Читати книгу - "Білий замок на Чорній скелі, Костянтин Матвієнко"

— Якось! — передражнив його барон. — Наївний і дурний план. До секти тебе радо візьмуть і будуть використовувати так, що ти й сам не збагнеш, з якою кінцевою метою.

— Це називається «утемну», — вперше подав голос Нод. — А Ідарова пропозиція, Самусе, між іншим, не така вже й недолуга. Гадаю, до секти давно закинули своїх агентів спецслужби більшості країн, отже...

— А Ви, пане Ноде, — королева кинула доброзичливо-поблажливий погляд у бік парубка, — попри молодий вік, тямите у конспірології. Яку Ви отримали освіту?

— Незакінчену військову, мамо, — замість друга поквапився відповісти Самус. — Зовсім не закінчену. То, Ноде, чим тобі так сподобався план Ідара?

— Я не казав, що він мені сподобався, — заперечив Нод. — Та й не план це ще, а лише загальна ідея. Щоб опиратися агресії секти, а відтак Імперії, ратхарів справді слід розвалити зсередини...

— Як? — насупився барон.

— Розсваривши, — продовжила Ауранія думку Нода.

— Це я і маю на увазі, Ваша величносте, — погодився Нод. — Зрозуміло, що Ідарові потикатися до секти не слід — не повірять там у те, що він щиро увірував у Ратха... А от мені...

— З глузду з'їхав! — обурився барон.

— Та послухай-но! — не вгавав Нод. — Ти вже подбав, щоб привернути до мене нездорову увагу. А для сектантів становить інтерес усяка відома людина, що і мав на увазі Ідар, пропонуючи себе на роль нашого агента. Крім того, публічна особа матиме змогу відразу познайомитися з керівництвом сектантів, а не гаяти час на сходження ієрархічними щаблями.

— Саме так, — підтримав його кухарчук.

— Тому мене до секти візьмуть, але, на відміну від Ідара, я маю шанс переконати ратхарів у особистій ненависті до тебе, Самусе, а відтак до Її величності, — Нод поглядом вибачився перед Ауранією за ці слова, а вона порухом повік відповіла, що розуміє його.

— З яких мотивів особиста ненависть? — далі супився барон.

— Сам придумай, — підморгнув Нод.

— Ох, як я тобі придумаю!

— У словах Нода є рація, — зауважила королева. — Надто після прибуття сюди провідних адептів усіх разом.

— Може, їх заарештувати заразом? — передражнив її Самус. — Проте ні — це приверне увагу до секти, викличе обурення ліберальної преси та погіршить і без цього невисокий рейтинг монархії.

— Як ти подорослішав, мій маленький! — всміхнулася королева до здорованя.

— І Ви, матусю.

— Не хами мамі! — розсміялася Ауранія. — Ідаре, принеси-но пляшку. У приймальні на підвіконні стоїть.

— Ваша величносте, може, ліпше пообідаємо? — наважився запропонувати інший варіант кухарчук. — Я хутко приготую.

— Справді, мамо, ми зголодніли, — підтримав його Самус.

— Гаразд, Ідаре, накажеш накрити у Горіховій їдальні, — королева підвелася, усі також. — Після обіду я запропоную вам одну ідею. Самусе, тим часом покажи другові щось із цікавинок у палаці, допоки подадуть обід.

— Дякую, Ваша величносте, — відповів Нод. — Наразі в нас є справа до лейб-ветеринара.

— !? — звела брови королева.

— Цуценя ми дорогою підібрали, — пояснив барон. — Підемо провідати.

— Самус з дитинства песиків малих підбирав, — усміхнулася королева до Нода. — Щоб за півгодини були у їдальні. Ідаре, а ти налий мені таки для апетиту, — вона вийшла, кухарчук слідом.

Залишивши особисті королівські покої, Самус і Нод знову опинилися у кімнаті без вікон, де було повно вартових. Звідти стрімкими гвинтовими сходами спустилися у парк. Обминувши ріг палацу, досить довго йшли алеєю до стайні, де містилися також приміщення ветеринарного пункту. Точніше — цілої клініки. Двоповерхова ошатна споруда, прибудована до стайні, могла б бути якщо й не палацом, то заміським особняком напевне. Одним своїм фасадом вона виходила у парк, а іншим — у технічний проїзд за огорожею, що використовувався для господарських потреб двору.

Тяв борсався на порозі перед прочиненими дверима клініки. Він намагався скинути із себе ошийник з яскраво-червоної шкіри, який на нього почепив ветеринар — огрядний веселий дядько у зеленому халаті. Побачивши Самуса, ветеринар спробував вдати подобу придворного уклону, проте в нього це вийшло так незграбно та кумедно, що усі троє чоловіків мимоволі розсміялися. Навіть Тяв облишив свій нашийник та нашорошив вуха.

— Добрий песик, пане бароне, — і далі сміючись, сказав ветеринар. — Має побути в мене днів із десять на карантині. Глисти та блохи слід вивести, може, ще яких паразитів, а так — розумний та активний.

— А що воно за порода? — запитав Нод, нахиляючись, щоб погладити Тява.

— На перший погляд, ніби безпородний, — ветеринар у задумі дивився на цуцика. — Але здається, що мені траплявся такий екстер'єр у одному старому атласі собачих порід. Коли це так, то вам, панове, неймовірно поталанило.

— У чому саме? — випростався Нод.

— Я перевірю з Вашого дозволу, а тоді вже доповім, — ухилився від відповіді лікар.

— Будемо вдячні. Зателефонуйте мені за цим телефоном, — барон написав номер на вирваному з блокнота аркуші й потиснув руку ветеринару. — Дякую. Нам вже час.

Горіхова їдальня виявилася квадратною кімнатою, посеред якої стояв круглий стіл. Стіни прикрашали різьблені панелі з прайського горіху, на яких мисливські сцени чергувалися з натюрмортами та зображеннями бенкетів. Стіл вкривала гаптована білим по білому скатертина, на якій виблискували сріблом та порцеляною столові прибори. Четверо ліврейних слуг з рушниками через ліву руку застигли за чотирма кріслами з високими спинками, що стояли довкруж столу на рівній відстані одне від одного.

— Руки мили після вашого цуцика? — пролунав голос королеви, щойно вона переступила поріг їдальні.

— Так, Ваша величносте, — Самус по-дитячому показав долоні.

У присутності слуг говорили мало. Переважно про якісь малозначущі речі, або нахвалювали справді смачні страви. Коли ж перейшли до сусідньої кімнати, куди подали коньяки та арманьяки, королева відпустила офіціантів і попросила Самуса та Ідара щільніше зсунути крісла довкола перламутрового столика, на якому у різьблених скриньках лежали цигарки та сигари. Ауранія припалила від поданої Ідаром запальнички, трохи помовчала, зосереджуючись, а тоді заговорила:

— Я, любі мої, геть втомилася поратися з королівством. Якби було на чию користь законно зректися корони так, щоб не нашкодити при цьому країні, то зараз саме час це зробити. Думаю, що слід бодай спробувати звернутися до Державної ради з офіційною заявою