read-books.club » Фентезі » Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська 📚 - Українською

Читати книгу - "Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська"

169
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!" автора Ольга Обська. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 78 79 80 ... 86
Перейти на сторінку:
Розділ 42. Навіщо чекати завтра?

 

Розділ 42. Навіщо чекати завтра?

 

Яна вирішила погодитися на сумнівну пропозицію Моріса — у неї були на це вагомі причини. Він найняв екіпаж, і вони вирушили в таверну, де він знімав кімнату.

Вона поглядала у вікно та й стала роздумувати: можливо, даремно погодилася? Не найкраща ідея їхати з чоловіком в готельний номер. Двозначна. Особливо якби подібне відбувалося в земному світі. Але тут їй чого боятися? Ну, не накинеться ж вікінг на неї. Вона ковзнула по ньому поглядом. Такий може. Он, який задоволений сидить — радіє, що Яна погодилася. Хоча ні. Чоловік, який купує дитині чотири пари взуття на будь-яку погоду, не здатний на неблагородні вчинки.

І до того ж їм дійсно потрібно поговорити. Моріс — вже третя людина за два дні, яка натякає на щось, чого Яна не пам'ятає. Це все вкрай підозріло. Розпитувати двох інших — взуттьовика і пристава — їй не хотілося, а ось із вікінгом чому б і не поговорити? Нехай розповість усі подробиці — разом розберуться що до чого.

Хоча, взагалі-то, у Яни вже був здогад. Такий сміливий і неймовірний, що навіть вірилося насилу. А що як прокляття Жанетт передалося Яні, і тепер не малятко, а вона сниться городянам і розповідає їм уві сні неприємну правду? Всі ці дні вона чекала, коли ж буде хоч якийсь сенс від того, що тримає дзиґу і камінь під подушкою. Все чекала-чекала, і їй здавалося, що абсолютно нічого не відбувається. Але що як вони вже почали діяти?

Виходить, Яні вдалося створити унікальний артефакт, який переніс прокляття з Жанетт на неї. І нехай це не зовсім те, чого хотіла домогтися Яна, але вона була б дуже рада, якби вдалося позбавити дитину від неприємностей хоча б і у такий спосіб — взявши їх на себе.

Яна, в разі чого, зможе за себе постояти. Щоправда, поки образити її ніхто не посмів. Навпаки, намагаються відкупитися і задобрити. Ось тільки чому вони вирішили, що Яна повинна знати, що говорить їм у їхніх снах? Чому вони поводяться так, ніби зустріч з нею сталася наяву? Може, їхні сни за участю Яни такі виразні та правдоподібні, що вони не можуть відрізнити їх від реальності, і вважають, ніби вона і справді приходила до них, щоб шантажувати?

Її щастя, що вона поки не наснилася якомусь бандиту, який замість того, щоб відкупитися, обере менш гуманний спосіб змусити Яну мовчати.

У світлі нових обставин виникало запитання: а що, власне, наснилося Морісу, і як він буде зводити з Яною рахунки? Може, все ж таки не варто так безтурботно летіти в розставлені ним пастки?

Втім, поки вікінг поводився зразково галантно. Коли екіпаж під'їхав до таверни, він першим вийшов з нього, щоб подати Яні руку. Блакитні очі при цьому як були негалантними і нахабними, так і залишилися.

Господар таверни розплився в люб'язній усмішці, щойно побачив Моріса та його супутницю.

— Фрукти, напої, солодощі? — запропонував він.

— Все з перерахованого, — не став розмінюватися на дрібниці вікінг, — включаючи пастилу з карликових груш. В мою кімнату, — кинув на ходу.

Готуйся, Яно. Схоже, дехто зібрався приспати твою пильність фруктово-цукерковими делікатесами.

Кімната, яку знімав Моріс, виявилася досить затишною. Велике вікно, завішене бірюзовими шторами, столик, крісла. А за ширмою, мабуть, стоїть ліжко.

Вони сіли одне навпроти одного, і Яні подумалося, що вони ще жодного разу не говорили з Морісом тет-а-тет у спокійній обстановці. Щоправда, чи буде ця розмова спокійною, загадувати ще зарано.

Щоб не дати вікінгові перехопити ініціативу, Яна почала першою.

— Монсіре Морісе, здається, мені передалося прокляття Жанетт. Що б не відбувалося з вами цієї ночі — це був сон. Можливо, дуже схожий на реальність, але все ж нереальний.

Яна видала свої думки скоромовкою. Відразу саму суть. А то хтозна, що там наснилося вікінгові, нехай усвідомить, що Яна тут ні до чого.

— Я вже зрозумів, що це дійсно був сон, але знали б ви, який він був яскравий і виразний — не відрізниш від реальності.

— Що вам наснилося? Щось неприємне?

— Не сказав би, що неприємне, — чогось посміхнувся вікінг. — А чому ви запитуєте? Хіба ви не пам'ятаєте?

— Як я можу пам'ятати? Це ж був ваш сон.

— Зовсім? Жодної деталі?

Погляд Моріса став лукавим і провокуючим.

— Жодної.

Чисто теоретично в магічному світі під дією прокляття люди могли б бачити однакові сни. В принципі, Яна допускала, що її сон міг бути схожий на те, що снилося Морісу. Але в тому-то і справа — останніми ночами у Яни зовсім не було сновидінь, або ж вона їх геть забула.

Їхня розмова була перервана покоївкою, яка принесла піднос з фруктами, солодощами і напоями. У Яни очі розбігалися від різноманіття смаколиків.

— Я пам'ятаю, ви якось обмовилися, що любите пастилу з карликових груш, — Моріс підсунув ближче до Яни вазочку з солодощами.

Ні, вона такого не казала. Це, мабуть, слова Вів'єн. Однак пастилу скуштувала — смачно. Аромат нагадав земні цукерки "Дюшес". Яна їх любила.

Сам Моріс солодощів не торкався, але не відмовляв собі в задоволенні спостерігати, як ними ласує Яна. З його благодушним виглядом абсолютно не в'язалася фраза, яку він озвучив далі.

— Хотів би я знати, хто посмів накласти на вас прокляття, щоб звернути йому шию.

Яна чомусь ні на секунду не засумнівалася, що шия її ворога була б вікінгом із задоволенням звернута в баранячий ріг. І навіть встигла трохи насолодитися почуттям захищеності, однак змушена була повторити Морісу те, що він не зрозумів з першого разу.

— Ніхто нічого на мене не накладав. Я сама! Зробила артефакт, який перевів прокляття з Жанетт на мене.

Прозвучало радісно. Ну а що Яна могла зі своїми емоціями вдіяти? Вона досі вірила і не вірила, що у неї щось вийшло. Виходить, дар-то у Яни все-таки є! Адже останнім часом вона вже почала сумніватися в цьому.

— Зробили артефакт? — перепитав Моріс.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 78 79 80 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська"