Читати книгу - "Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу"

Грамотність і рівень освіти в Японії фактично найвищі у світі. Практично всі японські діти проходять через дитсадки та середні школи, хоча ані перші, ані другі не є обов'язковими. Тестування учнів у всіх країнах показало, що японські школярі посідають четверте місце у світі з математики та функціональної наукової грамотності, випереджаючи європейські країни та США. Японія поступається лише Канаді часткою своїх людей дорослого віку (майже 50 %), які після школи продовжують навчання у вищих навчальних закладах. Водночас японська освіта як сильна сторона країни має й негатив, про який часто говорять самі японці: мовляв, їхня освітня система чинить надто сильний тиск на студентів та учнів, змушуючи їх зосереджуватися на тестових показниках і не заохочуючи самомотивацію та незалежне мислення. Відтак у японських учнів, що вистрибують зі шкільної «скороварки» і потрапляють до університету, мотивація до навчання знижується.

Хоча простих методів вимірювання таких понять, як культурний потенціал, національна ідентичність та якість життя не існує, про їх рівень в Японії можна зробити висновок на основі окремих даних. Зарубіжні візитери, прибувши до цієї країни, швидко помічають, що її столиця Токіо конкурує з Сінгапуром за право називатися найчистішим містом Азії і є одним із найчистіших міст у світі. Це пояснюється тим, що японських дітей вчать бути охайними і прибирати довкола, таким чином беручи на себе відповідальність за збереження країни для наступних поколінь. (Пояснювальні тексти на японських археологічних об'єктах часто з гордістю вказують на те, що той чи інший археологічний об'єкт відзначався чистотою іще в давні часи.) Зарубіжні гості звертають також увагу на безпеку та низький рівень злочинності в японських містах. Кількість в'язнів у тюрмах тут значно нижча, ніж у США: близько 80 тисяч проти, відповідно, 2,5 мільйона. Бунти й пограбування є в Японії великою рідкістю. Етнічні напруження спостерігаються значно рідше порівняно зі США та Європою, адже японське суспільство є етнічно однорідним, а національні меншини — дуже нечисленними. (Як ви побачите нижче, це ще один приклад того, як перевага водночас приховує в собі недолік.)

І насамкінець: до сильних сторін Японії належить довкілля. Продуктивність японського сільського господарства висока завдяки поєднанню помірного клімату, відсутності тропічних сільськогосподарських шкідників, високому рівню опадів, які припадають на літній сезон вирощування культур, і родючих ґрунтів вулканічного походження. Це сприяє здатності Японії прогодувати населення з найвищою в індустріальному світі щільністю проживання по відношенню до тієї невеликої частки японського суходолу (12 %), на якій зосереджено й населення, і сільське господарство. Стікання поживних речовин із тих родючих ґрунтів робить японські річки та прибережні води багатими на рибу, молюски, водорості та інші водні їстівні продукти. Японія займає шосте місце у світі з виробництва морепродуктів, які раніше добували лише в місцевих прибережних водах, а тепер їх виловлює по всьому світу японський риболовецький флот. Завдяки всім цим обумовленим довкіллям перевагам Японія вирізнялася у древньому світі тим, що іще приблизно за 10 тисяч років до появи сільського господарства японські мисливці-збиральники осіли поселеннями і почали виробляти череп'яний посуд, облишивши кочовий спосіб життя, що характеризувався бідним матеріальним забезпеченням. Допоки близько 150 років тому в Японії не почалося стрімке зростання населення, ця країна повністю забезпечувала себе всіма необхідними харчами.

-

А тепер перейдімо від сильних сторін Японії до її проблем. Коли економістів просять назвати найбільш серйозну проблему цієї країни, вони зазвичай відповідають: «Найбільш серйозна проблема Японії — це величезний державний борг». Цей борг наразі є в 2,5 раза більшим за річний ВВП країни, тобто дорівнює ціні всього того, що виробляється в Японії впродовж року. Це означає, що навіть якщо японці скерують увесь свій дохід на виплату державного боргу, при цьому нічого не залишаючи собі, то покриття боргу займе у них два з половиною роки. Ситуація погіршується ще й тим, що державний борг зростає ось уже кільканадцять років поспіль. Для порівняння зазначимо, що хоча американські консервативні фінансисти й висловлюють велику стурбованість державним боргом Сполучених Штатів, він дорівнює «всього лише» одному нашому річному ВВП. Серед європейських країн Іспанія та Греція сумнозвісні своїми економічними проблемами, але відношення японського державного боргу до ВВП удвічі перевищує грецьке і в чотири рази — іспанське (на момент написання цієї книги). Державний борг Японії сумірний із державним боргом 17 країн Єврозони, разом узятих, чиє сукупне населення втричі перевищує населення однієї цієї країни.

Чому ж японський уряд не пішов у відставку під тиском цього фінансового ярма або не оголосив дефолт? По-перше, більша частина боргу належить не іноземним кредиторам: власниками облігацій є окремі японські громадяни, японські підприємства та пенсійні фонди (якими володіє уряд), а також Банк Японії, і всі ці власники не висувають до японського уряду суворих вимог. Якщо ж говорити про грецький борг, то більша його частина належить іноземним кредиторам, які висувають Греції суворі умови і змушують її змінити свою фіскальну політику. Незважаючи на всі ті кошти, які уряд Японії заборгував своїм громадянам, країна є чистим кредитором[6] інших країн, які мають перед нею борг. По-друге, уряд навмисне тримає відсоткові ставки в Японії на низькому рівні (менш ніж 1 %), щоб стримувати обсяг урядових виплат за відсотками. І нарешті, японські та іноземні кредитори настільки впевнені у платоспроможності уряду, що продовжують купувати державні облігації. Фактично ці облігації є для японських громадян і підприємств основним способом вкладення своїх заощаджень. Але ніхто не знає, скільки іще зростатиме державний борг, поки кредитори Японії не втратять свою впевненість і уряд буде змушений оголосити дефолт.

Попри низькі відсоткові ставки, розміри боргу та кількість пенсіонерів свідчать, що боргові відсоткові ставки та видатки на соціальну сферу й охорону здоров'я «з'їдають» значну частину податкових доходів уряду. Це призводить до зменшення урядових фондів, які в іншому разі можна було б спрямувати на освіту, наукові дослідження й розвиток, інфраструктуру, а також на інші чинники економічного зростання, здатні стимулювати податкові доходи. Проблема поглиблюється тим, що встановлені урядом податкові ставки, а отже, й державні податкові доходи є відносно низькими за світовими стандартами. Зрештою, власники боргу — це переважно японці старшого віку, які вклали свої гроші або прямо (придбавши державні облігації), або опосередковано (отримуючи пенсії з пенсійних фондів, значною мірою інвестованих у державні облігації), тоді як кінцевими платниками боргових процентів є здебільшого японці молодшого віку, які працюють