read-books.club » Фантастика » 20 000 льє під водою 📚 - Українською

Читати книгу - "20 000 льє під водою"

210
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "20 000 льє під водою" автора Жюль Верн. Жанр книги: Фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 7 8 9 ... 121
Перейти на сторінку:
Тихого океану.

— Пильніше дивись! Пильніше дивись! — повторювали матроси «Авраама Лінкольна».

І вони дуже пильно дивилися. Нагорода в дві тисячі доларів спокушала всіх, і очі та біноклі не відпочивали й хвилини. Вдень і вночі всі вдивлялися в поверхню океану, і нікталопи — люди, що бачили вночі так само ясно, як і вдень, — легко могли виграти премію.

Щодо мене, то, хоч грошова нагорода майже не спокушала мене, я все ж уперто вдивлявся в море. Приділяючи лише кілька хвилин обіду і кілька годин сну та залишаючись байдужим до спеки чи до зливи, я не покидав палуби корабля. То перехилившись через поручні носа, то спираючись на борт корми, я жадібно пожирав очима піняві гребені хвиль, якими білів океан аж до краю обрію. І скільки разів мені доводилося поділяти хвилювання офіцерів та екіпажу, коли який-небудь примхливий кит піднімав над хвилями свою чорнувату спину! Палуба фрегата вмить заповнювалася народом. З нижніх кают ви бігали натовпом матроси й офіцери. Кожний, важко дихаючи, напружуючи зір до болю, стежив за рухами кита. І я дивився до того пильно, що рискував пошкодити собі зір і осліпнути. Консель, завжди флегматичний, говорив мені спокійно:

— Коли б ласкавий пан менше витріщав очі, то він бачив би набагато краще.

Проте дарма хвилювались! «Авраам Лінкольн» повертав убік і прямував до поміченої тварини, але вона виявлялася простим китом або звичайним кашалотом і одразу ж зникала під тисячі проклять!

Погода однак була сприятливою, і плавання проходило в найкращих умовах. По суті, тоді йшли дощі, бо в австралійському поясі липень відповідає січню в Європі; але море було спокійне, і його легко можна було оглядати на значному просторі.

Нед Ленд по-старому виявляв упертість у своєму недовір’ї: він демонстративно не дивився на море, якщо сам не стояв на вахті або коли поблизу не було кита. Тимчасом його дивовижний зір міг би зробити експедиції велику послугу. Однак вісім годин з дванадцяти впертий канадець читав або спав у своїй каюті. Сотні разів я дорікав йому за байдужість.

— Годі-бо, — відповідав він. — Коли навіть і існує якась тварина, пане Аронакс, то які в нас шанси її помітити? Адже ми йдемо наосліп. Кажуть, що бачили цього невловимого звіра в північних водах Тихого океану. Я це припускаю. Але ось уже два місяці минули від часу зустрічі з ним, а судячи з вдачі вашого нарвала, він, очевидно, не любить довго залишатися в одних і тих же місцях, Він має властивість переміщуватися з дивовижною швидкістю. А ви краще за мене знаєте, пане професоре, що природа не робить нічого безглуздого, і вона не дала б повільній за натурою тварині здатності швидко пересуватися, коли б ця тварина не мала в цьому потреби. Отже, якщо цей звір існує, то він уже далеко звідси!

Я не знав, що відповісти на це. Очевидно, ми йшли, як сліпі, але що нам залишалося робити? Наші шанси на зустріч з нарвалом були дуже малі. І все ж ніхто ще не сумнівався в успіхові і жоден матрос на борту не наважився б держати парі проти нарвала і його появи.

20 липня ми перетяли тропік Козерога під 105° довготи, а 27 числа того ж місяця — екватор на сто десятому меридіані. Зробивши ці виміри, фрегат рішуче узяв курс на захід і ввійшов у центральний басейн Тихого океану. Капітан Фарагут правильно думав, що краще плисти в глибоких водах подалі від континентів або островів, до яких тварина, очевидно, завжди уникала наближатися, — «безперечно, тому, що там для неї досить мілко!» говорив наш боцман. Отже, фрегат пройшов мимо островів Паумоту, Маркізьких, Сандвічевих, перетяв тропік Рака під 132° довготи і попрямував у Китайське море.

Нарешті ми добралися до місць останніх подвигів чудовиська! І, кажучи правду, на судні всі були ніби в лихоманці. Серця билися з страшною силою і готували собі в майбутньому невиліковні розширення. Весь екіпаж був охоплений сильним нервовим збудженням, яке я не можу змалювати. Люди не їли й не спали. По двадцять разів на день усім доводилося зазнавати нестерпних страждань внаслідок якоїсь помилки у вирахуванні або оптичного обману матроса, що був на румпелі. Хвилювання ці, повторюючись безперестанно, тримали нас у такому напруженні, що повинні були викликати реакцію в скорому часі.

І справді, реакція не загаялася виявитись. Протягом трьох місяців — трьох місяців, кожний день з яких здавався нам за сто років! — «Авраам Лінкольн» борознив у всіх напрямках північні води Тихого океану, женучись за поміченими китами, роблячи різкі повороти, несподівано повертаючи з галса на галс[25], раптово зупиняючись, то збільшуючи, то зменшуючи пари, і все це різко, поривами, рискуючи зламати машину. Він не залишив недослідженим жодного місця від берегів Японії до Америки. І нічого! Нічого, крім безмежних пустинних вод! Нічого, що скидалося б на велетенського нарвала, чи на підводний острівець, чи на розбите судно, чи на плавучий риф, — одним словом, нічого надприродного.

Отже, сталася реакція. Відчай оволодів умами і пробив дорогу невірі. Екіпаж охопило нове почуття, що складалося з трьох десятих сорому і семи десятих люті. Було соромно, що пошилися в дурні, повіривши безглуздій вигадці, — соромно, але ще більше прикро! Гори доказів, що нагромаджувалися один на один протягом року, обвалилися заразом, і кожний думав тепер тільки про те, як би надолужити в години відпочинку або сну так по-дурному витрачений час.

З властивою людському розумові непостійністю від однієї крайності кинулися до іншої. Найпалкіші захисники експедиції зробилися найлютішими ворогами її. Від приміщень для кочегарів настрій цей, поступово поширюючись, дійшов до офіцерської кают-компанії, і, коли б не дивовижна впертість капітана Фарагута, фрегат, безперечно, повернув би остаточно носом на південь.

Однак ці марні розшуки не могли тривати довго. «Авраам Лінкольн» ні в чому не міг докоряти собі, — корабель зробив усе, що від нього залежала. Ніколи ще команда американського корабля не проявляла більшого терпіння і старанності. Вина за невдачу менш за все падала на неї. Тепер залишалося тільки повернутися додому.

Заяву в цьому дусі зробили капітанові. Але капітан стояв на своєму. Матроси не приховували свого незадоволення і виконували свої обов’язки менш старанно. Я не хочу сказати, що на судні почався бунт, але після нетривалого опору, що не виходив за межі розсудливості, капітан Фарагут, як колись Колумб[26], попросив в екіпажу три дні терпіння. Якщо протягом цих трьох днів чудовисько не з’явиться, стерничий поверне штурвал три рази, і «Авраам Лінкольн» вирушить до європейських морів.

1 ... 7 8 9 ... 121
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «20 000 льє під водою», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "20 000 льє під водою"