Читати книгу - "Більшовицько-марксистський геноцид української нації"

Таких фантастичних темпів розвитку, нарощування своєї могутності ніколи не знала жодна країна світу.

Описані режими мали важливу схожість: обидва чинили звірства. Саме в цьому вони були немов близнюки-брати. Але і тут були істотні розбіжності:

1. Фашисти чинили свої злодіяння не над своїм, а над чужими народами в окупованих країнах, а юдо-більшовики над власним народом, наче окупанти у власній країні.

2. Різниця в загальних масштабах звірств і кількості жертв юдо-більшовиків і фашистів.

Кількістю замучених, убитих юдо-більшовики незрівнянно перевершили фашистів. Про це свідчать деякі загальновідомі факти.

Фашистські нелюди серед інших своїх жертв знищили мільйони євреїв, а юдо-більшовицькі тільки Голодомором 1932–1933 року знищили в багато разів більше тільки українців.

Якщо в Другій світовій війні загинуло 9 мільйонів німців в умовах, коли проти них воював мало не увесь світ, то юдо-більшовики знищили вдвічі більше своїх громадян тільки за перші 6 років свого панування.

Хто більше замучив людей у таборах — більшовики у своїх чи фашисти у своїх, важко сказати, хоча в системі юдо-більшовицького Гулагу таборів було незрівнянно більше, ніж у фашистів. Та й першими ввели табірну систему юдо-більшовики, а фашисти в них училися, переймали досвід.

Загальну кількість жертв юдо-більшовицьких нелюдів міг би встановити міжнародний військовий трибунал над ними, схожий до Нюрнберзького. Такий Трибунал украй необхідний, і він врешті-решт відбудеться, оскільки без нього неможливо поставити остаточну крапку в історії Другої світової війни. Нюрнберзький Трибунал засудив і покарав тільки одного з її винуватців — фашизм, водночас другий і основний її винуватець — юдо-більшовизм зумів цілком перекласти свою провину на фашизм і не тільки уник покарання, а й виступав на суді головним обвинувачем. Отже, фашизм засуджений, проклятий, а юдо-більшовизм — ні. І сьогодні навіть уявити неможливо, щоб у нинішній Німеччині існувала фашистська партія (як зрештою і в будь-якій іншій країні), а в Бундестазі засідала б її фракція. Щоб у Берліні, інших містах стояли пам'ятники Гітлеру, й у свої свята фашисти з прапорами і його портретами крокували колонами покладати до них квіти. А от в Україні (як, утім, і в інших країнах) вільно розгулює спадкоємиця і послідовниця більшовизму — компартія, у Верховній Раді засідає її фракція, хоча на початку 90-х років ця партія була заборонена. А у свої свята українські комуністи під своїми кривавими червоними прапорами з портретами ката українського народу № 2 (а, може, і № 1) Сталіна крокують покладати квіти до пам'ятників катові № 1 (а, може, № 2) Леніну. Вони ще й журяться, що не залишилося пам'ятників Сталіну, до яких вони з такою ж радістю, ентузіазмом, подякою покладали б свої квіти, як у добрі старі часи.

Зазначеними вище двома пунктами далеко не вичерпуються схожість і різниця між юдо-більшовика-ми і фашистами. Насправді їх стільки, що й перелічити важко.

Разюча подібність більшовиків і фашистів виразилася в особистій долі їхніх вождів, які народилися в квітні з різницею в один день. І Ленін, і Гітлер у молодості заразилися сифілісом, не мали повноцінної родини, власних дітей. Обидва жагуче «любили», винищували, замучили мільйони людей.

Зазнавши цілковитої поразки, втративши в розпачі людську подобу, Фюрер закінчив життя самогубством за допомогою ціаністої отрути (хоча подейкують, що на самогубство він так і не зважився, і його просто пристрілили в бункері в квітні 1945 р.).

Коли Наймилосердніший Господь втомився здригатися на небесах від видовища нескінченних злодіянь кремлівського упиря і почав його карати — на три роки прикував до постелі, паралізував, позбавив мови, розуму, перетворив на ідіота, той теж попросив ціаністої отрути. Але Господь не дозволив, не змилосердився, змусив його здихати в муках.

Труп Гітлера, немов заразне падло, облили пальним і спалили.

Заразний труп Леніна навпаки, забальзамували і виставили для загального огляду, відвідування в Мавзолеї. І от уже багато років він опоганює, отруює свідомість, душі нескінченних паломників. І це, без сумніву, одне із найбільш диких безумств кривавого ХХ століття.

Таким самим божевіллям є й те, що за минуле століття не опинились перед Міжнародним Трибуналом, не засуджені злодіяння сіоністсько-марксистсько-більшовицько-комуністичних катів. Мабуть, це можна пояснити тим, що, на відміну від фашистських, вони чинили злочини всередині своєї країни, над власним народом, і міжнародна спільнота вважає все це внутрішньодержавною справою, що її і не стосується. Але розпочата більшовиками Друга світова війна, її жертви є справою суто міжнародною. Як і нечувані, небувалі у світовій історії їхні злодіяння у власній країні проти власного народу, проти людяності.

5. У чотирьох попередніх пунктах стисло пояснено, що таке більшовицький сіонізм, нехай же буде він проклятим.

* * *

Підводячи підсумки, аналізуючи тверезо, неупереджено марксистське вчення, неминуче дійдеш висновку, що воно задумане і реалізоване лише сіоністами.

Сіонізм ставить собі абсолютно схожу до марксистської мету — всесвітнє панування, захоплення всіх скарбів світу, причому будь-якою ціною

Погляньте уважно на всю домарксистську історію світу, сіоністи завжди робили те саме: дурили, обманювали, грабували усіх без перебору, лихварством перетворювали на своїх боржників усі верстви корінного населення, прибирали до своїх рук торгівлю, фінанси, економіку, ЗМІ, а потім і владу в кожній їхній країні, що дала їм притулок. Одночасно вони старанно нищили власний єврейський народ і народи, серед яких проживали, нав'язуючи свою глибоко цинічну манеру поведінки, взаємин: аморальність, обман, фальш, неправду, підлість, віроломство, зрадництво тощо.

Результат був завжди той самий: у корінних народів поступово накопичувалася спричинена сіоністами глибока ворожість, закипали гнів, ненависть до них, і їх зрештою з ганьбою і прокльонами виганяли.

Так було в Давньому Єгипті, Вавилоні, на початку середніх століть у Багдадському Халіфаті, у Месопотамії, Ємені, Ефіопії, Хазарії, Київській Русі, у середньовічних Франції (двічі), Англії, Німеччині, Іспанії, Португалії, у ХVІІ столітті в Австрії, у ХVІІІ столітті в Польщі, Росії. І це ще не повний перелік.

Юдо-більшовицька революція, її наслідки зірвали маскувальний одяг зі звіриної сіоністської сутності марксизму, його справжніх сатанинських задумів, цілей.

Однак якщо фашизм давно засуджений, проклятий, то сіонізм, більшовизм, марксизм — і до сьогодні ні. Тому що така їх дійсно неперевершена диявольська хитрість, облудність, спритність, підлість.

Мало не століття минуло після юдо-більшовицької революції, а вона дотепер так і не визнана сіоністською, якою насправді була.

На попередніх сторінках описані результати, наслідки сіоністсько-більшовицької революції, панування насадженого нею бузувірського режиму.

У цифрах ці результати виглядають так:

У період свого панування цей режим масовими катуваннями, голодоморами, невимовними звірствами у власній країні замучив,