read-books.club » Детективи » Справа Сен-Ф'якрів 📚 - Українською

Читати книгу - "Справа Сен-Ф'якрів"

183
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Справа Сен-Ф'якрів" автора Жорж Сіменон. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 7 8 9 ... 35
Перейти на сторінку:
кроля. Мегре оглянув будинок, до якого вони прямували.

— Он як! Кухню перебудували…

Управитель підозріливо, з недовірою подивився на комісара.

— Адже минуло добрих п'ятнадцять років! — буркнув він.

— Як ваше прізвище?

— Готьє. Це правда, буцімто пан граф приїхав тоді, коли…

Він говорив якось невпевнено, стримано. І не запрошував Мегре до себе. Готьє рушив до дверей сам.

Проте комісара це не спинило, він увійшов за ним до будинку, повернув праворуч, до їдальні, де пахло бісквітами і старим марком[5], і сказав:

— Залишіться на хвильку, пане Готьє. Вам однаково нема там чого робити, а мені треба про дещо вас розпитати…

— Мерщій! — долинув з кухні жіночий голос. — Це просто жахливо…

Мегре помацав дубовий стіл, оздоблений різьбленими левами. Стіл був той самий. Його продали новому управителеві після смерті батька.

— Може, вип'єте чарку?

Готьє довго вибирав у буфеті, чим почастувати гостя, мабуть, щоб відтягти розмову.

— Що ви думаєте про пана Жана? Як його прізвище?..

— Метейє… Досить пристойна родина з міста Бурж…

— Він дорого коштував графині?

Готьє наливав горілку в чарки і вперто мовчав.

— Що він робив у замку? Мені здається, що як управитель усі справи ведете ви!

— Так!

— Отже?..

— Він не робив нічого… Написав кілька особистих листів… Спочатку вдавав, ніби допомагає пані графині заробляти гроші, завдяки своїй обізнаності з фінансовою справою… Купив якісь цінні папери, та їхній курс упав за кілька місяців… Але він запевняв, що поверне все, і навіть з лихвою, завдяки новому способові фотографування, винайденому одним з його приятелів… Це обійшлося пані графині в добру сотню тисяч франків, після чого приятель зник. Нарешті, до всього цього, була ще комедія з відтворенням кліше… Я в цьому нічого не тямлю… Щось схоже на фотогравюру чи геліогравюру, але набагато дешевше…

— Я бачу, Жан Метейє не дармував!

— Багато галасу даремно… Такий його стиль. Він писав статті до «Журналь де Мулен», і їх друкували з поваги до пані графині… Там він і робив досліди із своїми кліше, а директор не насмілювався вигнати його… За ваше здоров'я!.. Чи не сталося чого між ним і паном графом? — занепокоївся він раптом.

— Ні.

— Мені здається, що ви марно приїхали сюди. В цьому не було жодної потреби, коли йдеться про серцеву хворобу…

Найгірше було те, що Мегре ніяк не вдавалося перехопити управителів погляд. Той витер вуса й пішов до сусідньої кімнати.

— Дозвольте мені перевдягнутися… Я збирався піти до великої меси, але тепер…

— Ми ще побачимося! — сказав Мегре і вийшов. Зачиняючи за собою двері, він почув голос жінки, якої не бачив:

— Хто це приходив?

Двір було вимощено піщаними плитами, колись тут був майданчик, де Мегре ганяв важкі кулі.


* * *

По-святковому вдягнені люди юрмилися на майдані, з церкви долинав хоровий спів у супроводі органа… Діти, вбрані по-святковому, не пустували, як завжди. Один за одним усі витягали з кишень хустинки, бо у всіх, були червоні носи, й голосно сякалися.

До Мегре долітали уривки розмов:

— Це агент паризької поліції…

— Певно, приїхав до Матьє — у нього кілька днів тому здохла корова…

Якийсь тутешній чепурун з червоною квіткою в петельці блакитного саржевого піджака, чисто вмитий, з напомадженим волоссям, наважився зачепити комісара:

— Вас просили зайти до Татен. Там стався витік газу[6]…

Він штовхнув ліктем своїх приятелів, ледве стримуючи сміх, а коли відвернувся, Мегре почув його регіт.

А втім, він був недалекий від істини. У Марі Татен тютюновий дим стояв коромислом. Палили люльку за люлькою. Якась селянська родина, зайнявши великий стіл, розклала на ньому привезену з дому їжу й запивала її кавою з великих чашок. Батько родини різав суху ковбасу складаним ножиком.

Молоді пили лимонад, старші — марк. Марі Татен сновигала сюди-туди.

Угледівши комісара, в кутку підвелась якась жінка, ступнула йому назустріч, спинилася й облизала губи. Рука її лежала на плечі хлопчиська. Мегре одразу ж упізнав його руду чуприну.

— Це ви пан комісар?

Усі повернули голови в їхній бік.

— Хочу сказати вам, пане комісаре, що наша родина завжди мала добру репутацію! Хоч ми й бідні… Розумієте? І коли я побачила, що Ернест…

Хлопець був блідий як крейда і втупився кудись перед себе, нітрохи не хвилюючись.

— То це ти узяв молитовника? — запитав Мегре, схилившись до нього.

Хлопець похнюпився й мовчки поглядав спідлоба.

— Відповідай панові комісару…

Та хлопчина затято мовчав. Мати дала йому ляпаса, від якого лишився червоний слід на лівій щоці, очі зволожилися, губи здригнулися. Але він не промовив ані словечка.

— Ти відповідатимеш чи ні, лихо ти моє? — вигукнула мати й звернулася до Мегре: — Отакі нині діти! Вже не один місяць плаче, щоб я купила йому молитовник! Товстий, як у кюре! Як можна таке собі уявити?.. Отже, коли мені розповіли про молитовник пані графині, я одразу ж подумала… А потім мене здивувало, що він прийшов додому між другою й третьою месами, бо ж звичайно він снідає у священика… Тоді я пішла до кімнати й знайшла он що під матрацом…

І вдруге материна рука ляснула сина по щоці, але він знову навіть не ворухнувся, щоб захиститися.

— У його літа я не вміла читати, це так! Але все ж таки я ніколи не падала так низько, щоб красти книгу…

1 ... 7 8 9 ... 35
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Справа Сен-Ф'якрів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Справа Сен-Ф'якрів"