Читати книгу - "(не) Вірний, або Ти моя, крихітко!, Аня Стар "

Поцілунок мав присмак гіркоти через те, що був не обопільним, але дівчина затремтіла від відчуття повного панування над собою. Він не був грубим, але й ніжністю не блищав. Вікторія замичала, смикаючись у спробі позбутися цього несподіваного насильства. Вона завжди намагалася уникати цього тиску з боку чоловіків, однак саме зараз усе її єство почало вести боротьбу з розумом.

Всупереч подальшим спробам боротьби її руки потягнулися вгору й обхопили потилицю чоловіка, тим самим роблячи їхній контакт тіснішим.

Вікторія ширше відкрила рот, дозволяючи його язику з неприпустимою вільністю здійснювати свій танець. Вона спробувала відповісти так само, чим викликала більш гучний вдих у Редді. Його долоні швидко пройшлися по дівочому тілу, відмічаючи не пишні, але приємних розмірів груди і затримуючись на більш округлих сідницях.

Редкліфф сильніше притиснув дівчину до стіни корпусом свого тіла, поглиблюючи вже без того гарячий поцілунок, відчуваючи смак полуниці. Він почув її легкий, ледь помітний стогін і почав діяти більш упевнено. Дивне відчуття дежавю, спонукало його підтримати несподіваний порив пристрасті. Але тепер це загрожувало обернутися тим, що він не зможе стриматися і візьме її просто біля стіни. А бажання спровокувати і принизити обернулося швидко зростаючою неконтрольованою пожадливістю, яка була тільки з однією жінкою в минулому.

Щойно його довгі пальці стиснули одну м'яку півкулю її грудей, Вікта різко сіпнулася, завершуючи цей дивовижний, чарівний момент. Її очі світилися переляком і збудженням, а неслухняні руки змогли знайти силу, щоб відштовхнути від себе хлопця. Редкліфф зміг встояти на ногах, але відійшов від неї на крок, а вона, на своє і його здивування, зі свистом вліпила йому ляпаса.

Вони мовчки втупилися одне на одного в цей незрозумілий момент. Вікта першою зірвалася з місця, відчинивши широкі двері.

— Ми квити... ваша високість, — тихо промовив Фейт, потираючи почервонілу щоку.

***

— От же виродок! Чортів шматок лайна! — Вікта стискала кулачки, поки швидко йшла в бік жіночого гуртожитку. Її полум'яне волосся здавалося спалахнуло ще яскравіше від почуття гніву, що переповнювало дівчину.

Вона забігла в свою кімнату, при цьому голосно грюкнувши дверима за собою, та так, що Хлоя, яка чекала на неї, зіскочила з ліжка, здивовано втупившись на неї.

— Попадися ти мені ще раз, придушу, як скотину, і оком не моргну! — принцеса захекалася від своєї гнівної тиради, — Нахабна, слизька дупа! — схоже, її було не вгамувати. Благо що живе в кімнаті одна.

Хлоя ще ніколи не бачила Вікторію такою оскаженілою, а вже тим більше не часто чула від неї вживання таких слівець.

— Ого, ну ти даєш, люба! Не знала, що ти можеш так заводитися. А вже як віртуозно ти зачинила двері... думаю, нікого не залишила байдужим. — Хлоя тихо посміювалася, з цікавістю оглядаючи розчервонілу принцесу.

У відповідь послала їй спопеляючий погляд своїх яскравих, зелених очей, ходячи по колу, як зацькований хижак.

— Воу-воу, легше. — Хлої підняла руки в примирливому жесті, — Я вже тремчу від страху, — в її карих очах танцювали бісенята, говорячи про продовження жартівливого настрою.

— Не смішно! —  грубо відчеканила Вікторія.

— Мабуть, зустріч із напарником-занудою пройшла не надто добре, — зробила висновок її подруга, — Між іншим, я повинна отримати Оскар за таку натуральну гру перед викладачем. У тебе були проблеми зі шлунком, якщо що.

Гнів Вікторії став стихати, і вона повільно видихнула, зупиняючись у центрі кімнати. Принцеса зовсім забула, що саме Хлої прикрила її на сьогоднішніх лекціях. Присіла на край ліжка, заправляючи локони волосся за вуха.

— Це м'яко сказано, Хлої. — Вікторія прикрила долонею губи, ненавмисно згадавши той несподіваний, дивовижний поцілунок. Щоки дівчини миттєво спалахнули знову, — Цей... огидний, самовдоволений, зарозумілий гівнюк посмів таке витворяти, що десяти страт Єгипетських для нього мало буде! — обурено відповіла вона, прикривши очі і знесилено впавши спиною на ліжко.

Вона досі відчувала тремтіння кінцівок, а груди високо здіймалися. Її тіло було немов у лихоманці, відчуваючи то жар, то холод.

— Цікаво... може, поділишся? — запитала Хлоя, і її очі загорілися цікавістю. Дівчина припускала, що причина такої поведінки подруги і яскраво палаючі щоки були аж ніяк не в простій перепалці.

— Він... розумієш, там... просто в лабораторії дозволив своїй подружці... — Вікта підвелася на ліктях, сором'язливо опускаючи свій погляд, нервово погладжуючи долонями тканину ковдри, — ... відсмоктати, і трахався з нею потім, - пошепки продовжила, обурюючись від цих вульгарних слівець.

— Звучить так, ніби це ти йому робила мінет, а потім потрахатися вирішила, — хмикнула Хлоя, з цікавістю роздивляючись Вікту.

На що та у відповідь закрила долонями обличчя й істерично засміялася.

— Лайно... ну чому ти знову жартуєш, коли мені реально хріново? — вона майже заскулила від образи і небажання подруги поставитися серйозно до її проблеми.

Хлоя підсіла поруч до неї і простягнула вперед руки.

— Іди сюди, руденька, — вона тепло обійняла дівчину, погладивши пальцями м'які завитки вогню, — розповідай.