Читати книгу - "Перший щоденник Бога. Становлення., Тенебріс"

     Під час оборони сіл біля лісу капітан Даріан та його загін зіткнулися з низкою труднощів, які ускладнили їхнє становище та затримали надходження підкріплення. Однією з причин, чому не було підкріплення, була раптовість та інтенсивність нападу чудовиськ. Ворог атакував з такою силою та чисельністю, що більша частина армії імперії, яка знаходилася навколо лісу, була швидко взята в оточення і знищена, не рятували навіть машини війни. А всі інші армії стояли на захисті кордонів та вели війну на всі сторони світу, що ставало складніше через те, що вороги вже знаходили способи боротьби проти мене. Це все ускладнило оперативне перекидання військ до Даріана та його загону. Але на щастя Даріан швидко зрозумів що ворог нападає на саму кількісну ціль і він вирішив стати нею.

      Крім того, ліс, з якого виходили чудовиська, створював додаткові перешкоди для комунікації та пересування. Густі зарості, тумани та магічні аномалії, що виникали в лісі, уповільнювали рух тих невеликих загонів, що вижили, та їх об'єднання в армію. А новини не могли дійти до столиці Лютеру через те, що всі ці аномальні події створювали величезні перешкоди у передачі інформації по річках зв'язку. Вісники, які були відправлені з повідомленнями, зазнавали нападів чудовиськ або губилися в лабіринтах лісу. Усі ці фактори призвели до того, що Даріан та його загін були вимушені вести оборону без належного підкріплення, а допомога та інформація дійшли до Лютера з великим запізненням. Але талановитому командиру вдалося створити організовану оборону у місці, де ворог робив основний напір та стати ідеальною мішенню.

Перший день оборони

     На світанку першого дня оборони Даріан стояв на передовій, його очі пильно стежили за кожним рухом у тумані. Він знав, що час працює проти них, і кожна хвилина затримки могла означати смерть для когось із його людей.

— Усім зайняти позиції! — голосно крикнув він, даючи сигнал своїм підлеглим. Воїни розташувалися за барикадами, приготувавши парові рушниці та арбалети.

Чудовиська почали атаку з неймовірною швидкістю. Даріан уважно слідкував за ними, визначаючи їхні слабкі місця та швидко передаючи накази.

— Цільтеся в тих, що рухаються швидко! — командував він. — Не дозволяйте їм наблизитися до барикад!

    Перші хвилі чудовиськ зустріли запеклий опір. Парові рушниці випускали зойки пари й свистіли, стріляючи з точністю, що вражала навіть Даріана. Величезні монстри з палаючими лусками падали під шквалом вогню, залишаючи за собою лише обгорілі рештки.

     Даріан, використовуючи свою механічну броню, перебував на передовій, керуючи атаками та особисто знищуючи ворогів. Його меч розсікав повітря, залишаючи за собою сяйливий слід. Він бився з відчайдушною рішучістю, не звертаючи уваги на власну безпеку.

     У розпал бою, одна з істот прорвалася до барикад. Даріан помітив її та кинувся на зустріч. Він вдарив мечем, але істота була надзвичайно стійкою. Вона кинулася на нього, але Даріан швидко ухилився і, використовуючи силу своєї механічної руки, завдав їй смертельного удару.

— Не відступати! — кричав він своїм воїнам. — Ми тримаємо лінію до останнього!

     Кожен з воїнів, натхненний його прикладом, бився з такою ж відвагою. Вони знали, що від їхньої стійкості залежить життя багатьох.

    Битва тривала годинами. Ворог атакував хвилями, не даючи перепочинку. Даріан постійно змінював тактику, щоб не дозволити чудовиськам адаптуватися. Він використовував банки з їдкою для плоті речовиною, щоб зупиняти великі скупчення ворогів, і координував дії своїх стрільців, щоб ті вражали ворогів на відстані.

— Перша група, займіть фланги! — командував він. — Друга група, прикривайте центр!

    Його накази були чіткими та точними. Воїни діяли як єдиний механізм, виконуючи його команди. Даріан знав, що найважливіше — не дозволити ворогам прорватися до цивільного населення яке бігло до фортець.

    У середині дня ворог почав застосовувати нові тактики. Деякі чудовиська стали невидимими, підкрадаючись до оборонних ліній. Даріан швидко зрозумів їхній план і наказав використовувати спеціальні пристрої для виявлення невидимих ворогів.

— Використовуйте пастки! — кричав він. — Не дайте їм пройти непоміченими!

Гучні пастки, встановлені вздовж барикад, почали видавати звуки, виявляючи наближення невидимих чудовиськ. Воїни швидко реагували, стріляючи у визначені цілі.

— Тримайте лінію! — крикнув Даріан. — Ми повинні витримати!

З настанням вечора бої стали ще жорсткішими. Даріан, виснажений, але непохитний, продовжував керувати обороною. Він знав, що їхні сили виснажуються, але також знав, що від їхньої стійкості залежить доля багатьох.

— Тримайтеся, ми витримаємо! — кричав він своїм воїнам. — Підкріплення вже в дорозі!  — насправді розуміючи що не буде ніякого підкріплення...

     І хоча вони не бачили надії, його слова надихали їх на нові зусилля. Вони знали, що якщо витримають ще трохи, то зможуть побачити світанок нового дня, вільного від чудовиськ.

Другий день оборони

    Другий день оборони під командуванням капітана Даріана розпочався зі сходу сонця, яке освітлювало поля, вкриті слідами попередніх битв. Воїни, виснажені, але непохитні, готувалися до нових випробувань, які мали прийти з лісу.

     На початку дня ворог вирішив змінити тактику. Замість прямих атак, чудовиська почали використовувати гібридні методи, поєднуючи фізичну силу з магічними атаками. Вони засипали оборонні позиції Едемору хвилями отруйних стріл та вогняних снарядів, намагаючись виснажити та деморалізувати захисників.

    Даріан, стоячи на передовій, був справжнім втіленням героїзму. Він голосно кричав команди своїм воїнам, підбадьорюючи їх і надихаючи на подвиги. Його голос лунав над полем бою, немов бойовий гімн, що додавав сил у найважчі моменти.