Читати книгу - "Фізарум, Микола Томащук"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Розділ 8. Finis omnis spei[1]
Керувати людиною виявилося досить легкою справою і дуже зручним засобом переміщення. А складний мозок виявився зовсім не захищеним від проникнення. План фізарума спрацював на всі сто відсотків. Спочатку він усунув перешкоди щодо керування кораблем, убивши різними способами Капітана та Бортмеханіка. Навігатора залишив у живих, щоби перевірити, чи вдалося зламати бортовий комп’ютер. Чужинець хоч і не вмів програмувати чи створювати комп’ютерні віруси, проте зміг підпорядкувати його своїй волі. Виявилося, що процесор комп’ютера працював за допомогою електричних сигналів, як і мозок. Хоча вони змінювалися у тисячі разів швидше, ніж у довбешці будь-якого землянина, але за півгодини Джейн зламалася, наче ніжка старого й зогнилого дерево-гриба.
Зараз фізарум вимкнув екран, по якому розмовляв із астронавтами, сів у крісло пілота, вимкнув автопілот і спрямував «Вікінг» на поверхню Другої планети. Коли корабель почав горіти в атмосфері, чужий убив свого носія…
[1] Кінець усіх надій.
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фізарум, Микола Томащук», після закриття браузера.