read-books.club » Драматургія » Не судилось (Панське болото) 📚 - Українською

Читати книгу - "Не судилось (Панське болото)"

201
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Не судилось (Панське болото)" автора Михайло Петрович Старицький. Жанр книги: Драматургія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Не судилось (Панське болото)» була написана автором - Михайло Петрович Старицький, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Драматургія".
Поділитися книгою "Не судилось (Панське болото)" в соціальних мережах: 

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 32
Перейти на сторінку:

Не судилось (Панське болото)

Драма в 5 дiях

Високоповажному артистовi

Миколi Карповичу Садовському присвячує автор

ДIЙОВI ЛЮДЕ:

I в а н А н д р i й о в и ч Л я ш е н к о — 60 лiт, багатий пан, але зовсiм простий; iначе говорить не може, як по-українськи.

А н н а П е т р i в н а — 40 лiт, його жiнка; закида часом по-українськи, моди ради.

Н и к о л а й С т е п а н о в и ч Б є л о х в о с т о в — кузен Ляшенчихи, ЗО лiт; фатуватий.

З i з i — дочка Ляшенкiв; манiрне дiвча, 13 лiт.

М и х а й л о — син їх, 22-х лiт, студент; чистюк i джигун.

П а в л о Ч у б а н ь — його товариш, 25 лiт; уже лiкар. Бiдна одiж.

Ж о з е ф i н а — швейцарка, учителька.

К а т р я Д з в о н а р i в н а — дiвчина молода, селянка.

Г о р п и н а Д з в о н а р и х а — її мати, недужа й слаба.

Д м и т р о К о в б а н ь — парубок, годованець Дзвонарiв.

П а ш к а — подруга Катрi.

С т е п а н и д а — покритка, п'яничка й плетуха.

Ш л ь о м а — жид, орендар.

Х а р л а м п i й — старий лакей.

А н н у ш к а — покоївка; вертка на всi заставки.

С е л я н е, с о ц ь к i, п а р у б к и, д i в ч а т а, д в о р о в i.

Дiється на правiм березi Днiпра, з початку 60-х рокiв.

Мiж 1-ю i 2-ю дiєю мина два тижнi; мiж 2-ю i 3-ю — мiсяць; мiж 3-ю i 4-ю — два мiсяцi.

ДIЯ ПЕРША

Панський садок. Налiво вiд слухачiв — стiна офiцини; вiкна й дверi з ганком виходять в садок. Направо чверть кону впродовж огороджено барканом з хвiрткою; за барканом — вулиця. Просто — дорiжки, луговина, дерева; мiж дерев далi блищить став, а з-за його визира панський будинок.

В И Х I Д I

Михайло, розкiшне по-українськи одягнений, лежить без жупана; далi на луговинi Жозефiна i Зiзi гуляють в м'яча.

М и х а й л о (курить сигару). Славно покачатись на травi пiсля купання i затягтись сигарою! Чорт його зна, якось мене лiнощi обсiли: сьогоднi уже й до школи не пiшов. (Потягається). Та з цiєю дрiбнотою нудно й воловодитись… тiльки Павло й зможе!

Г о л о с и (за вiкном). Ос-са! Рос-са! Кос-са! Нос-са!

П а в л о (за вiкном). Ну, тепер разом, швидче, не зупиняючись.

Г о л о с и (за вiкном). Оса! Роса! Коса! Носа!

М и х а й л о. Товчи, товчи! А я полежу та понiжусь: тут у холодку так славно! Вiтрець подиха; пахощами якимись тягне, — здається, липа розцвiла. Читати навiть не хочеться: отак би лежав, затопивши очi у те сине море блакитi, та зорив би за хмариною.

З i з i (здалека). Тiбора! Тiбора! Пiль!!

Ж о з е ф i н а. Ту-бо! Ту-бо! Laissez non mouchojr* (*Лишiть мою хустку (франц.).). Вi не карош!

З i з i. Ха-ха-ха-ха!! Пиль, пиль! Рви его, рви!

Ж о з е ф i н а. Вi не рвi!

М и х а й л о. Не руш собаки! Лиши менi зараз!

З i з i. Так й послушала! Тибора, иси, иси! (Бiга, трiпле платок, а собака рве).

М и х а й л о. Лиши, кажу! А то встану та вуха намну!

З i з i. Попробуй! Я маме скажу! Мужик!

М и х а й л о. Чекай же! (Устає).

Зiзi тiка; за нею спiшить Жозефiна.

Як розпустилась! Ну, я з матiр'ю побалакаю про тебе! (Знов лягає).

П а в л о (з-за вiкна). А це коло бича — обiд, бачите? То вимовляється — р-р-р-р! Кажiть!

Г о л о с и. Р-р-р-р! Р-р-р-р! Р-р-р-р!

М и х а й л о. I не обридне йому? Уже я б такий, щоб i обiдати, а вiн таки працює. Усе за дiлом якимсь. На вулицю ледве затяг, та й то вже етнографiї ради… А яка хороша Катря Дзвонарiвна, таки просто i мiж паннами красунею була б, та й годi! Очi — карi, але глибокi, темнi; а погляд — такий милий, лагiдний, любий, що аж пронизує душу тихим променем… Тiльки мiж брiвок рисочка; вона надає i якусь думнiсть личеньку, i якусь силу вдачi. Щось оце не було її; треба б довiдатись через Пашку.

В И Х I Д II

Анна Петрiвна пiд руку з Бєлохвостовим.

А н н а П е т р i в н а (до Бєлохвостова). Я тебя непременно с ним познакомлю. Он оригинал большой; знаешь, из зтих новых.

Б є л о х в о с т о в. Ну, уволь, ma chere* (*Моя люба (франц.).); я этих новых терпеть не могу; занесет гиль, а попробуй возражать — сейчас подлецом выругает.

А н н а П е т р i в н а. Ну нет; m-eur Поль очень умный й честный, нетронутая такая натура. Michel! Где твой Павло?

М и х а й л о (схоплюється). А, мама! Микола! (Цiлує у матерi руку, а з Миколою обнiмається). Павло ще й досi з школярами у офiцинах там.

А н н а П е т р i в н а. Я пойду позову его. (Iде на гайок, зазира i вступа в хату).

М и х а й л о. Ну, Миколо, давно ми з тобою бачились!

Б є л о х в о с т о в. Давно, давно. Поздравить можно с окончанием университета?

М и х а й л

1 2 ... 32
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не судилось (Панське болото)», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Не судилось (Панське болото)» жанру - Драматургія:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Не судилось (Панське болото)"