Читати книгу - "Зброя, мікроби і сталь -"

десятки племен кам’яної доби, котрі доти не мали контактів із європейцями. Серед них плем’я чимбу особливо завзято переймало європейські технології. Коли люди цього племені побачили, що білі поселенці вирощують каву, вони почали її вирощувати й собі як товарну культуру. 1964 року я зустрівся з 50-річним чимбу, який не вмів читати, носив традиційну сорочку з трави і народився у суспільстві, котре користувалося кам’яними знаряддями. Цей чимбу розбагатів на вирощуванні кави, використав свої прибутки, щоб придбати лісопилку за 100 тис. доларів готівкою, а також придбав цілий парк вантажівок для транспортування своєї кави і деревини до ринків. На відміну від чимбу сусіднє верхогір- не плем’я дарибі, з яким я працював протягом восьми років, було особливо консервативним і байдужим до нових технологій. Коли перший гелікоптер приземлився на їхній території, вони швиденько роздивилися його, а тоді повернулися до своєї роботи; чимбу би запекло домовлялися, щоб покататися на ньому. Як наслідок, чимбу зараз насідають на території дарибі, відбирають її для своїх плантацій і наймають їх працювати на себе.

На будь-якому іншому континенті також знаходилися сприйнятливі тубільні народи, які вибірково переймали чужоземні порядки й технології, успішно інтегруючи їх у своє суспільне життя. В Нігерії народ ібо став місцевим підприємливим двійником новогвінейських чимбу. Найчисленнішим корінним американським племенем у СІЛА сьогодні є навахо, які на момент прибуття європейців були лише одним із кількох сотень племен. Але вони виявилися найбільш гнучкими і спроможними вибірково засвоювати нововведення. Навахо застосували західні барвники у своєму ткацтві, стали сріблярами і скотарями, а сьогодні водять вантажівки, продовжуючи жити у традиційних оселях.

Серед позірно консервативних австралійських аборигенів також є як сприйнятливі, так і консервативні суспільства. Одна крайність серед них — тасманці, які продовжують використовувати кам’яні знаряддя, замінені десятки тисяч років тому в Європі і облишені на більшій частині Австралії також. їх протилежність — окремі аборигенні рибальські групи Південно-Східної Австралії, які вигадали складні технології для розведення риби, зокрема сконструювали канали, загати і постійні пастки.

Отже, здатність розвивати й приймати винаходи надзвичайно різна навіть у суспільств одного континенту. В одному суспільстві вона також змінюється з часом. У наш час ісламські суспільства Близького Сходу відносно консервативні й не входять до передових лав технологічних новаторів. Але середньовічний іслам цього самого регіону був технологічно передовим і відкритим до нововведень. Він забезпечив набагато вищий рівень письменності, ніж у сучасній Європі; він настільки глибоко засвоїв класичну грецьку цивілізацію, що багато старогрецьких книг дійшли до нас лише в арабських копіях; в ісламському середовищі відбулося винайдення або вдосконалення вітряків, припливних млинів, тригонометрії та латинських вітрил; у ньому було зроблено важливі прориви в металургії, механічній і хімічній інженерії та методах зрошення; ісламські суспільства перейняли папір і порох у Китаю і перенесли ці винаходи до Європи. В Середні віки потік технологій здебільшого рухався від ісламських країн до Європи, а не навпаки, як сьогодні. Тільки десь після 1500 року загальна спрямованість потоку почала розвертатися в протилежний бік.

Схильність Китаю до нововведень також значно коливалась у часі. Десь до 1450 року Китай у технологічній площині був значно більш новаторським і передовим, ніж Європа, і навіть переважав середньовічні ісламські держави. До довгого переліку китайських винаходів належать ворота шлюзів, чавун, глибоке буріння, ефективна упряж для тварин, порох, повітряний змій, магнітний компас, розбірні друкарські літери, папір, порцеляна, друк (якщо не враховувати Фестський диск), ахтерштевневе стерно і ручні візки. Потім Китай поклав край новаторству з причин, над якими ми поміркуємо в післямові. Натомість Західну Європу та похідні від неї північноамериканські суспільства ми вважаємо лідерами сучасного світу в технологічному новаторстві, хоч до Пізнього середньовіччя західноєвропейські технології відставали від технологій будь-якого іншого «цивілізованого» регіону Старого світу.

Отже, теза про те, нібито є континенти, всі суспільства яких схильні до новаторства, та інші континенти, всі суспільства яких тяжіють до консерватизму, не має під собою ґрунту На будь-якому континенті в будь-який час обов’язково знайдуться як новаторські, так і консервативні суспільства.

Поміркувавши, ми зрозуміємо, що саме такого висновку слід було очікувати, якщо новаторство суспільства зумовлюється багатьма незалежними чинниками. Якщо не знати всіх цих чинників, новаторство буде непе- редбачуваним. Тому суспільствознавці дискутують з приводу конкретних причин зміни сприйнятливості до нововведень в ісламському світі, Китаї та Європі, і чому чимбу, ібо і навахо виявилися більш сприйнятливими до нових технологій, ніж їхні сусіди. Проте для дослідника загальних закономірностей історії не має значення, які конкретні чинники відіграли провідну роль у кожному випадку. Сила-силенна чинників, які впливають на новаторство, робить завдання історика парадоксально легким, обертаючи суспільну варіативність новаторства на випадкову в своїй суті змінну. Це означає, що на достатньо великій території (скажімо, на всьому континенті) в будь-який конкретний час певна частка суспільств обов’язково буде новаторською.

Звідки ж з’являються нововведення? У всіх випадках, за винятком кількох ізольованих суспільств минулого, велика частина або більшість нових технологій були не продуктом місцевої винахідливості, а результатом запозичення від інших суспільств. Співвідношення місцевих винаходів і запозичень залежить головно від двох чинників: легкості винайдення конкретної технології та близькості конкретного суспільства до інших суспільств.

Деякі винаходи можна створити напряму із природної сировини. Такі винаходи в світовій історії незалежно з’являлися в багатьох епохах і місцях. Один із прикладів, який ми вже докладно розглянули, — одомашнення рослин, яке мало щонайменше дев’ять незалежних осередків. Інший — кераміка, яка, напевно, виникла зі спостережень за властивостями глини — дуже поширеного матеріалу, — коли її висушувати або нагрівати. Кераміка з’явилися на території Японії 14 тис. років тому, на Родючому півмісяці й у Китаї — десь до 10 тис. років тому, а після того — в Амазонії, Сахельському поясі Африки, південному сході США та Мексиці.

За приклад набагато складнішого винаходу може правити письмо, яке не напрошується само собою в ході спостережень за якимось природним матеріалом. Як ми довідалися у дванадцятому розділі, воно походило лише з кількох незалежних осередків, а абетку винайшли, вочевидь, лише один раз у світовій історії. До інших складних винаходів належать водяне колесо, ротаційні жорна, зубчаста передача, магнітний компас, вітряк і камера-об- скура, які було винайдено лише одного разу або двічі в Старому світі й жодного разу — в Новому.

Такі складні винаходи в переважній більшості набуваються шляхом запозичення, позаяк вони поширюються швидше, ніж їх можна самостійно винайти. Яскравий приклад — колесо, поява якого датується приблизно 3400 роком, було знайдено біля Чорного моря, звідки за кілька наступних сторіч воно поширилося майже всією Європою та Азією. Всі ранні