Читати книгу - "Ім’я дитини в українській родині"

Добре усвідомлюючи надзвичайно важливу роль власних імен людей у лексичному складі української мови, Б. Грінченко знайшов можливість долучити до «Словаря української мови» додаток «Хресні імена людей», сформований головним чином на базі традиційних народнорозмовних українських варіантів християнських імен із залученням окремих дохристиянських. Однак при укладанні реєстру Б. Грінченко зосереджується не на християнській сутності імен, не розкриває їх сакраментальні можливості і навіть не подає їх канонічної форми, натомість зазначає стилістичні можливості кожного з іменних варіантів в українській мові, чим показує самобутній характер українського іменника та відповідність його потребам української нації. Важливо, що Б. Грінченко при формуванні реєстру власних чи, як він називає, хресних імен намагається якнайповніше подати результати майже тисячолітньої іменотворчості українців, завдяки якій постали такі колоритні та самобутні українські іменні варіанти, як Андрух, Бенедь, Васюта, Володар, Володислав, Гнат, Григор, Гриць, Грицько, Гурко, Ґабро, Данько, Дорош, Євнух, Зінець, Зінь, Зінько, Илаш, Илько, Іванина, Івахно, Йов, Йосип, Конаш, Кость, Лешко, Лукаш, Лукань, Мацько, Микола, Митро, Михайло, Мілько, Мусій, Назар, Оверко, Олекса, Олелько, Олешко, Онисько, Онишко, Опанас, Осип, Остап, Панас, Прокіп, Санько, Сень, Сизько, Славко, Стах, Стець, Тиміш, Тимко, Тодір, Трушко, Фесько, Чіпка, Стефан, Юрко, Ярема, Ярош, Ясько, Яцина, Яць, Яцько; Анниця, Вівдя, Гальшка, Ганна, Гапка, Горпина, Ґенця, Зінька, Ксандра, Луцька, Любина, Марусина, Маруся, Меланка, Надія, Настя, Наталка, Одарка, Оксана, Ониська, Параска, Санька, Стеха, Устя, Феська, Ярина[12] та ін. Світський характер реєстру українських імен Б. Грінченка був актуальним в культурно-історичних умовах першої половин ХХ століття. Однак, незважаючи на важливість реєстру «Хресних імен людей», в умовах бездержавності ця праця Б. Грінченка мала лише довідково-інформаційний характер та, що найприкріше, не була доступною широким верствам українців.

У радянський період на розвиток українського національного іменника негативно вплинули такі два чинники, як його ідеологізація та русифікація. До використання власних імен людей з ідеологічною метою, тобто для пропаганди певних світоглядних ідей, вдалися більшовики зразу після Жовтневої революції. Правильно оцінюючи важливість імені людини у системі її духовних цінностей, більшовики з властивою їм гарячковістю та безкомпромісністю взялися за перебудову іменників народів СРСР, у тому числі й українського. Оголосивши церкву та все, що з нею пов'язано, пережитком минулого, виявами мракобісся і т. п., більшовики поставили перед собою завдання створити новий, пролетарський іменник, комуністичний на змістом.

Ідеологізація більшовицької іменотворчості на теренах України мала такі три характерні ознаки: 1) нігілізм, тобто невіглаське ігнорування або навіть визнання шкідливою величезної духовної спадщини, пов'язаної з вибором, мотивами надання та вживанням численних християнських імен; 2) войовничий інтернаціоналізм – прагнення витворити наднаціональний іменник через невизнання та заперечення його національного характеру; 3) культотворення – використання імен для поширення культу партійних вождів. Так, намагаючись відкинути реєстр традиційних українських імен, головним чином християнських за походженням, ідеологи більшовизму заохочували замість них називати дітей новими, пролетарськими, іменами. Такі нові, пролетарські, імена найактивніше витворювали у середовищі низькокваліфікованих, малоосвічених, навіть злюмпенізованих робітників на базі апелятивів, як правило, чужомовних за походженням, котрі в той час нерідко можна було почути на численних мітингах та якими рясніли більшовицькі агітки. Так постали нові пролетарські імена на зразок Авангард, Барикада, Вагон, Герб, Геній, Герой, Граніт, Евакуац, Енергія, Електрифікація, Електростанція, Ера, Індустріалізація, Ідея, Іскра, Колективізація, Коментарія, Мир, Муза, Олімпіада, Свобода, Трактор та багато ін. Усього, на думку мовознавців, таких ідеологічно вмотивованих імен було близько 10 тисяч (!), однак у більшості випадків їх вживання не стало масовим. Прикметно, що первісне значення пролетарських імен-неологізмів далеко не завжди усвідомлювали й самі йменотворці.

Більшовицькі принципи інтернаціоналізму та марення світовою революцією створили сприятливі умови для масового, неконтрольованого запозичення численних чужомовних імен, прізвищ, прізвиськ і навіть теонімів, які в середовищі ідеологічно свідомих громадян Країни Рад стають новими пролетарськими іменами. Наприклад: Альфред, Геракл, Едмунд, Еразм, Марат, Радій, Рейнгольд, Роберт, Спартак, Тимур, Фрідріх, Леонард, Аврора, Аеліта, Альбертина, Альвіна, Альфреда, Анджела, Аріадна, Афродіта, Белла, Берта, Венера, Віргінія, Гертруда, Елеонора, Елла, Ельвіна, Ельза, Емма, Жанна, Клеопатра, Лаура, Луїза, Люсьєна, Матильда, Римма, Стелла та ін. Навіть побіжний аналіз поданих вище імен-неологізмів міжвоєнної доби показує, що їх творці особливо не переймалися (або через низький освітній ценз не могли цього зробити) походженням та функцією цих імен у мові-джерелі. Так, наприклад, у цьому списку пролетарських імен разом з іменами Марат або Спартак, які були утворені від прізвища французького революціонера Марата та, відповідно, прізвиська керівника повстання римських рабів Спартака, фігурують імена Тимур та Клеопатра, які утворено від прізвиськ ідеологічних ворогів більшовиків – визискувачів та гнобителів робітничого люду – середньоазіатського еміра Тимурленга та єгипетської цариці Клеопатри. Зовсім не зрозуміло, як узгоджувалася з атеїстичними принципами ідеології більшовиків пропаганда імен Аврора, Аріадна, Афродіта, Венера, утворених на базі теонімів. Очевидно, більшовицькі йменотворці належно не дбали про дотримання чистоти власних ідеологічних догм, їм важливо було побороти тисячолітні християнські традиції, а також зруйнувати реєстр самобутнього українського іменника.

Щоб посилити ідеологічну заангажованість окремих імен-неологізмів, зокрема чужомовного походження, у радянський період розвитку українського іменника непоодинокими були спроби переосмислити первісне значення окремих імен, пов’язавши чи нав’язавши їм комуністичну ідеологічну значущість. Так, наприклад, німецьке за походженням ім’я Гертруда (від давньоверхньонімецького gçr «спис» та trűt «сильний, міцний») почали трактувати як пролетарське російське ім’я-неологізм з первісним значенням «героїня труда». Так само жіноче ім’я Карина тлумачили не як запозичення з латинської, де саrina означало «корабельне днище або човен», а як похідне від Карське (море), бо саме у Карському морі народилася дівчинка під час відомої арктичної експедиції 1933 р. на пароплаві «Челюскін». Ім’я Майя, що, як відомо, постало від імені однієї з давньогрецьких плеяд чи давньоіталійської богині природи, почали пов’язувати з російською назвою місяця травня, а точніше, відомого свята Міжнародної солідарності трудящих, яке в СРСР відзначали першого та другого травня.

Використання власних імен людей для поширення культу компартійних вождів як один із виявів ідеологізації українського іменника радянської доби спричинилося до масового творення імен на честь вождів пролетаріату, а особливо В. І. Лєніна, І. В. Сталіна. Так, лише на честь «вождя світового пролетаріату Владіміра Ільіча Лєніна» було утворено цілу низку імен на зразок Вілен, Вілена (пор. рос: Владимир+Ільич+Ленин), Віленін, Віленіна (пор. рос: Владимир+Ильич+Ленин), Віль (Владимир+Ильич+Ленин), Владилен, Владилена (Владимир+Ильич+Ленин), Владлен, Владлена (Владимир+Ленин), Вілор, Вілора (Владимир Ильич Ленин организатор революции), Нінель