Пристрасть? Гадаю, не було у дійсності ніколи пристрасті. Але дивно: на відміну від вас, Віро, чомусь я ніколи не ставила це на перше місце. Ми всі різні, і це правда.   Я навіть думаю, що наше з вами знайомство було зумисне дано долею. Аби ми з вами обидві поглянули на свої життєві принципи з іншого боку, аби ми могли зробити якісь висновки і вирішити ту кризу, яка в нас є.

— Ви маєте рацію, Аліно.

— В нас з Богданом спокійне життя. Розмірене, я б сказала навіть. Але в тому є свій смак і своя радість. Я не уявляю когось іншого поруч із собою. А головне: він моя фортеця. З ним добре, затишно, хоча й іноді складно. Я впевнена, що він мене кохає. Я знаю, як він багато робить для нашої родини. І я порадилась з бабусею, тож гадаю: настав час, аби ми нарешті народили дитину.

— Це прекрасно, я від душі бажаю вам із чоловіком якомога скоріше маленького.

— Так, не буду переривати свої робочі плани поки що. Але я відкрита до того і я готова, у разі чого. Тож нехай Господь дає. Якщо треба — я відкладу всі справи. Бо я збагнула саме зараз, ще раз для себе наново відкрила свого обранця. Я зрозуміла, що насправді — дуже щаслива, як жінка.

Віра ще раз потиснула руку Аліни, злегка посміхнувшись. Треба було вже прощатися, їх бесіди могли б тривати годинами, але час так швидко збіг.

— Віро, ви — дивовижна! Чим більше я дізнаюсь про вас, тим більше я захоплююсь вами. Ви дуже стійко повели себе, і мені лишається лише здогадуватися, чого це вам вартувало. Ви могли б знайти іншого чоловіка, будувати стосунки заради грошей чи допомоги на шляху до успіху, як це роблять багато хто з жінок. Зрештою, ви могли б бути з тим, хто кохав би вас, на відміну від Сергія. І це було б зрозумілим для більшості людей, але ви порядна, чесна, і ви не стали обманювати нікого, бо не змогли закохатися. За якоюсь незрозумілою іронією долі вам не дано було переживати різні історії, а лише одне хворобливе почуття навіки. І я уявляю, як важко вам доводилося бути на самоті, як ви долали всі виклики життя наодинці, не маючи поруч чоловічого плеча. Мені справді дуже шкода, і мені хочеться висловити своє співчуття. Та я нескінченно дивуюсь, і я у захваті, як мудро, чемно, із почуттям власної гідності ви вчинили по відношенню до Сергія.

— Дякую, Аліно. Що ж. Життя розставило крапки над І. Нарешті.

— Ще раз вам бажаю від душі щастя. Ви точно його заслужили, як ніхто, на мій погляд.

Ця розмова і обмін думками так багато чого лишили по собі кожній з них. Обидві жінки чимало переосмислили та переоцінили.

Віра вкотре здивувала і зачарувала собою Аліну. І їхала від неї Аліна з почуттям, як від дивовижно сильної і непересічної особистості. Такої настільки харизматичної, що в неї закохуються не лише чоловіки, але й жінки, та й загалом – всі довкола. Яка подібна до самої України, така ж сама: її ламають, а вона встоює. Її нищять, а вона бере своє. Її принижують, а вона всупереч всьому прогинає життя під себе і перемагає в ньому.

Осінь буває дуже щедрою на випадковості. Але саме вони іноді вирішують долю і змінюють життєвий шлях. Аліна в цьому упевнилась. Осінь дарує зустрічі. Сталось те, на що вона вже давно не розраховувала і навіть не здогадувалась зовсім.