Читати книгу - "Ревізор"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Ява II
Осип і Хлестаков.
Х л е с т а к о в. На, візьми це (віддає кашкет і кийочок). А, знову валявся на ліжку?
О с и п. Та навіщо ж би мені валятись? Не бачив я хіба ліжка, чи що?
Х л е с т а к о в. Брешеш, валявся; бачиш, усе зібгане!
О с и п. Та нащо мені воно? Не знаю я хіба, що таке ліжко? У мене є ноги, я й постою. Навіщо мені ваше ліжко?
Х л е с т а к о в (ходить по кімнаті). Подивись, там, у картузі17, тютюну нема?
О с и п. Та де ж йому взятися, тютюнові? Ви позавчора останнє викурили.
Х л е с т а к о в (ходить і на всякі способи стискає свої губи; нарешті каже гучним і рішучим голосом). Послухай... гей, Осипе!
О с и п. Чого зволите?
Х л е с т а к о в (голосним, але не таким рішучим голосом). Ти біжи туди.
О с и п. Куди?
Х л е с т а к о в (голосом зовсім не рішучим і не гучним, дуже близько до прохання). Вниз, до буфету... Там скажи... щоб мені дали пообідати.
О с и п. Та ні, я й ходити не хочу.
Х л е с т а к о в. Як ти смієш, дурню?
О с и п. Та так, однаково, хоч і піду, нічого з цього не буде. Хазяїн сказав, що більше не дасть обідати.
Х л е с т а к о в. Як він сміє не дати? От іще дурниці!
О с и п. Ще, каже, і до городничого піду; третій тиждень пан грошей не платить. Ви ото з паном, каже, дурисвіти, і пан твій — крутій. Ми ото, каже, таких шелихвостів та падлюк бачили.
Х л е с т а к о в. А ти вже й радий, худобино, зараз переказувати мені все це.
О с и п. Каже: "Отак усякий приїде, обживеться, заборгується, потім і вигнати не можна". "Я", каже, "жартувати не буду, я просто із скаргою, щоб у холодну, та в тюрму".
Х л е с т а к о в. Ну, ну, дурню, годі! Біжи, біжи, скажи йому. Ото груба тварина!
О с и п. Та краще я самого хазяїна покличу до вас.
Х л е с т а к о в. Навіщо ж хазяїна? ти піди сам скажи.
О с и п. Та, справді, пане...
Х л е с т а к о в. Ну, біжи, чорт з тобою! поклич хазяїна. (Осип виходить).
Ява III
Х л е с т а к о в (сам). Страшенно як хочеться їсти! Так трошки пройшовся, думав, чи не пройде апетит,— ні, чорт забери, не проходить. Та якби в Пензі я не погуляв, стало б грошей доїхати додому. Піхотний капітан дуже підчепив мене: штоси18 дивовижно, бестія, зрізує. Всього яких-небудь чверть години посидів — і все обібрав. А до всього того страх як хотілось би з ним ще раз зчепитись. Нагоди тільки не трапилось. Ото погане місто! В овочевих крамницях нічого не дають в борг. Це вже, просто, підло. (Насвистує спочатку з "Роберта"19, потім: "Не ший мені, матінко", а наприкінці — ні се ні те). Ніхто не хоче йти.
Ява IV
Хлестаков, Осип і трактирний слуга.
С л у г а. Хазяїн казав спитати, чого вам треба.
Х л е с т а к о в. Здрастуй, браток! Ну, як ти, здоровий?
С л у г а. Хвалити бога.
Х л е с т а к о в. Ну що, як у вас в гостиниці? чи добре все йде?
С л у г а. Та, хвалити бога, все добре.
Х л е с т а к о в. Багато приїжджих?
С л у г а. Та досить.
Х л е с т а к о в. Послухаймо, любий, там мені досі обіду не приносять, то, будь ласка, піджени, щоб швидше — бачиш, мені зразу по обіді треба дещо зробити.
С л у г а. Та хазяїн сказав, що не буде більше давати. Він либонь хотів іти сьогодні скаржитись городничому.
Х л е с т а к о в. Та чого ж скаржитись? Поміркуй сам, любий мій, як же? мені ж бо треба їсти. Отак можу я зовсім охлянути. Мені дуже їсти хочеться: я не жартома це кажу.
С л у г а. Та воно так. Він казав: "Я йому обідати не дам, поки він не заплатить мені за попереднє". Отака вже відповідь його була.
Х л е с т а к о в. Та ти урезонь, уговори його.
С л у г а. Та що ж йому таке казати?
Х л е с т а к о в. Ти розтлумач йому серйозно, що мені треба їсти. Гроші самі собою... Він думає, що як йому, мужикові, нічого, коли не поїсть день, то й іншим так само. Ото новина!
С л у г а. Хай уже, я скажу.
Ява V
Х л е с т а к о в (сам). Це погано, одначе, якщо він зовсім нічого не дасть їсти. Так хочеться, як ще ніколи не хотілось. Хіба з одягу що-небудь спустити? Штани, або що, продати? Ні, краще вже
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ревізор», після закриття браузера.