Читати книгу - "Історія цивілізації. Україна. Том 1. Від кіммерійців до Русі (Х ст. до н.е. — ІХ ст.)"

«макарони» (малюнки у вигляді абстрактних зиґзаґів, меандрів, крапок, ліній, які інколи утворюють зображення голів та частин тіл тварин та людей), широко представлені вже у художній культурі доби палеоліту. Фахівці з первісного мистецтва пояснюють появу таких малюнків впливом шаманістичних практик, адже експериментальним шляхом було доведено, що у стані зміненої свідомості, зокрема викликаної вживанням галюциногенів, людина бачить абстрактні лінії, зиґзаґи та інші геометричні фігури з яких поступово формуються образи людей, тварин, чудовиськ, нерідко у гротескній формі[47]. Існування певних практик близьких до шаманізму в кельтському середовищі підтверджують деякі ірландські саги зі згадками про жерців-друїдів, вдягнених у специфічний одяг з пташиного пір’я або навіть про «політ душі» друїда у потойбічні світи (нерідко здійснюваний після вживання певних напоїв).

Зображень тварин або людських фігур, створених кельтським майстрами, до нашого часу збереглося відносно небагато. Тим ціннішими є пам’ятки образотворчого мистецтва кельтів, які були виявлені на території України. Зокрема, 1952 р. біля с. Мала Бігань (Закарпатська обл.) були знайдені бронзові статуетки вепра та «ідола», які знаходилися у складі скарбу разом із браслетом з прозорого зелено-блакитного скла. Сьогодні ці речі, датовані, ймовірно, І ст. до н. е., зберігаються у фондах Закарпатського обласного крає­знавчого музею.

Найбільшу художню цінність має статуетка вепра. У невеличкій за розмірами фігурці (довжина 5, висота 3 см) майстер спромігся відтворити динамічний та яскравий образ. На перший погляд, малобіганський вепр здається грубим шматком металу й лише якщо придивитися до нього уважніше стає зрозуміло, що насправді звір зображений досить реалістично. Пропорції тіла тварини загалом збережені — це одна з характерних рис образотворчого мистецтва доби пізнього латена. Поза вепра динамічна, він зображений готовим до атаки, зі здибленим хутром й відкритою пащею з двома великими іклами. Мініатюрні металеві статуетки вепрів досить широко розповсюджені у латенській культурі. Деякі з них використовувалися як прикраси шоломів; інші, включаючи статуетку з Малої Бігані, ймовірно мали культове призначення.

Друга статуетка з малобіганського скарбу репрезентує людську фігуру висотою 6,2 см. На спині статуетки є невеликий отвір для палички-підпорки. Ця статуетка, яка в літературі отримала назву «ідола», істотно відрізняється від згаданої фігурки вепра схематичністю рис та примітивнітю виконання. Проте вона є не менш цікавою, адже образ, який вона втілює поєднує у собі чоловічі та жіночі риси — гіпертрофовані чоловічі статеві органи, схематично позначені округлі груди та зачіска у вигляді коси, яка для кельтів-чоловіків була нехарактерна. Цікава й поза, у якій зображено «ідола»: права рука статуетки піднята вгору і торкається голови; зігнуту ліву руку «ідол» тримає на рівні грудей. Такий жест нерідко зустрічається у різноманітних зображеннях божеств плодючості ще з часів палеоліту (наприклад, так звана «Венера з Лоссель»).

Серед виявлених на території України найбільш значуща й такою ж мірою загадкова пам’ятка, пов’язана з кельтським мистецтвом, походить із середовища культур «кельтської вуалі». У 1975 р. під час розкопок могильника пшеворської культури біля села Гринів (Львівська обл.) київський археолог Д. Козак виявив кремаційне поховання воїна, датоване початком або серединою І ст. н. е.[48] Серед численних предметів інвентарю у похованні було знайдено меч із піхвами, прикрашеними металевою накладкою (21,7 х 3,5 см) зі зоб­раженнями тварин та людських фігур. Накладка виготовлена з латуні (сплав міді з цинком, свинцем, оловом та нікелем), із застосуванням цілої низки технологічних прийомів: холодної обробки, ковки, карбування та просікання.

Подібні ажурні накладки (археологи відносять їх до типу opus interasile) виготовляли у контактній зоні кельтських та германських племен на рубежі ер. Срібні та бронзові накладки вважають виробами кельтів, залізні — продукцією місцевих майстрів, які «практикувалися у кельтських майстернях й засвоїли їхні технічні навички, стиль та естетику»[49]. Більшість піхов opus interasile прикрашена порівняно простим геометричним орнаментом, саме тому гринівська накладка, з її складними антропозооморфними зображеннями, є унікальною. У центрі багатофігурної композиції — чоловіча та жіноча постаті, що обій­маються стоячи. Зверху й знизу до них примикають інші персонажі: хижий звір (вовк?), що тримає спійманого птаха, грифон, певна травоїдна тварина, яка схилилася над стеблом з листком, а також вершник на коні зі списом або дротиком і невеликим круглим щитом. Два нижні яруси зображення прикрашені рослинними елементами — стеблинами з листям трикутної форми.

Цілком очевидно, що цей набір образів мав бути зрозумілий сучасникам як певний цілісний «візуальний текст». Сьогодні його зміст втрачений і можна тільки здогадуватися, яке послання мали доносити до глядача зображення гринівської накладки. Акт творення всесвіту, кульмінацією якого був священний шлюб героя-першопредка із земною богинею? Таку гіпотезу свого часу висунув автор розкопок. Або боротьбу між чоловічим та жіночим началами, як це нещодавно припустив іспанський археолог Педро Мойа-Малено? Справді, в ірландський сагах чи не основним мотивом є протистояння героя Кухуліна та богині війни й плодючості, втіленої в образі королеви Медб. На жаль, остаточної відповіді на це питання ми не отримаємо.

Стилістично зображення з гринівської накладки знаходять чимало паралелей у європейському мистецтві залізної доби. Схожі образи трапляються на фракійських срібних пластинах із Летниці, на фаларах (прикрасах кінського спорядження) з острову Сарк у Ла Манші тощо. Але найбільш вражаючою є подібність зображень гринівської накладки до образів знаменитого ритуального казана з Гундеструп (Данія). Знахідку, виявлену у болоті Ревемьозе ще наприкінці ХІХ ст., прикрашав набір з 13 срібних пластин, рясно вкритих фігурами богів, людей, фантастичних та реальних тварин.

Знахідка з Гундеструп поєднує у собі засвідчену писемними джерелами вагому роль казана у ритуалах давнього населення Ютландії (кімврів), образи кельтської міфології, деякі зображальні мотиви грецького та римського мистецтва, фракійські технології виготовлення подібних речей та сировину, яка походила з різних куточків Європи (наприклад, срібна руда з Північної Франції або Західної Німеччини та олово з Корнуолла). Дослідження пластин гундеструпського казана, які проводилися із залученням природничонаукових методів показали, що створені вони були ймовірно на рубежі ер. Що ж стосується естетики образів, а також ідей та уявлень, які ці образи втілювали, то найімовірнішим місцем, де слід шукати коріння художнього стилю казана з Гундеструп та накладки піхов меча з Гриніва, були Балкани. Саме тут перетиналися кельтські, фракійські та середземноморські традиції і саме ці землі у зазначений період приваблювали північні племена — кімврів, тевтонів, бастарнів тощо.

На цьому тлі унікальність гринівської накладки полягає у тому, що вона становить фактично єдиний зразок так званого «гундеструпського стилю», за виключенням, звісно, самого казана з Гундеструп, при тому далеко на схід від останнього. Її виявлення у Наддністрянщині надійно маркує шлях, яким на рубежі ер відбувався обмін людьми, ідеями та технологіями між північною та південно-східною частинами Європи.

Економіка і технології

Економіка кіммерійців

Сергій Махортих

Зоною проживання кіммерійців Північного Причорномор’я були степи. Традиційно, як основу господарства цього населення розглядають кочове скотарство, спираючись, передусім, на відсутність поселень зі стаціонарними житлами. На сьогодні відомі лише окремі стоянки в прибережних районах, матеріали яких дозволяють інтерпретувати їх як залишки зимников. Для кіммерійців, які жили в степовому ареалі між Дунаєм і Доном, можна припускати існування кочового господарства із замкнутими циклічними перекочевкамі за визначеними маршрутами з більш-менш постійними зимниками.

Східноєвропейське степове різнотрав’я давало змогу кочівникам містити стада, в які входили всі види домашніх тварин, здатні