Читати книгу - "Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник."

З об’єктивної сторони підбурювач схиляє іншого співучасника до вчинення злочину і ставить свої дії у причинний зв’язок з тим злочином, який буде вчинено виконавцем. Підбурювання можливе лише на вчинення конкретного злочину – вбивства, крадіжки, інших злочинів за конкретних об’єктивних обставин, хоча б у їх родових ознаках. Водночас не можуть розглядатися як підбурювання до злочину дії особи, яка схиляла іншу людину до пияцтва, вживання наркотиків, ведення антигромадського, навіть злочинного способу життя чи ворожого ставлення до людей, ревнощів, навіть якщо внаслідок цього було вчинено злочин. Але треба встановити, чи не схиляв підбурювач підбурюваного (виконавця, пособника) до вчинення конкретних дій, що містили б склад конкретного злочину.

Підбурювання – це завжди активні дії, які впливають на інших співучасників і завдяки їм підбурювач спонукає (найчастіше у виконавця) до рішучості й бажання вчинити злочин, зароджує в інших співучасників умисел на вчинення конкретного злочину. Причому підбурювання не пригнічує волю підбурюваного (при погрозах насильством чи фізичному насильстві) і не фальсифікує її (при спонуканні до злочину шляхом омани). Остаточне рішення – вчинити злочин – приймає особа, яку підбурюють. Однак бажання (умисел) вчинити його виникає саме завдяки підбурювачу. У цьому і виявляється спільність дій підбурювача з іншими співучасниками.

Підбурювання з об’єктивної сторони може виявлятись у словесних (вербальних) діях, усній чи письмовій формі, конклюдентних діях – жестах, міміці, пантоміміці. За змістом ці дії можуть бути чітко визначеними або завуальованими, але вони повинні мати об’єктивну спрямованість на вчинення іншим співучасником (виконавцем, пособником) певного злочину.

Формами підбурювання згідно з ч. 4 ст. 27 КК України є: умовляння, підкуп, погроза, примус, інше схиляння співучасника до вчинення злочину.

Ступінь впливу підбурювача на співучасника не має значення. Головне, що він породжує у нього умисел на вчинення злочину. Якщо підбурювач, схиляючи співучасника до вчинення злочину, вчинить інший злочин, наприклад, погрозу вбивством (ст. 129 КК України), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України), усе скоєне кваліфікується за сукупністю злочинів.

Із суб’єктивної сторони підбурювач діє з прямим умислом, бажає вчинення виконавцем певного злочину. Він усвідомлює, що спонукає виконавця (іншого співучасника) до рішучості щодо вчинення злочину, породжує у нього умисел на його вчинення, передбачає розвиток причинного зв’язку між своїми діями і діями виконавця та хоче вчинення ним цього злочину. Причому, з огляду на законодавче визначення підбурювання до злочину, доходимо висновку про те, що особа, яку підбурюють до вчинення злочину (виконавець, пособник чи навіть організатор), повинна усвідомлювати, що підбурювач схиляє її саме до вчинення злочину, яке хоча б у родових ознаках має усвідомлювати ця особа. Схиляння іншої особи до вчинення аморальних дій, антигромадського способу життя (пияцтва, хуліганства, зловживання наркотиками тощо), навіть якщо внаслідок цього вона вчинила злочин, не можна розглядати як підбурювання до вчинення злочину.

Пособником відповідно до ч. 5 ст. 27 КК України є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя, засоби, сліди вчинення злочину, предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати, збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

З об’єктивної сторони пособництво зводиться до сприяння вчиненню злочину. В законодавчому визначенні пособництва детально визначені різноманітні форми такого сприяння. Умовно їх можна об’єднати у два відносно самостійні види пособництва: інтелектуальне та фізичне. До першого з них належить сприяння вчиненню злочину порадами, вказівками надання іншій особі певної інформації щодо найбільш прийнятних способів, прийомів і засобів учинення злочину, а також місця, часу, обставин та об’єктивної обстановки його вчинення. Причому ці поради і вказівки надаються особі, яка вже має намір вчинити злочин.

До другого виду пособництва належать:

1. Надання засобів або знарядь злочину, яке полягає у передаванні іншим співучасникам засобів, знарядь учинення злочину, наприклад, зброї, інших предметів матеріального характеру для вчинення тих чи інших злочинів, що найчастіше характеризуються руйнуванням матеріальних (фізичних) об’єктів або предметів. Однак поняттям «засоби, знаряддя злочину» охоплюються й носії комп’ютерної інформації при вчиненні, наприклад, злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (Розділ XVI КК України). Засоби та знаряддя призначені полегшувати вчинення злочину виконавцю в досягненні злочинного результату.

2. Усунення перешкод, що заважають реалізації злочинного наміру співучасників, яке полягає в їх ліквідації. Воно може бути виражене в активних діях (наприклад, учинення службового підроблення (ст. 366 КК України), відключення сигналізації охоронюваного об’єкта) або бездіяльності, невиконанні особою покладених на неї обов’язків (наприклад, не включення сигналізації чи засобів зв’язку тощо).

3. Переховування злочинця, знарядь, засобів, слідів учинення злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, а також придбання чи збут таких предметів утворюють співучасть у злочині і є пособництвом у разі, якщо вони були обіцяні виконавцеві або співучаснику злочину ще до початку виконання злочину чи під час його вчинення. Переховування злочинця може проявитись у наданні йому помешкання, іншого притулку, підроблених документів, зміні зовнішнього вигляду тощо.

4. Переховування знарядь, засобів, слідів учинення злочину або предметів, здобутих злочинним шляхом, означає знищення зазначених предметів чи їх приховування, зберігання речей, майна, що були предметом вчинення злочину, придбання або продаж майна, здобутого злочинним шляхом, тощо. При цьому виді пособництва співучасник, обіцяючи надати певну допомогу злочинцеві, ставить свої дії в причинний зв’язок зі злочином, який вчиняє виконавець, що й дає підставу визнати його співучасником злочину. Форма, в якій іншому співучаснику було обіцяно надати допомогу, може бути різною (усною чи письмовою, що не має значення для визначення пособництва).

Якщо зазначені дії відбулися за відсутності обіцянки до початку злочину (чи на момент його вчинення), вони можуть розглядатися як пособництво (співучасть у злочині) лише у випадках, коли ці дії вчиняються систематично (наприклад, систематичне придбання або продаж майна, здобутого злочинним шляхом, систематичне зберігання грошей, майна, які були предметом злочину, тощо). У таких випадках унаслідок систематичного вчинення перелічених дій виконавець має підстави розраховувати на подібне сприяння з боку пособника і