Читати книгу - "Ставка ненависть, Стефанія Лін"

Холодний, беземоційний тон приводить до тями, навіть тримає у нормальному стані. Розстібаю куртку хлопця, розрізаю футболку й з жахом дивлюся на ножове поранення. Чиєсь лезо прошило його прямо у бік. 

— Дихай, Ліліт. — продовжує він. — Промий рану.

Виконую все. Руки тремтять, та з горем навпіл, я справляюся. Замотую Деймона бинтами, прибираю усе, а тоді повертаюся до його ліжка. Він заснув поки мила руки. Сідаю на край з іншого боку. Деякий час розглядаю цього психа, а потім вирішую, що не можу залишити самого спати. Лягаю поруч, скручуюся у позу ембріона, беру його за руку, про всяк випадок, й засинаю.