read-books.club » Драматургія » Не судилось (Панське болото) 📚 - Українською

Читати книгу - "Не судилось (Панське болото)"

197
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Не судилось (Панське болото)" автора Михайло Петрович Старицький. Жанр книги: Драматургія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 7 8 9 ... 32
Перейти на сторінку:
Павлом навiдують її i керують, а вона, з доброго дива, он як паскудить!

2-а д i в ч и н а. Грiха не мають!

П а ш к а. Довго ославити! У дiвки, може, тiльки й посагу того, що честь.

1-а д i в ч и н а. Та Катря ж, здається, заручена з Дмитром Ковбанем?

П а ш к а. Нi, вона, певно, за його не пiде.

П а р а с к а. Чому? Вiн такий славний!

П а ш к а. Мало хто не хороший? Може, iнодi чоловiк би себе надвоє розiрвав, щоб того щастя-кохання добутись, а як нема долi, не судилося — то й ковтай тiльки нишком сльози!

В И Х I Д II

Тi ж, Євстрат, Панас i iншi парубки. Парубки виходять до дiвчат, здоровкаються гуртом i попарно.

П а р у б к и. Здоровi!

Д i в ч а т а. Здоровi! Чого пiзно?

Д р у г i д i в ч а т а. Де вас чорти носили? Уже по других вулицях тини пiдпираєте?

П а р у б к и. Атож!

Д е я к i п а р у б к и. Думаєте, що кращих не знайдемо?

Д i в ч а т а. Куди вам, гирявi!

Є в с т р а т. Куриного товару кiльки хоч!

П а н а с. Дешевий!

Д i в ч а т а. Ех, ви, голодранцi!

Смiх.

Деякi паруються i одходять далi, а то на одшибi сiдають на кручi; деякi на переднiм кону, коло млина. Картиннi грона. Ближче всiх на кону Пашка, 1-а дiвчина, Панас i Євстрат.

В И Х I Д III

Дмитро, Панас, Євстрат, парубки i дiвчата.

Д м и т р о (виходить тихо i озира дiвчат, шукаючи когось). Нема. I сьогоднi не вийшла, а обiцялась: все коло матерi. Сам то з хурою, то коло бурякiв, мов у каторзi; прийдеш додому, ждеш тiї хвилини, як сонця божого, щоб перекинутись тихим, люб'язним словом, а тут у хатi чужi — лiкар, а надто панич той… Така досада! Чорзна-якi думки у голову лiзуть!.. Дати їм волю — то й… Краще зараз оцю голову розбити! (Зуздрiвши Пашку). Здрастуй, Параско!

П а ш к а (вiтається). Здрастуй!

Д м и т р о. Не приходив сюди ще лiкар?

П а ш к а. Нi, не було. А що?

Д м и т р о. Та то вiн обiцявся до людей вийти, порадити, як боронитись од пана, бо поїдем їсть… та щось i нема.

П а ш к а. Може, хто задержав; коли обiцяв, то вийде.

Д м и т р о. А не бачила ти оце увечерi Катрi?

П а ш к а. Бачила.

Д м и т р о. Не казала вона, чи вийде, чи нi?

П а ш к а. Казала, може, й вийде.

Д м й т р о. А не було ще?

П а ш к а. Нi.

Д м и т р о. Чого б же вона зосталася, не знаєш ти?

П а ш к а. Може, коло матерi…

Д м и т р о. Хiба погiршало?

П а ш к а. Боронь боже!

Д м и т р о. Так чого ж? Мати ж i встають уже, та й Степанида коло їх ночує; Катрi б слiд i розважитись чим-небудь: аж змарнiла…

П а ш к а. А тобi дуже шкода Катрi?

Д м и т р о. Атож!

П а ш к а. Так що, якби, крий боже, вона вмерла…

Д м и т р о. Господи! Хiба Катря слаба? Може, лiкар казав? Не затаюй, Христа ради!

П а ш к а. Як ти її любиш!

Д м и т р о. Довго ти будеш з мене жили тягти? Кажи все! Вкинула вогню, так печи разом!

П а ш к а. Заспокойся! Катря нiчим не слаба, — здорова; то я так хотiла тiльки спитати, чи ти б її нiколи не забув?

Д м и т р о. Бога ти не боїшся жартувать таким словом; та ти все їдно, що ножа менi у серце встромила та й повернула ще тричi!

1-а д i в ч и н а (до Євстрата). Як побивається за Катрею!

Є в с т р а т. А Катрi про його, може, й думки нема.

1-а д i в ч и н а. Тут оце розказували… (Щось шепоче).

Є в с т р а т (засмiявся). Унадився, значить, журавель…

Д м и т р о (прислухався, завважив). Хто ще там шипить? Хто згадує Катрю?

Є в с т р а т. А хоч би й я! Хiба вона преподобилась уже, що не можна?

Д м и т р о. Дивись, часом, щоб я твого паршивого язика з пельки не витяг!

Є в с т р а т. Чого ти сiкаєшся, чого лаєшся?

П а н а с. Що ж це, не можна про Катрю й пожартувати? Хiба вона заручена з тобою?

Д м и т р о. Хоч i не заручена — дарма! Вона — сестра менi, i рiднiша за всiх вас укупi! Мене як хоч вилай, а за неї я перерву горлянку кожному! Грiха не побоюсь! (Пiшов).

Є в с т р а т. Чи вiн не сказився?

П а н а с. Цур йому! Не чiпай! (Зирнувши на гай), Гля! Чи то не панi у бiлому маячить? Ходiмо далi!

Iдуть назад.

П а ш к а (стояла замислена). Як вiн її любить! (Теж, зiтхнувши, пiшла).

В И Х I Д IV

Тi ж та Аннушка й панi.

А н н а П е т р i в н а. Какая тут глушь! Я ни разу, кажется, еще не была в этой части парка? Что это за развалина? (Сiда на колодi).

А н н у ш к а. Не знаю, што воно бiлб. Там под низом льох, такой довгой, просто вужасть! Я раз туда хотела полєзти, да так спужалась…

А н н а П е т р i в н а. Тут и девки гуляют?

А н н у ш к а. Да, девушки з кавалерами, з вечора

1 ... 7 8 9 ... 32
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не судилось (Панське болото)», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Не судилось (Панське болото)» жанру - Драматургія:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Не судилось (Панське болото)"