Читати книгу - "Подружжя по сусідству"

отримає взагалі нічого. А її гроші були йому потрібні, тому що своїх у нього лишилося мало. Останнім часом справи в бізнесі Річарда, як і в бізнесі Марко, йшли не надто добре. Він продовжував вести його попри неприбутковість, щоб люди не знали, що він зазнав фіаско, і щоб він міг і надалі вдавати успішного бізнесмена. Вона вливала свої кошти в його компанію, допомагаючи йому зберегти лице. Спершу вона не зважала на це, тому що кохала його.

Але вона його більше не кохає. Не після того, що сталося.

Уже кілька місяців тому вона зрозуміла, що ця зрада серйозніша за попередні. Спочатку вона дивилася на неї крізь пальці, чекаючи, коли все скінчиться, як закінчувалося доти. Зрештою, фізичний бік шлюбу для них давно лишився в минулому. Але що довше тривав той роман, то більше вона зациклювалася на бажанні з’ясувати, з ким він зв’язався.

Річард добре замітав сліди. Їй не вдавалося відстежити його. Нарешті, подолавши огиду, вона винайняла приватного детектива. Вона обрала найдорожчого, якого могла собі дозволити, припускаючи, що він буде найобачнішим. Вони зустрілися у п’ятницю, аби переглянути результати його розслідування. Вона думала, що готова до всього, але те, що вона побачила, шокувало її.

Її чоловік зустрічався із жінкою — Синтією Стілвел, яка живе через стіну від її доньки. Жінкою, майже вполовину молодшою за нього. Жінкою, з якою він познайомився на вечірці в будинку своєї доньки. Яка ганьба.

Еліс сиділа в одній із кав’ярень мережі «Старбакс», дивлячись на свої покреслені венами руки й стискаючи свою сумочку, доки дорогий приватний детектив із «Ролексом» на зап’ястку ділився з нею своїми знахідками. Вона глянула на фото й відвернулася. Він розповів про перебіг подій — дати й місця. Вона заплатила йому готівкою. Їй стало погано.

Вона пішла додому й вирішила вичекати. Нехай Річард першим скаже їй, що йде. Вона не знала, чим він зароблятиме гроші, та їй було байдуже. Вона знала тільки те, що якщо він попросить грошей, вона відмовить йому. Вона попросила приватного детектива стежити за її банківськими рахунками, аби перевірити, чи не викачує Річард з них грошей. Вона вирішила, що залишить детектива працювати на регулярній основі. Але наступного разу вони зустрінуться не у «Старбаксі» — вона знайде більш усамітнене місце. Після набутого досвіду вона вважала це місце таким, що бруднить її самопочуття.

Але тієї ж ночі, коли вона зустрічалася з приватним детективом, було викрадено Кору, й мерзенна зрада Річарда відійшла на задній план через жахіття викрадення. Спершу Еліс побоювалася, що Анна сама завдала шкоди своїй дитині, а Марко сховав тіло так, щоб його не знайшли. Зрештою, в Анни був той розлад, і материнство важко давалося їй. Вона переживала величезний стрес, а Еліс було відомо, що для таких, як Анна, стрес може бути спусковим гачком. Потім — яке полегшення — прийшов комбінезон і записка від викрадачів.

Що за атракціон тоді почався! Вони покладали великі сподівання на день обміну і втратили їх знову. Проходили через горе і страх за доньку й онучку, через переживання за чутливий емоційний стан Анни.

А потім… наступив сьогоднішній вечір.

Вона тільки сьогодні усе зрозуміла. Для неї шоком було почути, як Марко визнає, що сам забрав Кору. Ще більшим шоком — почути, що Марко звинувачує її чоловіка в тому, що це він усе влаштував. Але потім, коли вона обіймала свою розбиту горем доньку, пазли почали складатися у жахливу картину.

Грандіозний план Річарда. Влаштувати викрадення. Підставити підніжку Марко. Куди поділися п’ять мільйонів? Вона була цілком упевнена, що Річард їх десь заховав. А ще є два мільйони, які стоять напоготові у глибині вбудованої шафи в передпокої, в іншій спортивній сумці, чекаючи наступної спроби. Вона не бачила записки та мобільника. Річард сказав їй, що знищив їх.

Річард збирався поцупити в неї сім мільйонів під приводом того, що ці гроші потрібні йому для порятунку онучки від викрадачів. От сучий син.

І все заради того, аби піти від неї до цієї жахливої Синтії.

Мало, що він був невірним, що лишав її заради жінки віком її доньки. Мало, що намагався забрати її гроші. Але як він посмів завдати такого болю своїй доньці?

І де її онучка?

Вона дістає свого мобільника й телефонує детективу Ресбаку. Їй є що йому розповісти.

А також їй хотілося б побачити фотографію цього чоловіка, Дерека Гоніґа.

Анна проводить безсонну ніч у своїй старій кімнаті, у своєму старому ліжку. Усю ніч вона лежить із розплющеними очима, дослухаючись та думаючи. На вершині айсберга болю від утрати дитини вона відчуває біль від того, що всі її зрадили. Її зрадив Марко, зігравши свою роль у викраденні. Зрадив батько — зігравши свою, ще нікчемнішу, якщо здогади Марко правильні. А вона певна, що Марко має рацію, тому що батько заперечує знайомство з Дереком Гоніґом. Якби батько не був причетний до викрадення Кори, то нащо б йому стверджувати, що він не знає Гоніґа. Відповідей у нього не було. Тож коли він у неї запитав, вона вдала, що не впізнала Дерека, що ніколи доти його не бачила.

Їй цікаво, що знає — чи підозрює — мати.

Анна ледве не зіпсувала все вчора, на початку. Але потім вона взяла себе в руки і згадала, про що вони домовлялися. Їй шкода Марко — хоча й не дуже, враховуючи, що він наробив, — за те, що вчора вночі вона нічого не сказала, але вона хоче знову побачити дитину. Вона цілком упевнена, що бачила загиблого раніше, кілька разів, у цьому будинку, багато років тому. Вони з батьком розмовляли на вулиці, на задньому подвір’ї під деревами, пізно вночі, коли вона вкладалася спати. Вона спостерігала за ними з вікна. Вона ніколи не бачила, щоб Дерек пив коктейль біля басейну ані з батьком, ані з матір’ю, ані з кимось із присутніх. Він завжди приходив пізно, затемно, і вони йшли до дерев поговорити. Дитиною вона інстинктивно розуміла, що вони щось приховують і що питати про це не варто. Якими речами вони займалися тоді,