Читати книгу - "Основи кримінально-правової кваліфікації"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
3) вона пов’язана зі злочином, вчиненим іншою особою (його ще називають предикатним). Тому не можна бути причетним до свого “власного” злочину — того, який вчинила особа або в якому вона виступає одним із співучасників.
Таким чином, наявність причетності передбачає вчинення принаймні двох злочинів — один із них “основний”, щодо якого має місце причетність, та інший — у вчиненні якого й полягає діяння причетної особи.
4) злочин, щодо якого має місце причетність, вже вчинений іншою особою, або є достовірно відомим підготовлюваним або вчинюваним. Він вчиняється без сприяння причетної особи — відсутній причиновий зв’язок між дільність учасників предикатного злочину і поведінкою причетної особи. Або, інакше кажучи, предикатний злочин вже вчинений чи буде вчинений і тоді, коли причетності не було б.
Відмінність причетності до злочину від співучасті у злочині
Поняття причетності звичайно досліджують в зв’язку з характеристикою співучасті у злочині. Це обумовлено наявністю певних суміжних ознак. Насамперед — це участь кількох суб’єктів злочину. Якщо причетність має місце тоді, коли є предикатний злочин, вчинений іншою особою і самостійна злочинна діяльність, то це означає, що при причетності слід давати оцінку діяльності кількох суб’єктів. Існує і певний суб’єктивний зв’язок між такими суб’єктам, як співучасть, так і причетність можливі лише щодо умисних злочинів.
Поряд зі спільними ознаками співучасті і причетності, мають місце і розбіжності між цими правовими інститутами. Для наочності їх можна відобразити у формі таблиці.
Таблиця: Відмінність між співучастю у злочині та причетністю до злочину
Розмежувальна ознака Характерно для співучасті Характерно для причетності Протиправність діяння Вчиняються діяння, які не описані в статті Особливої частини КК Визначено статтями Особливої частини КК Перелік діянь, у яких полягає Не обмежений Обмежений Кількість злочинів Один — єдиний для всіх співучасників Щонайменше два — предикатний, та який становить собою причетність На якій стадії вчинення злочину можлива До моменту закінчення злочину Як щодо достовірно відомих підготовлюваних або вчинюваних злочинів, так і вже закінчених Зв’язок зі злочинним результатом Причиновий Не причиновий Роль суб’єкта в злочинній діяльності Участь у своєму власному злочині Відношення до злочину іншої особиФорми причетності до злочину
З викладеного вище випливає, що причетність може мати місце при вчиненні дій, передбачених статтями Особливої частини КК. В чинному КК прямо не вказано, які ж злочини слід відносити до причетності, а в теорії кримінального права з цього приводу є певні розбіжності.
Традиційно було прийнято вважати, що причетність до злочину існує в таких формах:
1) переховування злочину;
2) потурання злочину;
3) неповідомлення про злочин.
Такий підхід до виділення форм причетності базувався на нормах Загальної та Особливої частини КК України 1960 р. Однак в КК 2001 р., на відміну від раніше чинного законодавства немає окремої статті про відповідальність за недонесення до злочину, в Особливій частині, змінені умови кримінальної відповідальності за приховування злочину, з’явилися нові кримінально-правові норми, які інколи оцінюються як такі, що передбачають причетність до злочину. В зв’язку зі змінами в кримінальному законодавстві позиції вчених щодо виділення форм причетності уточнюються.
Так, відзначається, що недонесення законом взагалі злочином не вважається, що особа за недонесення про злочин, вчинений іншими особами, ні за яких умов не відповідає[138]. Погодитися з такою категоричною думкою важко. Адже, можна назвати принаймні три-чотири випадки, коли неповідомлення про злочин іншої особи настає кримінальна відповідальність:
- службова особа підлягає відповідальності за неповідомлення про злочин, вчинений підлеглими чи підконтрольними їй особами. Такі діяння кваліфікуються за статтями про злочини у сфері службової діяльності;
- завідомо неправдиве показання (ст. 384 КК) може полягати у наданні показань, спрямованих на приховування відомостей про злочин іншої особи;
- відмова від давання показань (ст. 385 КК) охоплює собою діяння, які вчиняються з метою неповідомлення про злочин, вчинений іншою особою.
- перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку (ст. 386 КК) звичайно мають на меті добитися того, щоб вказані учасники процесу не надали інформації про злочини, вчинені іншими особами.
Тому є підстави вважати, що виключення з КК окремої статті про недонесення (ст. 187 КК України 1960 р.) не означає повної декриміналізації такого роду діянь.
Висловлюється думка, що аналіз положень нового КК дозволяє виділити ще один вид причетності до злочину — заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій (ст. 256 КК)[139]. Відзначається, що це особливий вид причетності, оскільки такого роду причетність можлива лише щодо окремих злочинів, пов’язаних зі створенням та функціонуванням злочинних організацій, а також, що таким видом причетності охоплюються діяння, які не відпадають під інші види причетності (приховування злочину, неповідомлення про злочин, потурання злочину)[140]. Така позиція також не видається безспірною і потребує, принаймні, конкретизації та розвитку.
По-перше, в ст. 256 КК передбачена відповідальність не лише за заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій, але й за укриття їх злочинної діяльності. Тому, слід уточнити, що ця стаття передбачає відповідальність за причетність до злочину в двох формах. По-друге, заздалегідь не обіцяне сприяння злочину, який вчиняється іншими особами, передбачене не лише в ст. 256 КК, а і рядом інших кримінально-правових норм. Це, зокрема, сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації (ч. 4 ст. 258 КК), фінансування чи постачання не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ч. 3 ст. 260 КК), з певними застереженнями — найманство (ч. 1 ст. 447 КК). Закон не обмежує вчинення цих злочинів випадками, коли відповідні дії заздалегідь обіцяні. Будучи послідовним, такі злочини також слід віднести до причетності у формі заздалегідь не обіцяного сприяння злочинній діяльності інших осіб.
Таким чином, можна констатувати, що чинне кримінальне законодавство передбачає причетність
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Основи кримінально-правової кваліфікації», після закриття браузера.