Читати книгу - "Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Ось так я знайшла свою нову родину. Якось тоді в одну мить все мені стало нецікаво. Як крізь сон я пам'ятаю, як кричала на батька бубуля, вимагаючи залишити мене в родовому замку до вісімнадцяти моїх ельфійських років. Багато родин, що турбувалися про своїх доньок саме так і робили. Дівчина залишалася у своїй родині до того часу, як їй виповнювалося вісімнадцять.
Але батько прийняв рішення - в його очах я майже зганьбила наш рід, адже я навіть не змогла з'єднатися синім вогнем, а так, вогником, що ледь-ледь світився жовтеньким. Я тієї ж ночі вирушила з Даксом і його матусею.
Вже виходячи з дому, ми зіткнулися з ельфами великої п'ятірки, що тільки-но прибули. З якого клану вони були, я не знала, та й не до того мені було. Я була так пригнічена гнівом батька, що нічого не бачила на своєму путі.
Навіть раптом наштовхнулася на щось таке тверде, наче кам'яна стіна. То був один з могутніх воїнів. Він обхопив мене руками – тільки тому я й не впала. Я була в шоці від своїх несподіваних заручин. Але ще більше мене шокувало те, що саме зараз, в обіймах цього велетня я відчула, як застукотіло моє серденько. Що це? Мені здалося, що я навіть відчула гуркіт його серця. І він ніби обпік мене своїм поглядом. Він також того не сподівався. У його чорних очах палахкотіли червоні й золоті блискавки, а руки, що не дали мені впасти, були такі сильні і гарячі!!!
Але Дакс ревниво підхопив мене за руку, смикнув і глянувши на чорного, наче демон ельфа, повів мене в ніч.
Якщо чесно, то в замку Дакса мені сподобалося набагато більше, ніж удома. Я була вільна, тут не було стільки умовностей та інтриг, що панували у мене вдома. Його матуся ставилася до мене рівно, я б навіть сказала – байдужо. Дакс був єдиним спадкоємцем та дитиною у своїй сім'ї. У будинку жили ще кілька юних ельфійок - як мені пояснили, це були якісь далекі родички Дакса. Мені було легко з ними потоваришувати – вони були веселими та безтурботними. Мій сорокарічний чоловік не обтяжував мене своєю присутністю, а терпляче чекав коли мені виповниться вісімнадцять - і я, за законами Темного світу, зможу повноцінно стати його дружиною. Так що життя моє було легким і приємним.
Хоча ми з моїми подружками багато безсонних ночей провели разом, весело щебечачи і пліткуючи, я не зовсім розуміла, що на мене чекає в подружній спальні. Тож коли мені виповнилося вісімнадцять, я зустрічала Дакса у своїй спальні не просто з побоюванням, а зі страхом.
Це був незвичайний день. Першою з днем народження привітала мене матуся Дакса. Вона подарувала мені нову чарівну сукню. То нічого, що вона була з простого матеріалу. Вона була красива та нарядна і пасувала до моєї блідої шкіри та золотавого волосся. Потім з’вився і Дакс. За три роки я настільки призвичаїлась до нього, що навіть зраділа йому. Він подарував мені недорогий коштовний гарнітур – невеличке кольє та блискучий браслет. Мої подруги теж не забули про мене й подарували мені цілу купу по-дівочому милих подарунків.
Коли я спустилася зі своєї спальні, невеличкий зал вже прикрасили свіжими квітами. Довгий стіл був уставлений приборами. А з кухні доносилися чудові аромати смачної святкової їжі.
Десь по обіді почали з’їжджатися сусіди та дальні родичі. Я зовсім не здивувалася, що не було жодного товариша Дакса. Він був трішечки відлюдькуватим. Але це мене зовсім не обходило. Чим скоріше наближався вечір, тим сильніше я нервувалася.
Дакс поглядав на мене з загадковою посмішкою. Мабуть, вже уявляв мене у своєму ліжку і явно приймав мою нервозність на свій рахунок.
Але я нервувалася зовсім не від того.
До останньої хвилини я сподівалася, що батько змилується наді мною і привітає мене з днем народження. Я цілих три роки не отримувала ні від нього, ні від інших моїх рідних будь-якої звістки. Мене наче викреслили з родоводу. Забули про мене. І від цього було насправді дуже боляче.
-Думаю, доню, тобі вже час іти у спальню, - раптом огородила мене мати Дакса.
Вона вперше назвала мене донею. Я ніколи не знала своєї мами. Можливо, інша дівчина і зраділа б, коли б її нарекли донею. Але мені стало прикро. І дуже боляче. Такий тугий сум раптом заворушився у грудях, що навіть сльози побігли з очей.
Гості щось стали мені говорити, посміхаючись втішати. Я витерла долонею сльози і побажала всім доброї ночі. Наостанок крадькома подивилась на свого чоловіка. Він не відводив від мене блискучих очей. Гарний. Дуже гарний.
А мені раптом привиділось, що то не блакитні очі Дакса на мене дивляться. А темні, глибокі прірви темного ельфа, що у його обійми я на мить потрапила довгих три роки тому.
Здригнулася від несподіванки. Як і тоді, серденько зайшлося переляканим стукотом.
Під підбадьорюючий шепіт я піднялася по сходах до своєї спальні.
Я стояла коло дзеркала, коли двері тихенько рипнули. Серце тривожно забилося - Дакс був страшенно гарний ... Темні штани, світла розчахнута майже донизу сорочка прилипла до ще мокрих після душу грудей, рельєфний торс і крапелька води, що стікала по животу вниз, мало не звели мене з розуму ... Я дивилася на ту крапельку, і поступово забувала про чорні очі, що так несподівано привиділися мені.
Він відкинув вологе волосся з чола і, ніби розуміючи, яке це справило на мене враження, посміхнувся. Ніжно так і підбадьорливо.
Стоячи до нього спиною і дивлячись у дзеркало, я бачила, як він повільно, з котячою грацією наближається до мене. Його руки, мов змії, заповзають під шовковий пеньюар і ніжно, з кожним міліметром все сильніше й сильніше охоплюють мої груди та стегна. Соски поколює, та вони просто горять, упираючись у сильну чоловічу долоню! Пальці ніжно терзають батончик. Я тремчу від хвилювання. Тим часом внизу живота розливається зрадливий жар.
Декс підхоплює мене на руки і, притулившись до губ у терпкому поцілунку, повільно несе в ліжко. Холодні шовкові простирадла приємно холодять палаюче тіло! Вимогливі руки солодко мучать мене - гладять по спині, м'яко стискають сідниці, щось ніжно лоскоче внутрішню частину стегна. Вище, вище… Але пристрасний танець його язика відволікає від неминучого та заворожує мене! .. Цілу вічність я просто божеволію від насолоди.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна», після закриття браузера.