Читати книгу - "В лабіринтах абверу, Петро Максимович Кропив'янський"

Початковим об'єктом діяльності нового абверівця стала Фінляндія. Перший відділ, який очолював тоді полковник, а пізніше генерал Піккенброк, зумів влаштувати свого підшефного на офіцерську посаду в армію маршала Маннергейма. Завдання стояло так: вести розвідку проти Червоної Армії, а також проти фінської. Бо хоч Гітлер і Маннергейм приятелювали, в абвері, як і у всіх імперіалістичних розвідках, завжди дотримувалися принципу: «Брат братом, сват сватом, а гроші — не рідня».

Перебування у Фінляндії відкрило перед фон Шеллером широкі можливості для знайомства з іншими скандінавськими країнами. Звичайно, в розвідувальному плані. За участь у таємній війні проти Норвегії та Данії Гітлер нагороджує його «рицарським хрестом». У 1943 році «Щасливчик» виходить сухим з води в Швеції і з новим псевдо «Кваст» призначається начальником розвідшколи під Кенігсбергом: хай, мовляв, перепочине після трудів праведних, а заодно підучить початківців.

Капітан не від того, щоб забрати з собою сім'ю, та Канаріс не радить: самі рейхсміністри тримають свої родини в Берліні. Вивозити дружину і дітей з-під бомб — непатріотично…

І раптом смерть… Для неї фон Шеллер розвідував дороги в Радянський Союз та деякі інші країни Європи. Тепер, випадково, прийшла вона у його власний дім. На думку капітана, це вже було порушенням правил гри.

Набравшись на поминках сина, Герхард дає волю язикові. Весь свій батьківський гнів він обрушує на «цього жирного пацюка» — Герінга, який твердо обіцяв, що на німецьку землю не впаде жодна ворожа бомба.

Розмова точилась у тісному колі друзів, та все ж дійшла до вух СД. Не минуло й тижня, як капітана викликав начальник СД Кенігсберга. Допитував, соромив, лаявся, погрожував судом. «Кваст» перелякався. Особливо після другого допиту, коли слідчий прочитав йому тут же написаний короткий обвинувальний висновок, в якому кілька разів згадувалися слова «поразницькі настрої». Хоч і були в «Щасливчика» заслуги, йому загрожував концтабір, а може, й щось страшніше. Адже принципом фашистської юстиції став проголошений Гітлером принцип: «Карати на смерть кожного, на кого падає хоч тінь підозри».

Капітан став писати рапорт Канаркові. Він благав адмірала зважити на те, що лайку на адресу рейхсмаршала він виголосив у стані афекту, викликаного смертю сина, що насправді він так ніколи не думав і не думає, і просив заступитися за нього, замінити йому суд найтяжчим випробуванням у розвідці. Краще смерть, ніж ганьба.

Відповів через тиждень генерал Піккенброк: «Рейхс-фюрер Гіммлер на клопотання адмірала Канаріса погодився не доводити справу до суду. Продовжуйте виконання службових обов'язків».

До СД більше не викликали. Фон Шеллеру перестали снитися страхіття.

Зондерфюреру Доллу вбивство Астрова завдало куди меншого клопоту, ніж фон Шеллеру кілька необережних слів про Герінга. Командир «корпусу» власноручно підписав акт «про знищення зрадника при спробі втекти», наказав конвоїрам поставити під ним свої підписи — і людини наче й не існувало. Може, в інший час СД на клопотання Альбрехта і зацікавилося б подробицями того, як Астров потрапив у начальники розвідки карального з'єднання, але тепер було не до цього. Під натиском радянських військ розвалився «Міус-фронт», у міцність якого так вірили проводирі рейху, і півмільйонне угруповання німецьких військ мусило почати відступ з Донбасу. Цей відступ мав поєднуватися з розправою над героїчним робітничим класом Донеччини, який чинив опір гітлерівцям під час їх тимчасового панування. Ще 7 вересня 1943 року Гіммлер видав наказ про зруйнування Донецького басейну. В ньому говорилося: «Добитися, щоб при відході… не лишилося жодної людини, жодної голови худоби, жодного центнера зерна, жодної рейки, щоб не лишилися цілими жоден будинок, жодна шахта… Противник має застати справді тотально випалений, зруйнований край».

Горлорізи Долла, які мали взяти участь у здійсненні наказу рейхсфюрера СС та імперської безпеки, тільки того й чекали. Всюди, де проходив «корпус», за ним тягнувся кривавий слід, спалахували заграви пожеж, лишалися руїни. Таке варварство коїли і всі інші частини, що належали до групи армій Манштейна «Південь», а також есесівці, абверівці, підрозділи СД. Де вже тут було думати про вбивство якогось Астрова, який до того ж загинув від руки людини, що так старанно виконувала наказ Гіммлера і взагалі була поза підозрою. Та зондерфюрер все-таки побоювався: зменшиться напруження, і до з'ясування причин невдач корпусу в боротьбі з силами опору в Донбасі, а в зв'язку з цим до обставин смерті Астрова, можуть повернутися. Треба зробити або ж запропонувати таке, щоб про нього, Долла, знову заговорили в оточенні самого Гітлера. Для цього він припас хід козирем. Щоправда, хід був намічений ще тоді, коли армії фельдмаршала Манштейна намагалися деблокувати оточене в районі Сталінграда угруповання Паулюса. А тепер, коли радянські війська вже успішно подолали «Східний вал», на думку зондер-фюрера, його пропозиція мала виглядати ще вагомішою. Не довіряючи друкарці, Долл власноручно відстукав на машинці такий документ:

«Цілком таємно

Мій фюрер!

Будучи глибоко переконаним, що втрата нами позицій на Волзі — тимчасова, я при відході корпусу, яким Ви довірили мені командувати, наказав залишити в районі Елісти й Астраханських пісків таємні склади стрілецької зброї. Мої люди вибрали й нанесли на карти пустельні місця, в яких легко створити просторі сховища. Там же припасено консервовані продукти для солдатів і фураж для коней. Залишено надійну агентуру з числа місцевих жителів, які під час перебування нашого в Елісті працювали на абвер.

Пропоную перекинути в район Яшкуля спочатку кілька груп, добре підготовлених до партизанських дій, а потім і весь мій корпус, підсиливши його танками. Користуючись з того, що військові сили червоних зайняті на фронтах, ми проведемо кілька рейдів, знищимо в приволзьких районах партійне та адміністративне керівництво й будемо поступово розширяти радіус дії, аж доки інші десантні війська з'єднаються з нами для переможного походу з сходу на захід, назустріч основним силам вермахту. Беру на себе сміливість твердити, що психологічний ефект такої операції теж буде надзвичайно великий, підтримає бойовий дух вермахту і в той же час деморалізує противника. Дозвольте сподіватися на позитивну оцінку моєї пропозиції.

Зондерфюрер Оттомар Верба».

Долл кілька разів перечитав листа і замислився. Чи правильно він робить, звертаючись безпосередньо до Гітлера? Зважив усі «за» і «проти». Тих «проти» було більше. По-перше, склади зброї створено за наказом Канаріса, і адмірал (а з ним обов'язково порадяться) тут же викриє його як брехуна. По-друге, він образиться, що лист пішов не по