Читати книгу - "Останній дон"

Піппі виявив усю свою люб'язність і поплескав Тіма по плечах:

— Хіба я якесь базікало? — спитав він. — Краще сядь і скуштуй найкращого в своєму житті рибного обіду. А Стів прийде незабаром.

Коли господар підійшов, аби взяти замовлення, Піппі сказав йому:

— Нам треба все найкраще і всього найбільше. Оцей мій приятель — чемпіон серед їдців, тож коли він устане з-за столу голодний, я поскаржуся Вінсентові.

Господар довірчо всміхнувся: він знав якість своєї кухні. Його ресторан становив частину імперії Вінсента Клерікуціо. Коли поліція простежуватиме маршрут Великого Тіма, то наткнеться тут на стіну мовчання.

Тім і Піппі споживали одну за одною страви з усіляких молюсків та креветок, потім принесли лангустів: три Великому Тімові і одного Піппі. Піппі впорався набагато раніше за Тіма й сказав йому:

— Той хлопець мій приятель, і тепер я вже можу тобі сказати, що він заправляє в світі наркотиків. Якщо це відлякує тебе, то скажи мені зараз.

— Це лякає мене не більше за оцього лангуста, — відповів Тім, похитавши величезними обгризеними клешнями перед обличчям Піппі. — Що там іще?

— Йому завжди треба відмивати брудні гроші, — провадив далі Піппі. — У вашій угоді йтиметься й про це.

Великий Тім утішався їжею, всі гострі океанські приправи виповнювали йому ніздрі.

— Гаразд, я це знаю, — кивнув Тім, — але де він, у чорта, забарився?

— Він на своїй яхті, — мовив Піппі. — Він не хоче, щоб хтось побачив тебе з ним. Це в твоїх інтересах. Стів дуже обережний.

— Та мені начхати на тих, хто бачитиме мене з ним, — відказав Великий Тім. — Я хочу бачити себе з ним.

Зрештою Великий Тім доїв усі страви. На десерт були фрукти й чашечка кави. Піппі вправно обібрав Тімові грушу. Тім замовив ще одну чашечку кави.

— Аби не заснути, — пояснив він. — Третій лангуст мало не доконав мене.

За обід Піппі не розплатився чеком, а просто лишив на столі двадцятидоларову банкноту і разом з Тімом вийшов з ресторану, господар мовчки захоплювався Тімовими застільними звитягами.

Піппі повів Великого Тіма до маленького, взятого напрокат автомобіля, куди той ледве втисся.

— Господи, ти що, не міг купити більшої машини? — обурився Тім.

— Тут їхати зовсім недалеко, — заспокоїв Піппі.

І справді, машина їхала хвилин п'ять. На той час геть споночіло, тільки біля пірса світилися вогні невеличкої яхти. Сходні були опущені, їх стеріг чоловік, майже такий самий завбільшки, як і Тім. На палубі стояв ще один охоронець. Піппі й Великий Тім піднялися на яхту. Тут на палубі показався Данте й підійшов, аби потиснути їм руки. На ньому був його ренесансний капелюх, і він добродушно вчинив опір спробі Тіма зняти його.

Данте повів своїх гостей під палубу в каюту, оздоблену як їдальня. Всі троє посідали навколо столу в зручні, пригвинчені до підлоги фотелі. На столі стояла ціла батарея пляшок, відеречко з кригою, таця з чарками. Піппі налив усім бренді. Тієї миті запрацював мотор, яхта відчалила.

— Куди, в дідька, ми їдемо? — запитав Великий Тім.

— Ковтнемо трохи свіжого повітря, — заспокійливо мовив Данте. — Тільки-но випливемо у відкрите море, зможемо вийти на палубу і подихати.

У Великого Тіма заворушились підозри, але він вірив у власну спроможність подолати геть усе, що чигає на нього в майбутньому, і задовольнився поясненням.

— Тіме, — звернувся до нього Данте, — як я розумію, ви хочете мати зі мною бізнес.

— Ні, я хочу, щоб ти мав бізнес зі мною, — гордовито і втішено мовив Тім. — Я керуватиму парадом. Твої гроші будуть відмиті навіть без сплати комісійних. Ти ще й заробиш на цьому. Під Фресно я будую торговельні ряди, і ти можеш дістати пай від п'яти до десяти мільйонів. А в мене, крім того, є ще сила інших пропозицій.

— Ніби й непогано, — проказав Піппі Де Лена.

— А ти чого сюди лізеш? Чого, я запитую? — зимно подивився на нього Великий Тім.

— Це мій молодший партнер, — мовив Данте. — Мій радник. Я маю гроші, а він мізки. — На хвилину замовк і додав довірливо: — Тіме, він розказав мені про вас багато втішного, ось чому ми й розмовляємо тепер.

Яхта рухалась тепер швидко, склянки на таці деренчали. Великий Тім міркував, чи можна залучити Данте до афери з підтасування результатів ігор на першість країни з американського футболу. Потім йому немов свінуло, інтуїція ще ніколи не зраджувала його. Він відхилився на бильце, цмулив бренді і пильним, поважним поглядом дивився на майбутніх партнерів; то був один з його трюків, і він часто вдавався до нього. Тім скидався тепер на чоловіка, що збирається звірити якусь таємницю. І то найщирішому приятелеві.

— Я хочу розповісти вам про один секрет, — мовив Тім. — Але скажіть мені спершу, чи вигорить наша справа. Хочете мати свій пай у торговельних рядах?

— Я хочу, — погодився Данте. — Завтра зустрінуться наші адвокати, і я внесу свою частку грошей, щоб не було жодних сумнівів.

Великий Тім допив бренді і тепер нахиливсь уперед.

— Я можу підтасувати результати ігор національної першості з американського футболу, — сказав він і, драматично махнувши рукою, звелів Піппі наповнити свою склянку. Він утішився, помітивши на їхніх обличчях подив. — Ти, певне, гадаєш, що я пропоную якесь лайно?

Данте зняв свого ренесансного капелюха і замислено став роздивлятися його.

— Я гадаю, що ви просто дзюрите в мій капелюх, — усміхнувся він своїм спогадам. — І до вас не раз брались підтасувати. Але Піппі тямить на цьому. Еге ж, Піппі?

— Це неможлива річ, — вирік Піппі. — До ігор на Суперкубок ще вісім місяців, і ти навіть не знаєш, хто братиме в них участь.

— У такому разі мені начхати на вас. Ви не хочете мати свій пай у певному ділі, — що ж, я й сам дам собі раду. Але, кажу вам, я можу підтасувати. Якщо не хочете, тоді беріть торговельний ряд. Поверніть судно й не марнуйте мого клятого часу.

— Та ти не дратуйся так, — просив Піппі. — Краще розкажи нам, як ти гадаєш підтасувати.

— Я цього розповісти не можу, — з жалем у голосі відповів Великий Тім, хильцем спорожнивши склянку. — Але я дам вам