Читати книгу - "Зброя, мікроби і сталь -"

Гарну ілюстрацію такої історії спроб і помилок пропонує розвиток виробництва пороху і бензину із сировини. Займисті природні продукти неминуче привертають увагу, як, наприклад, смолистий дрючок, який вибухає іскрами у багатті. До 2000 р. до н. е. месопотамці вже тоннами видобували нафту шляхом нагрівання природного асфальту. Стародавні греки вигадали багато застосувань для різноманітних сумішей нафти, дьогтю, смоли, сірки та негашеного вапна як запалювальної зброї, яку доставляли катапульти, стріли, запалювальні бомби і човни. Техніка перегонки, яку відкрили середньовічні мусульманські алхіміки і завдяки якій стало можливим виготовлення спирту та парфумів, дала змогу розкладати нафту на фракції, деякі з яких виявилися ще потужнішими запалювальними речовинами. Використані в гранатах, реактивних снарядах і торпедах, ці запалювальні речовини відіграли чільну роль в остаточній поразці, якої мусульмани завдали хрестоносцям. Тим часом китайці зауважили надзвичайну вибуховість особливої суміші сірки, деревного вугілля і селітри, що пізніше стала відомою як порох. В одному ісламському хімічному трактаті, датованому десь 1100 р. н. е., описуються сім рецептів виготовлення пороху, тоді як трактат 1280 року містить уже понад сімдесят рецептів, які успішно пройшли перевірку для різних цілей (один для реактивних снарядів, інший — для гармат).

Якщо говорити про історію перегонки нафти після Середньовіччя, то хіміки XIX сторіччя виявили середню дистилятну фракцію, придатну для використання як паливо для масляних ламп. Найлеткіша фракція (бензин) була для них прикрим відходом, яким вони нехтували, доки не виявили, що він ідеально підходить як паливо для двигунів внутрішнього згорання. Хто сьогодні пам’ятає, що бензин — головне паливо сучасної цивілізації — був одним із багатьох винаходів, які довго шукали собі застосування.

Після того, як винахідник знайшов застосування новій технології, наступний крок — переконати суспільство прийняти її. Недостатньо мати просто більший, швидший, потужніший пристрій для виконання певного завдання, щоб гарантувати його прийняття в суспільстві. Безліч таких технологій узагалі не були прийняті або таки були прийняті, але після затяжного опору. Серед горезвісних прикладів — відмова Конгресу СП1А в 1971 році виділити кошти на розвиток надзвукового транспорту, вперте неприйняття світом оптимально спроектованої клавіатури і довгочасний опір Британії запровадженню електричного освітлення. Що ж спонукає суспільства приймати або відкидати винаходи?

Почнімо з порівняння прийнятності різних винаходів в одному суспільстві. Схоже, що принаймні чотири чинники впливають на процес прийняття.

Перший і найочевидніший чинник — відносна економічна перевага порівняно з наявною технологією. Якщо колесо надзвичайно корисне для сучасних індустріалізованих суспільств, у деяких інших суспільствах ситуація зовсім не така. Стародавні корінні мексиканці вигадали колісні візки з осями для іграшок, але не для транспортування. Цей факт здається нам незбагненним, доки ми не згадаємо, що в них не було свійських тварин, щоб запрягати їх у колісні вози, тож останні не пропонували ніякої переваги над людьми-носильниками.

Другий момент — суспільні цінності та престиж, які можуть переважити економічну вигоду (або її відсутність). Мільйони людей у сучасному світі купують дизайнерські джинси за вдвічі вищу ціну, ніж можна придбати не менш міцні звичайні джинси через те, що соціальний престиж дизайнерської етикетки важить для них більше, ніж зайві гроші, які вони витрачають. Аналогічно Японія продовжує користуватися доволі громіздким письмом кандзі замість ефективніших абеток або власного ефективного силабарію кана — і все через надзвичайний престиж, який асоціюється з кандзі.

Ще один чинник — сумісність із груповими інтересами. Цю книжку, як і майже кожен друкований документ, який ви читаєте, було надруковано на клавіатурі стандарту «QWERTY», названій так за шістьма лівими літерами у її верхньому ряді. Хоч як це неймовірно, але таке розміщення клавіш було вигадане у 1873 році, по суті, як акт антипроектування. В розміщенні клавіш приховано безліч підступних трюків, щоб змусити друкаря набирати текст якомога повільніше: розкидано найуживаніші літери по різних рядах клавіатури і сконцентровано їх на лівому боці (де правші мусять використовувати свою слабкішу руку). Причина всіх цих на перший погляд контрпродукгивних особливостей полягає в тому, що друкарські машинки 1873 року заїдали, якщо швидко одна за одною натиснути кілька суміжних клавіш, тому виробникам доводилося гасити запал друкарів. Коли вдосконалення друкарських машинок усунуло проблему заїдання, випробування ефективно впорядкованої клавіатури в 1932 році показали, що вона дає змогу подвоїти швидкість набору текстів і зменшити зусилля на 95%. Але клавіатури стандарту «QWERTY» міцно утвердилися на той час. Групові інтереси сотень мільйонів звиклих до стандарту «QWERTY» друкарів, учителів друкарської справи, продавців друкарських машинок і комп’ютерів та виробників уже понад шістдесят років зводять нанівець будь-які спроби домогтися ефективнішої роботи на клавіатурі.

Якщо історія клавіатури стандарту «QWERTY» має відтінок жарту, багато схожих випадків викликали набагато тяжчі економічні наслідки. Чому Японія сьогодні домінує на світовому ринку транзисторної побутової електроніки настільки, що шкодить платіжному балансу США у відносинах із нею — і це попри те, що транзистори було винайдено й запатентовано в США? Тому що «Sony» викупило ліцензійне право у «Western Electric» у той час, коли американська індустрія побутової електроніки невпинно штампувала моделі приладів із вакуумними лампами і не хотіла вступати в конкуренцію зі своєю ж продукцією. Чому в британських містах аж до 1920-х років для освітлення вулиць використовували газові лампи, хоч американські й німецькі міста давно перейшли до електричного освітлення вулиць? Тому що британські муніципальні органи інвестували значні кошти в газове освітлення і запровадили регуляторні перешкоди для конкурентних компаній, які пропонували електричне світло.

Останній чинник, який впливав на прийняття нових технологій, — помітність їхніх переваг. У 1340 році, коли вогнепальна зброя ще не досягла більшої частини Європи, англійці граф Дербі та граф Солсбері стали свідками битви при Тарифі в Іспанії, під час якої араби використали проти іспанців гармати. Вражені побаченим, графи впровадили використання гармат в англійській армії, котра із завзяттям прийняла їх і вже через шість років застосувала проти французького війська у битві при Кресі.

Отже, колесо, дизайнерські джинси і клавіатура стандарту «QWERTY» ілюструють різні причини, з яких одне й те саме суспільство буває неоднаково сприйнятливим до різних винаходів. І навпаки: сприйнятливість до одного й того самого винаходу сильно варіюється серед сучасних суспільств. Усім нам відоме умоглядне узагальнення, нібито сільські суспільства «третього світу» менш готові приймати нововведення, ніж вестернізовані індустріальні суспільства. Навіть усередині індустріалізованого світу одні регіони набагато сприйнятливіші за інші. Такі