Читати книгу - "Зламати ляльку Loly, Катерина Дако"

* 11.1 * Після гри. Гордій

 

Ти шукаєш людину, яка була б з тобою, бо ти самотній. І ти ставиш на ньому ярлик - це твій "коханий". Ти хочеш, щоб усе належало тільки тобі, і ти змінюєш свого «коханого» так як тобі хочеться... прямий як ляльку. Це найегоїстичніше, що може бути в людині.

Melo Holik

 

Марина підійшла і з докором подивилась на Гордія.

- Навіщо ти так з нею?

– Як? ЯК?! - він розумів, що перегнув ціпок, але поки не хотів визнавати це. - Вона завинила, і я її покарав. Як і обіцяв – публічно. Я вже попереджав її, що зроблю це у клубі.

Маринка глянула на нього, примружившись.

- Гарний же ти влаштував їй день народження, нічого не скажеш. Прям завалив подарунками. І від себе, і від інших. Довго ще вона ні сісти, ні лягти нормально не зможе. Та й морально...

– Який день народження? - не зрозумів Гордій.

- Ну як який? У Лоли у твоїй сьогодні. - Маринка здивувалася. - Чи ти навіть не знав?

І ось тут він уперше відчув, що земля йде в нього з-під ніг.

- День народження...

Він затнувся, наче подавився цим словом. Довго мовчки дивився в підлогу, наче прикидаючи щось. А потім різко підвів погляд:

- А ти звідки знаєш, га?

- Як звідки? З інстаграм. Я на неї підписана. Сьогодні вона написала вдень. Та ось дивись!

Вона взяла телефон, щось у ньому почала тикати, і на екрані висвітився селфі-портрет Лоли. Вона вся світилася щастям і була як весняна квіточка, незважаючи на похмуру погоду за вікном. Як райська пташка, яка подарувала жителям цих широт можливість її побачити. У руках вона тримала цей букет.

А внизу був коротенький піст.

"З Днем народження мене! Ішла від лікаря і купила собі квіти. А ввечері чекаю, що нарешті повернеться коханий, і я відкрию йому чудовий секрет! Думаю, він зрадіє. Нас чекає незабутній вечір!"

Телефон вислизнув у нього з рук і впав навколішки. Але було відчуття, що і все життя теж вислизнуло разом із цим телефоном...

 

 

***

- Сууука, - крикнув, майже заволав Гордій, ні до кого в принципі не звертаючись. Ті, хто був поруч, здивовано обернулися.

Потім підняв погляд на Марину:

- Чого ж ти раніше не сказала?

- Я намагалася, - вона подивилася йому в очі звинувачуючим поглядом. - Та хіба ти когось слухав?

Він сидів на дивані, зовсім не розуміючи, що робити. Вперше у житті він не знав, як бути. 

Маринка мовчки забрала телефон та пішла до барної стійки. А він настільки поринув у свої думки, що навіть не зрозумів, як у його руку вклали склянку з віскі. Так, алкоголь - це те, що йому зараз просто потрібно. Щоб заглушити неосяжну хвилю гіркоти та провини, що піднімалася з глибин душі.

Через годину він продовжував так само мовчки сидіти на тому ж дивані, дивлячись в одну точку і нічого не бачачи довкола. Перша склянка змінилася другою, потім третьою, четвертою... Скільки ще він так зможе протриматися в коконі алкоголю?

Через чотири години він все ж таки виринув на поверхню дійсності. Дивно, алкоголь притупив біль, але думки в голові все одно були чіткими. Гордій зрозумів, що має їхати до неї. Впасти в ноги, благати пробачити, цілувати підлогу під її ногами.

Чому ж тільки зараз він усвідомив, що все, що він говорив і робив - нісенітниця. Самообман. Він шалено потребував своєї дівчинки, він любив її найбільше на світі. І розумів, що без неї йому не вижити.
Що там за "лялька"? Що за марення він собі придумав? Сховався за якісь ігри, мучив її. Примушував пройти всі кола пекла.

Чомусь згадався вечір із Ігорем. Через що вона переступила, задовольняючи іншого чоловіка, щоб отримати його схвалення? Він у цей час згоряв живцем від ревнощів, але вдавав, що його нічого не зачіпає. Що так і має бути. Але так не мало бути!!

Він це зробив просто для того, щоб довести, що не залежить від неї. Що не потребує її. Що він кіт, який гуляє сам собою. Догулявся...

Бл@дь, та хто він такий, щоб розпоряджатися нею, підкладати її під інших, карати! Він грібаний збоченець, навіть мізинця її не вартий!

І тут виникла ще одна думка, яка зовсім протверезила. Вона була у лікаря і хотіла сказати йому радісну новину. Який, нахер, лікар? Вона що, вагітна? Сууука! Ссука! І ще сто разів сссууукаааааа!!!

Якщо з нею щось станеться...

Ні, про це не можна було навіть думати!

Він викликав таксі і, хитаючись, подався до неї додому. Було три години ночі. Чи спить вона? Гордій сподівався, що Лола все ж таки змогла забутися рятівним сном. Та навіть якщо не спить, все одно йому не відкриє. Нічого, він зачекає до ранку. Почекає стільки, скільки потрібно, щоб вона змогла його вислухати. Хай не пробачити, але хоча б дати порозумітися.

Він повинен сказати, що вона – найдорожче, що є у його житті. Що він кохає її. Хоче її, я тільки чоловік може хотіти жінку. Що божеволіє від неї. Без неї.

І якщо буде потрібно – помре за неї.

Аби тільки дозволила сказати...

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно