Читати книгу - "Зброя, мікроби і сталь -"

відмінності, якщо вони існували в континентальному масштабі, можуть пояснити, чому технології розвивалися швидше на одних континентах, аніж на інших. Скажімо, якщо всі суспільства австралійських аборигенів із певних причин були однаково неприязними до змін, цим можна пояснити те, що вони продовжували використовувати кам’яні знаряддя довгий час після того, як металеві знаряддя з’явилися на всіх інших континентах. Як виникають відмінності в сприйнятливості суспільств до нововведень?

Історики технології запропонували довжелезний перелік із щонайменше чотирнадцяти пояснювальних чинників. Один із них — довша середня тривалість життя, котра буцімто дає потенційним винахідникам більше років, щоб акумулювати технологічне знання, а також терпіння й готовність розпочинати довгочасні дослідницькі програми, які дадуть плоди зі значною затримкою. В такий спосіб збільшена завдяки сучасній медицині середня тривалість життя могла зробити внесок у сучасне пришвидшення темпів винахідництва.

Наступні п’ять чинників стосуються економіки або організації суспільства. 1. Наявність дешевої рабської робочої сили в класичні часи нібито відохочувала від новаторства, тоді як висока платня й нестача трудових ресурсів у наш час спонукають до пошуку технологічних розв’язань. До прикладу, загроза зміни імміграційної політики, яка би врізала притік дешевої мексиканської сезонної робочої сили на каліфорнійські ферми, була безпосереднім мотивом для створення і поширення машинозбиральних сортів помідорів у Каліфорнії. 2. Патенти й інше майнове законодавство захищають власницькі права винахідників, винагороджуючи новаторство на сучасному Заході, тоді як відсутність такого захисту відохочує від нього в Китаї. 3. Сучасні індустріальні суспільства створюють широкі можливості для технічного вишколу — так само, як середньовічні ісламські країни і на відміну від сучасного Заїру. 4. Сучасний капіталізм на відміну від староримської економіки влаштований таким чином, щоб робити потенційно вигідним інвестування капіталу в технологічний розвиток. 5. Міцно вкорінений індивідуалізм американського суспільства дає змогу успішним винахідникам залишати свої прибутки собі, тоді як міцні родинні зв’язки на Новій Гвінеї гарантують, що якщо хтось почне заробляти гроші, до нього переселиться десяток родичів, щоб прогодуватися й отримати підтримку.

Наступні чотири гіпотетичних пояснення мають радше ідеологічний, аніж економічний або організаційний характер. 1. Готовність іти на ризик, незамінна для новаторства, набагато поширеніша в одних суспільствах, аніж в інших. 2. Науковий світогляд — унікальна риса європейського суспільства після доби Відродження, котра зробила значний внесок до його нинішньої технологічної вищості. 3. Терпимість до розмаїтих поглядів і до єретиків живить новаторство, тоді як традиційний світогляд (як-от наголос на стародавній класиці у сучасному Китаї) душить його. 4. Релігії дуже відрізняються одна від одної за своїм ставленням до технологічного новаторства: деякі течії юдаїзму та християнства нібито особливо сумісні з ним, тоді як деякі течії ісламу, індуїзму і брахманізму особливо неприхильні до нього.

Усі десять із наведених вище гіпотез правдоподібні. Але жодна з них не має неодмінного зв’язку з географією. Якщо патентні права, капіталізм і певні релігії справді сприяють технологічному розвитку, що сформувало ці чинники у післясередньовічній Європі, а не в сучасному Китаї або Індії?

У випадку перелічених десяти чинників принаймні зрозуміло, в якому напрямку вони впливають на технологію. Останні ж чотири запропоновані чинники — війни, централізовані уряди, клімат і багаті ресурси — справляли суперечливий вплив: іноді вони стимулювали технологію, іноді — заважали їй. 1. Упродовж історії війна часто ставала провідним стимулятором технологічного новаторства. Наприклад, колосальні інвестиції в ядерну зброю під час Другої світової війни й у літаки та вантажівки під час Першої світової війни привели до появи цілих галузей виробництва. Але війни нерідко відкидали суспільства назад у їхньому технологічному розвитку. 2. Сильні централізовані уряди сприяли технологічному розквітові Німеччини та Японії наприкінці XIX століття, але задушили його у Китаї після 1500 р. н. е. 3. Багато північно- європейців гадають, що технологія розквітає в суворому кліматі, де виживання без неї неможливе, і занепадає у м’якому кліматі, де немає потреби в одязі, а банани падають просто з дерев. Зустрічний хід думки такий: теплий клімат звільняє людей від постійної боротьби за існування і дає змогу присвячувати свій час і зусилля новаторству. 4. Точилися також дискусії з приводу того, чи стимулює технологію достаток або нестача природних ресурсів. Багаті ресурси можуть заохочувати створення винаходів, які спираються на ці ресурси, як-от технологія водяних млинів у дощовій Північній Європі з її великою кількістю річок. Але чому тоді ця технологія не розвивалася швидше на ще більш дощовій Новій Гвінеї? Винищення британських лісів вважають причиною того, що ця країна стала першопроходцем у розвитку вугільної технології, але чому знеліснення не мало аналогічних наслідків у Китаї?

Ці роздуми не вичерпують переліку причин, якими пояснюють, чому суспільства різняться між собою за сприйнятливістю до нових технологій. Мало того, всі ці безпосередні пояснення ухиляються від порушення питання щодо первинних чинників, яке маячить за ними. Велика кількість пояснень мала би стати відстрашливою перешкодою для наших спроб осягнути перебіг історії, адже технологія була, поза сумнівом, однією з наймогутні- ших її сил. Однак зараз я доводитиму, що розмаїття незалежних чинників, які стояли за технологічним новаторством, насправді полегшує, а не ускладнює розуміння загальної схеми історії.

Головне питання цієї книжки вимагає з’ясувати, чи ці чинники систематично відрізнялися від континенту до континенту, а отже, чи призводили вони до континентальних відмінностей у технологічному розвитку. Більшість дилетантів і багато істориків уголос або про себе дають ствердну відповідь на це питання. Вони, приміром, вважають, що австралійським аборигенам як єдиній групі були притаманні спільні ідеологічні характеристики, котрі зумовлювали їхню технологічну відсталість: вони начебто консервативні, живуть в уявному Часі-Сні53 сотворіння світу і не зосереджуються на практичних способах поліпшити теперішнє життя. А один із провідних істориків Африки охарактеризував африканців як зосереджених на собі й несхильних до притаманного європейцям потягу до експансії.

Але всі ці заяви — справжнісінька спекуляція. Немає жодного дослідження великої кількості суспільств, які жили за схожих соціально-економічних умов на двох континентах, котре б демонструвало систематичні ідеологічні відмінності між народами цих двох континентів. Натомість зазвичай логіка цих спекуляцій рухається замкненим колом: оскільки технологічні відмінності існують, з цього випливає існування відповідних ідеологічних відмінностей.

Насправді ж я неодноразово спостерігав на Новій Гвінеї, що тубільні суспільства острова дуже сильно відрізняються один від одного за своїм панівним світоглядом. Яків індустріалізованій Європі або Америці, на традиційній Новій Гвінеї є консервативні суспільства, які чинять опір нововведенням, живучи пліч-о-пліч із новаторськими суспільствами, які вибірково приймають нововведення. Як наслідок, після прибуття сюди західних технологій підприємливіші суспільства скористалися ними, щоб здолати своїх консервативних сусідів.

Скажімо, коли європейці в 1930-ті роки вперше досягай верхогір’їв на сході Нової Гвінеї, вони «відкрили» там