Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

79 Глава

Зоя
Дежавю! Як тієї ночі з Валерою. Але неприємніше і найболючіше від того, що це зробив зі мною людина, яку я вважала найріднішою на всьому білому світі. Він владний і жорстокий, і в жорстокості йому не зрівнятися з Арнольдом.
Сльози по щоках, тіло б'є від того, що сталося, але він не звертає на них уваги, підводиться з мене зі словами:

- Перепочини трохи, ніч попереду.

- Я ненавиджу тебе, Яр! Я просто ненавиджу тебе!

- Так? А знаєш, мені вже начхати.

- Ну, ти ж отримав своє! Навіщо тобі я?

- Ти все-таки дурніша, ніж я думав. Я хочу трахати тебе тепер завжди. Так, сьогодні ти була не надто чуйною, але ми це виправимо. Скоро сама бажатимеш тільки мене. А якщо ні, для цього так само є певні препарати, які зроблять з тебе не просто поступливу і податливу малу, а перетворять на справжню німфоманку. Сама застрибуватимеш на мій член як по клацанню пальців.

- Не дочекаєшся! Ніколи цього не буде! - не збираюся бути в ролі жертви, тому підриваюся з ліжка та накидаюся на Яра з кулаками. Мої удари – ніщо. Порівняно з тим, як він штовхає мене назад з усієї сили і я знову опиняюся під ним. Пальцями стискає щоки і шипить в обличчя.

- Дочекаюся. Ще як дочекаюся. Ти ж не бажаєш смерті своїй подружці та її братові? До речі, він зараз у відключенні. І думаю, що дуже розчарований у тобі. Бо бачив усе, що тут відбувалося. Як я трахав тебе, а ти верещала. Стогнала від болю, але я впевнений, що він вже зробив свої висновки. Так що, вгамуйся, Зоя.

- Що з ним? Де він?

- Поки що живий. Але це рівно до того моменту, поки я не вирішу позбутися його.Він мені потрібний для дуже цікавої справи.

- Ти отримав гру, трахнув мене! Що ще ти хочеш?

- Гарним дівчаткам  не варто цього знати. Проблем від вас потім не оберешся.

- Еля то в чому завинила перед тобою? Вона чому має страждати?

- Страждати? Страждатиме вона тоді, коли я накажу своїм людям її... Ну ти розумієш? А з огляду на той факт, що вона ще дівчинка...

- Ти не посмієш, - заношу руку, щоб заліпити йому ляпас, але він перехоплює її.

- Відправлю її прямо до Валери, він чудово справляється з незайманими. Тобі про це відомо дуже добре, на собі зазнала. А я так хотів виявитися твоїм першим і зробити тебе своєю. Але не судилося. Натомість я буду останнім!

- Я не буду з тобою. Роби що хочеш. Але... Лунає рінгтон його телефону.
Яр моментально піднімається і йде до столику де знаходиться телефон.

- Так. Навіть так? Добре. Ні, швидку не треба викликати. Вона сама винна. Якщо прийде до тями, значить пощастить. Якщо ні, ну що ж...
Я розумію, що зараз йдеться про Елі, а від почутої інформації мені в рази стає страшніше за її життя.

- Дівчинка виявилася не такою вже слухняною, довелося її трохи заспокоїти. Це ти навчила її такому, Зоя? Не варто було цього робити. Нерозумно було з її боку намагатися вирвати пістолет з рук моїх хлопців.

- Що з нею? Вона поранена? Яр, скажи, що вона жива!

- Жива! Поки що жива. Якщо ще раз буде подібне, то я сам накажу її пристрелити. Йди в душ і не став мені непотрібних питань.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно