Читати книгу - "Довірся мені, Альбіна Вишневська"

Микита впав на диван і блаженно видихнув, руками обійняв ароматну подушку, а ніс  потер об приємну тканину. Наївно сподівався, що, торкнувшись ліжка, просто відключиться, але чорта з два. Чомусь у голові спливли і образ сусідки, і труба, і смс матері, і очі Степана. Але телефон валявся десь у рюкзаку, мабуть, розрядився, а якщо ні, то звук сюди точно не чути.

Микита не відразу зрозумів, чому крутиться, а коли в'їхав, то одразу стягнув халат і кинув його до голови. Як відключився, не пам'ятав.

Юля ж у цей час спритно прибирала на кухні, уперто відтираючи столи від крапель жиру та крихт. Щойно гість зник у кімнаті, дівчина змогла дати волю сльозам. Цей чортів халат, який довелося дати Микиті, дівчина власноруч вибирала минулої осені Андрію на день захисника Вітчизни. І коли чоловік так несподівано з'явився на кухні, Юлька, Бог свідок, мало не підстрибнула на місці від несподіванки. Про що думала, коли пропонувала гостю цей халат? Звісно, що ні про що.

Прибрала і ледь не впала в крісло, коти нервово в унісон нявкнули і протверезили дівчину.

- Ох, вибачте, милі! – Юля підхопила сонних пухнастиків на руки і притиснула до грудей. Тільки вони в неї й залишилися, тільки їм вона справді потрібна. - Варто відпочити і вам, і мені.

Обережно поклала улюбленців у крісло, а сама попрямувала до себе в спальню, але для цього треба було пройти через зал. Сподівалася, що гість уже спить, і йому не закортить вкотре поговорити, чи пожартувати.

Дівчина тихо увійшла до кімнати, зрозуміла, що нічник так і світиться. Можливо чоловікові так зручно?  Кожному своє. Юля випадково подивитися в бік дивана і миттєво почервоніла.  Микита розвалився на животі, обійнявши подушку. І все б нічого, але його п'ята точка виблискувала на всю кімнату. А тонкий плед вона  кому залишила? Юлька ледь не застогнала від безвиході і спритно влетіла до своєї кімнати. Ось не вистачало їй, щоб півночі мерехтіли чиїсь сідниці перед очима.

Хвала небесам, нічого подібного не трапилося, вона відключилася миттєво, тільки-но голова торкнулася подушки. Дівчина навіть не відчула, як під ранок до неї прийшли коти і розташувалися поруч.

 Ближче до шостої Микита ліниво поворухнувся і знехотя розплющив око, намагаючись поглядом відшукати годинник. Він не одразу зрозумів, що не вдома, а коли усвідомив, то різко повернувся на спину, розглядаючи білу стелю. Плед заплутався навколо стегон, та й взагалі Микита сховався тільки заради пристойності. Та зрозумів серед ночі, що пізно, адже Юля вже давно спала у своїй кімнаті.

Гранін ліниво потягнувся, неохоче сповз із дивана, накинув халат і поплентався в туалет, а потім вирушив на пошуки телефону. Як і думав: телефон розрядився. Микита знайшов зарядний пристрій, підключив його на кухні, випив склянку води та повернувся на диван. Сон чомусь рукою зняло, хоча вчора думав, що проспить щонайменше до десятої. Ще раз підійшов до фотографій, ще раз переконався, що гоблін точно не пара дівчині і хмикнув.

Чоловік визирнув у вікно та переконався, що небо просвітліло. І лише величезні калюжі нагадували про те, що вчора був дощ.

 Проходячи повз кімнату дівчини, мимоволі звернув увагу на те, як солодко спить господиня будинку, як ніжно притискає до себе Кузьму. Чомусь ніяково стало від того, що підглядав, немов сопливий молодик з-за рогу за дівчатами в роздягальні. Іронічно пожартував над собою і повернувся на диван, сподіваючись ще заснути.