Читати книгу - "Чужа гра"

Кар'єру в кримінальному світі почав рядовим «биком» в угрупованні Мамонта. Данина з базарних торговців, «наперстки», «кидки» — традиційний хліб рекетира кінця восьмидесятих. Потім став правою рукою лідера. Од початку разом із ним вторували той шлях Ігор Вербний — Князь, Жора Енгельман — Ангел (бухгалтер і касир угруповання), Іван Смик пристав дещо пізніше; було ще кілька серйозних хлопців — Калач (Сашко Хлібний), зараз у Києві.

Ще одна темна конячка — Валентин Кіркуєв на прізвисько Кіря, або Циган, що приєднався до їхньої компанії чотири роки тому. Його батько був партійним діячем Запоріжжя, мати — донькою циганського барона. Одружилися, не зваживши на заборону партійних органів та старого баро. Після цього матір мало не зарізали брати, а батько полетів з роботи. Через шість років розлучилися. Мати з дитиною повернулася до своїх. Валентин був змушений, як усі циганські діти, жебрати, красти. Ровесники його не любили, часто били, позаяк був чистюлею і не хотів старцювати. Лише коли виповнилося десять років, його забрала батькова мати, але невдовзі вона померла, а Валентин уперше загримів до в'язниці. Там познайомився з братами-близнюками Астаф'євими, і ось уже понад десять років із ними не розлучається.

У 1991, коли Мамонта засудили за здирництво, компанія Андрія чкурнула до Чехії. На господарстві залишився Качан — Микола Львівський, чоловік підступний і ненадійний. Раніше був шофером у Мамонта і Анджея, але скоро розширив території збору данини, створив потужне угруповання, і міркував над тим, як підм'яти під себе все…

Андрій налагодив постачання проституток до Праги. Це приносило чималі прибутки. Згодом стали секстовар переправляти до Німеччини та Македонії. Порівняно з історіями, які доводилося читати Максиміву про знущання над повіями в Угорщині, Анджей ставився до дівчат по-людськи і нікого не заманював на роботу підступом. Вони поверталися додому з грішми, виходили заміж, ніхто їх не шантажував і не вимагав працювати далі. Бажаючих заробити сексом не бракувало.

Крім цього бізнесу, разом з місцевим авторитетом Мелоном хлопці контролювали кілька готелів, казино та нічних клубів, нелегальних робітників із СНД та викрадачів автомобілів. Стежити за цим усім було складно — чеська поліція не любила українських зайд; доводилося раз по раз братися за зброю, щоб відстоювати свої інтереси проти угруповань сербів, циган та албанців.

Тим часом у Чехію почали надходити тривожні вісті з батьківщини. Розібратися в ситуації відрядили Чайника, проте невдовзі знайшли його труп з відрізаною головою в лісопосадці під Чорнополем. У в’язниці несподівано загинув Мамонт… Львівський, спокушений шансом, вирішив перебрати владу на себе. Людей, які залишалися вірними Андрію, побили, відібрали бізнес, машини, майно. Стало відомо, що емісари Качана поїхали до Чехії, щоб розправитися з Анджеєм. Водночас проти Коваля чеська поліція порушила справу за перестрілку з циганами в ресторані. Андрій з друзями терміново вилетіли до Ужгорода. На господарстві залишився Смик. Проте хлопців заарештували того ж вечора. Правоохоронцям стало відомо, що кілери йшли їхніми слідами.

Притягнути до кримінальної відповідальності Андрія тоді не вдалося, невдовзі він опинився на волі. Тим часом Смик та Салоїд, таємно прибувши до Чорнополя, зібрали людей, вірних Анджею, й були готові до війни. Львівський вирішив не випробовувати долю і піти на переговори з Ковалем, авторитет якого був підкріплений грошима у празьких банках.

На розборці Качан божився, що вбивство Чайника — не його робота і що до загибелі Мамонта він не причетний. Коли постало питання про прибутки з реку[2] які Львівський мав передавати в общак, виявилося, що він привласнив їх разом з доларами, які надходили з Чехії. Проте Андрій не бажав крові, тільки обібрав Качана до нитки, не лишивши навіть ятку на базарі.

Далі Андрій провів розборки з конкурентами. Допоміг Кіркуєв — кілька трупів, кілька вибухів машин та підпалів.

За інформацією, Андрій познайомився з Валентином у Празі на якійсь блат-хаті, де заїжджі бандити намагались поділити столицю Чехії на свій кшталт, і коли раптом дійшло до ножів, Кіркуєв став на бік Коваля.

Два роки Анджей жив у стані війни з цілим світом. Насідали столичні вовки, що мали інтереси у регіоні, львівські, плели інтриги донецькі, вклинювалися кримські сім'ї, вори у законі, чеченці. Чорнопіль залишався чи не єдиним містом, де заправляли не блатні, а, мовою бандитів, «спортсмени»[3]. У спину дихав місцевий криміналітет і його, попри домовленість про мир, не можна було не брати до уваги. Угруповання Анджея загартувалось у кримінальних війнах, обросло зв'язками і легалізувало частину свого бізнесу.

Тоді Анджей мало не потрапив на нари за обвинуваченням у злісному хуліганстві — менти спровокували бійку в громадському місці… Півроку переховувався у Києві. Усі знали, де він, з ким спілкується, проте особливої потреби заарештовувати не виникло.

У столиці зійшовся з місцевим авторитетом Сліпим. Скористався його зв'язками і вийшов на Ізраеля Юдковича Грабовецького, на прізвисько Мойша або Ізя. Той давно осів в Угорщині, володіє контрольними пакетами зброярських заводів, під його патронатом вся сексіндустрія України, платні туалети, аптеки, антикваріат, казино, операції з пальним, торгівля зброєю. На Віденському збіговиську кримінальних авторитетів світу у 1994 році Ізя виступав від імені усього криміналітету СНД. Анджей, будучи в бігах, без жодного клопоту отримав дипломатичний паспорт і поїхав на зустріч з Мойшею. Про що вони говорили — невідомо.

Повернувшись до Києва, Андрій познайомився з донькою Гуцула, а через неї — і з батьком. Обласна адміністрація почала перетворюватися в один із підрозділів його угруповання. Через фірми Коваля з Угорщини пішов потік спирту та горілки. Україну залив сурогат а-ля «Распутін». Почали працювати з нафтопродуктами — Мойша вивів Гуцула на Краснова. Але з ряду причин авторитет Ізі в Москві почав падати, сфера його інтересів змістилася в Київ. Рік тому він розірвав