read-books.club » Сучасна проза » Виправний день 📚 - Українською

Читати книгу - "Виправний день"

186
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Виправний день" автора Чак Паланік. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 77 78 79 ... 91
Перейти на сторінку:
Волтер іще недочув. Талбот з невірою похитав головою. Він гаркнув:

— Уже надто пізно виправити цю… друкарську помилку?

Судний день. Бля.

І Волт збрехав. Він натягнув свою найкращу маску чистої впевненості й сказав старому:

— Не хвилюйся. Я все виправлю.

Закриваючи книгу Талбота та обережно відставляючи її, Естебан проголосив:

— Квір-спільнота завжди була ударною частиною західної цивілізації.

Загальний гул піднявся від публіки, що сиділа навколо Ґевіна. Їх годували цією лекцією, ще відколи вони здалися в Центр утримання.

Вона весь час била в одні й ті ж цілі: що Малкольм Ікс був бісексуальним шахраєм, про Джеймса Болдвіна, феміністичний рух і їхню власну Ніч довгих ножів, де вони витіснили свій лесбійський контингент, який усе заснував, щоб рух більше приваблював «футбольних» мамусь. Промова зачіпала модернізацію міст. І апогеєм була історія про те, як шкільна закоханість Гітлера в Людвіґа Віттґенштайна призвела до Другої світової війни і сумнозвісного Остаточного розв’язання єврейського питання.

Приблизно щомісяця якийсь із вождів Гомії прибував виголошувати ці запальні промови. Щоб підняти дух. Сьогоднішнім мовцем був вождь першого роду. Звали його Естебан. Він підняв голос у відповідь на ремствування.

Перебиваючи його, Ґевін озвався:

— Моя сестра… — кімната затихла. — Моя сестра Шарм усе порахувала. І каже, що нікого з нас не обміняють, доки нам десь сорок не стукне, — він не говорив голосно, але запала така незворушна тиша, що його голос звучав громом.

Ще якийсь малий гукнув:

— І що це має бути?

Речник заперечив:

— Жінкам-емігранткам дадуть перший пріоритет, щоб вони могли розпочати продукцію експорту якомога швидше.

Молоді лесбійки, що сиділи навколо Ґевіна, простогнали. Табір виглядав не так погано, порівняно з кар’єрою людської племінної худоби.

З подіуму Естебан наголосив:

— Це мусить прискорити процес обміну на кілька років.

Позиція Гомії, їхня офіційна платформа, полягала в тому, що ні Білія, ні Чорнотопія не хочуть годувати і надавати житло експорту довше, ніж це точно необхідно. З плином часу будуть створені спеціальні житла для обміну експортом якомога швидше. Можливо, вдасться укласти торговельну угоду, яка допоможе теперішньому експорту Гомії емігрувати в обмін на майбутніх іммігрантів з Гомії. Саме тому трубопровід повинен бути настільки обтяженим, наскільки можливо.

А насправді Ґевін і його покоління, перше покоління, що досягло Віку проголошення з часу Виправного дня, сортували сміття для переробки. Вони опинилися за ґратами, спали в загальних кімнатах, їли локшину рамен щодня по три рази й зовсім не мали чим себе відволікти, окрім відділяння пластику номер 6 від пластику номер 8[209], а жерсті від алюмінію — завдання, що колись виконували машини, до того як рабська праця стала економічно ефективнішою. От лише її називали не рабською працею, а аутсорсингом. То була офшорна праця, от лише вона не була ні в яких офшорах, а прямісінько в Білії. І працювали там не раби, от лише фактично вони не могли покинути кампус, от лише кампус був обведений колючим дротом і вартовими вишками. І це була шляхетна робота, на користь їхнього майбутнього і майбутнього Гомії, от лише вони цілими днями горбилися над повзучою стрічкою транспортера, наповненою липкими бляшанками і вимащеним папером, під постійним роєм мух, яких приваблював сморід гниття йогурту і прокислого пива.

Експортовані не прожили тут довше року, от лише кожен тиждень здавався роком, оскільки ні в кого не було календаря, бо ніхто не очікував, що застрягне тут так надовго, крім якихось реалістів, які почали робити насічки на фарбі в одній туалетній кабінці, щоб усі могли сходити й порахувати дні й у будь-який час нажахатися від того, наскільки справді довго вони тут стоять біваком, риються в смітті, от лише це не має значення, бо вони все одно в пастці, от лише щомісяця якийсь чиновник із землі обітованної, якої їм ніколи не дістатися, прибуває, щоб підняти дух наснажливою промовою про славу Гомії, от лише сьогодні Ґевін підвівся посеред промови, посеред аудиторії, й поставив це страшне запитання.

Він запитав:

— Моє покоління тут приречене на загибель?

Це припускає Шарм. Вона писала, розмірковуючи в листі, що нікого не обміняють, аж доки першій дитині в Гомії не стукне вісімнадцять. Ніякого широкого обміну. Так, у Гомії є кілька дітей, але не в такій кількості, щоб урятувати ситуацію. І навіть тоді Шарм передбачала, що молодим експортованим віддаватимуть перевагу, так само як перевагу віддають жінкам, і що Білія не просто підтримує своє населення, і що зі збільшенням експорту вона створюватиме все більше рабської праці в таборах утримання. Бо, будьмо чесними, гетеросексуалам краще вдається розмножуватися, і в них довша культурна історія виховання дітей, а майбутнє перетвориться на постійну експортну гонку між націями.

Ґевін не хотів говорити грубо. Ніхто не поважав вождів Гомії більше, ніж Ґевін, от лише він хотів правди, от лише він хотів, щоб її виголосили перед усіма. От лише він не хотів бути посланцем поганих новин. От лише ніхто з них тут не молодшає.

— Сер? — промовив Ґевін, бажаючи висловити повагу, а не просто чіплятися. — Ми коли-небудь побачимо визначену для нас територію?

Запитання викликало безладний вибух оплесків, от лише Ґевін не хотів ганити цього Естебана, який був таким гарним, що коли усміхався тобі, то ти й сам хотів усміхнутися у відповідь, от лише ти не знав, що він за людина, окрім того, що він гарячий, от лише це йому нагадало Шарм і як вони востаннє гралися в «мій/твій», де вказували на випадкових людей як на потенційних секс- партнерів і кричали «мій» чи «твій», як у грі «Бий жука»[210], де потрібно вдарити опонента несподівано, от лише останній раз вони грали в парку Лорелгерст і Ґевін показав на якогось геричевого короля, який штовхав візочок для покупок, наповнений виписаними ліками, Нік його звали, з кришталево-метамфетаміновими вилицями і вигорілим від сонця волоссям, і Ґевін вигукнув «твій», от лише Шарм показала на хлопця-двійника того гарненького з гурту «Томпсон Твінз», із зачіскою «щурячий хвіст», із хною і шкірою кольору пороху, от лише без мішкуватого прикида 1980-х, от лише Ґевін заплутався, от лише тоді він зрозумів, що Шарм грає за іншими правилами. Тому що вона насправді хотіла для нього найкраще, от лише вона не розуміла, що він намагався зачепити її, й усе тому, що насправді, між іншим, вона дійсно текла від метамфетамінника Ніка.

Він намагався її роздратувати і збентежити, от лише все, чого вона хотіла для нього, це щастя з якоюсь копією «Томпсон Твінз», от лише саме від цього ставало страшно, бо

1 ... 77 78 79 ... 91
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Виправний день», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Виправний день"