Читати книгу - "Таємнича історія Біллі Міллігана"

— Але ж я і є жінка.

— Ти є хвора на голову жінка.

— Тобі треба буде тільки взяти оту твою рушницю й причаїтись на пагорбі, що навпроти будинку, де Чалмер живе зі своєю новою дружиною. Ти скосиш його здалеку, і жодна жива душа ніколи не довідається, хто це зробив.

— Тсе надто далеко. Мій карабін без оптичного притсілу, і в нас нема грошей на такі тсятськи.

— Ти ж винахідливий, Рейджене, — нашіптувала Ейпріл. — У нас є телескоп. Ти можеш якось присобачити його до карабіна й намітити на лінзі перехрестя прицілу.

Рейджен відмахнувся від неї.

Проте Ейпріл не вгавала. Вона безперестанку нагадувала Рейджену про все, що Чалмер колись виробляв, особливо з діточками. Знаючи, як Рейджен обожнює Крістін, Ейпріл навмисно весь час торочила про те, скільки кривди Чалмер заподіяв дівчинці.

— Я тсе зроблю, — нарешті не витримав Рейджен.

Він висмикнув із голови дві волосинки й, намочивши їх, акуратно приліпив хрест-навхрест до лінзи окуляра. Потім він піднявся на дах, обрав на землі невеличку темну плямку й постріляв по ній із пугача, використовуючи саморобний приціл. Коли Рейджен переконався, що приціл вийшов достатньо точним, він закріпив волосинки в цьому положенні клеєм, приладнав свій витвір до карабіна й подався випробовувати його в лісі. Тепер він міг порішити Чалмера з пагорба, що бовванів навпроти будинку.

Наступного ранку, за годину до того, як Чалмер зазвичай вирушав на роботу (він працював виконробом у Колумбусі), Рейджен припаркував автомобіль неподалік його дому і шмигнув у перелісок навпроти. Сховавшись за стовбуром дерева, він став чекати на ту мить, коли Чалмер з’явиться на порозі. Рейдженова зброя вже була націлена на двері, з яких Чалмер мав вийти, щоб дістатись до своєї машини.

— Не роби цього, — сказав Артур уголос.

— Тсей чоловік померти мусить, — відповів Рейджен.

— Його вбивство не підпадає під категорію вчинків, конче необхідних для виживання.

— Зате підпадає під захист жінотства й малечі. Він завдавав болю діточкам і заплатить за тсе життям.

Артур, знаючи, що з Рейдженом сперечатися марно, підвів Крістін до краю світляної плями на сцені й показав дівчинці, що збирається скоїти її друг. Вона ридма заридала, затупала ніжками і благала Рейджена «не робити каку».

Рейджен зціпив зуби. Чалмер саме виходив із будинку. Простягнувши руку, Рейджен від’єднав обойму. Спіймавши Чалмера в приціл уже не зарядженого карабіна, хлопець натиснув на курок. Після цього він закинув карабін на плече, повернувся до машини й поїхав додому.

— Ейпріл несповна розуму і становить загрозу для всіх нас, — оголосив Артур того дня й заборонив дівчині потикати носа на сцену.

(3)

Кевін був сам удома, коли хтось подзвонив у двері. Відчинивши, він побачив на порозі вродливу усміхнену дівчину.

— Я телефонувала Баррі Гарту, — озвалась Марлен, — і він розповів, що в тебе тут будинок. Мені було страх як приємно потеревенити з тобою на тій вечірці, тож я собі подумала: чому б не заскочити й не запитати, як у тебе справи?

Кевін уявлення не мав, хто ця дівчина і про що вона говорить, але жестом запросив її увійти.

— Справи йшли нудно, поки я не відчинив ці двері, — запевнив він.

Марлен просиділа в нього цілий вечір, розглядаючи його картини й балакаючи про спільних знайомих. Вона раділа з того, що наважилася зробити перший крок і прийти до нього додому. Дівчина відчувала, що це їх зблизило.

Коли Марлен зібралась іти, Кевін запитав, чи не завітає вона до нього ще коли-небудь. Вона відповіла, що завітає, якщо він цього хоче.

16 листопада 1973 року Міллігана офіційно зняли з обліку в Комісії штату Огайо у справах неповнолітніх. Того дня Кевін сидів у місцевому барі, аж раптом у пам’яті виринули слова, які Ґорді Кейн сказав на прощання, коли Кевін покидав Зейнсвільську колонію: «Якщо колись тобі знадобляться зв’язки в торгівлі травичкою — знайди мене».

Кевін саме так і збирався вчинити.

Ближче до вечора він поїхав у Рейнольдзбурґ, район у східній частині Колумбуса. Адреса, яку дав Кейн, привела юнака до дверей дорогого на вигляд маєтку, що займав кутову ділянку.

Ґорді Кейн і його мати зраділи приїзду Кевіна. Джулія Кейн промуркотіла своїм спокусливим хрипким голосом, що той завжди буде бажаним гостем у їхній оселі.

Коли Джулія відволіклась на приготування чаю, Кевін запитав у Ґорді, чи не міг би той позичити йому грошей на партію травички для продажу. Зараз, мовляв, у нього в кишенях вітер гуляє, але він обов’язково поверне борг.

Кейн повів його до одного свого знайомого, що жив неподалік, і той продав Кевінові травички на три з половиною сотні доларів.

— Ти вторгуєш за неї понад штуку баксів, — сказав Кейн. — Тоді й віддаси борг.

У Кейна тремтіли руки, і вигляд він мав якийсь причмелений.

— На якій наркоті ти сидиш? — поцікавився Кевін.

— На морфіні, коли вдається його дістати.

Того тижня Кевін розпродав травичку приятелям Гарта в Ланкастері й наварив на цьому сімсот доларів чистого прибутку. Повернувшись додому, Кевін закурив косяк і зателефонував Марлен.

Дівчина прийшла. Сказала, що її стривожила звістка, яку вона почула від Баррі: буцімто Біллі Мілліган тепер збуває марихуану.

— Я знаю, що роблю, — запевнив Кевін.

Він поцілував Марлен, вимкнув світло і вклав дівчину на матрац. Але щойно їхні тіла торкнулись, Адалана силою думки зігнала Кевіна зі сцени. Це було саме те, чого вона прагнула понад усе, — обійми й ласка.

Адалана знала про вимогу Артура дотримуватися целібату. Вона чула, як він попереджав усе чоловіцтво в «сім’ї», що варто їм один-єдиний раз порушити це правило — і вони стануть небажаними персонами. Проте такому добропорядному англійському джентльменові, як Артур, навіть на думку не спало поговорити про секс із нею. Особисто вона ніколи не давала згоди дотримуватись його пуританських правил. До того ж він, певно, нічого й не помітить.

Аллен прокинувся наступного ранку, нічогісінько не знаючи про події останніх днів. Він побачив у шухляді пачку грошей і занепокоївся, а спроби вийти на зв’язок із Томмі, Рейдженом, Артуром чи бодай ким-небудь, хто міг би щось пояснити, виявились марними.

Кілька друзяк Баррі Гарта заходили того дня, бажаючи купити травичку. Аллен гадки не мав, про що вони верзуть. Дехто з них кип’ятився, розмахуючи в нього перед носом банкнотами. В Аллена зажевріла підозра, що хтось із членів «сім’ї» приторговує наркотиками.

Наступного разу, як Аллен зайшов до Гарта, хтось із типів, які там ошивались, показав юнакові свій сміт-вессон тридцять восьмого калібру. Аллен запропонував чоловікові п’ятдесят