Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

- Так у чому ж тоді?

- У твоєму ставленні. Я вірю в стосунки на відстані. У те, що все можливо, але тільки якщо цього хочуть двоє.

- Я хочу, Настя, - в серцях вирвалося у Віктора, і він знову потягнувся до руки дружини, яку вона тут же прибрала зі столу. Стиснув щелепу. - Дай мені час. Зараз у Багірова турне, і я фізично не зможу бути тут. Підготовки, репетиції, міста. Це його перший серйозний тур, і я максимально повинен допомогти йому в цьому.

- До чого тут Стас? - Настя подивилася в сторону, намагаючись не видати хвилювання, яке викликає у неї будь-який спогад про хлопця.

- Я прошу в тебе часу. - стримано відповів чоловік, так і не доторкнувшись до чашки з кавою.

- Віть, я не думаю, що мені ще це потрібно. - сказала тихо і на чоловіка обережний погляд кинула. Скільки сил їй треба було, щоб сказати це? Серце гулко забилося. Як би останнім часом не зіпсувалися їхні відносини, але все ж ставити крапку було важко. Простіше було б, якби провина була лише Віктора. Але тепер Настя відчувала себе зрадницею по відношенню до нього. Вона обдурила. Більше тижня мала інтимні стосунки з іншим чоловіком і була щаслива. Її виховання, моральні принципи були зруйновані. Стас став тим, з ким були порушені всі правила і церковні канони, яким з дитинства вчила її мати. Чи відчувала дівчина себе винуватою? Хотіла б все зупинити або змінити? Ні, Господи, ні за що на світі. Але і обманювати чоловіка не могла. Совість би не дозволила.

Віктор напружився і кинув пронизливий погляд на дружину, яка від чогось нервово сіпає рукав бардової атласною блузки.

- Чому?

Настя не стала б казати правду. Принижувати його власної зрадою. Вона просто хотіла сказати, що її почуття пройшли, і повернути їх вже навряд чи вийде. Дівчина подивилася чоловікові прямо в очі, не бачачи більше в ньому свого відображення. Чоловік здавалося, чекав її слів, як вироку. Губи розтягнуті в тонку нитку, руки на столі, стиснуті в замок.

- Тому що ... - раптово по дому рознісся дзвінок у двері.

Настя здригнулась від несподіванки і приречено прикрила очі. Шанс був упущений. Свіридов, здається, видихнув з полегшенням. Та що ж це таке? Хто б це не був, вона його вб'є.

Чи ні? Сильно засумнівалася в своїх думках, коли на порозі з'явився Стас. Всупереч настрою, у дівчини серце до горла злетіло. У джинсах потертих і майці з нерівним хрестом на грудях, хлопець нахабно підморгнув їй, поки Віктор не встиг обернутися, і метелики в животі витіснили важкість моменту.