Читати книгу - "Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар"

Глава 12

Станція "Мідгір". Корпократія Ралж.

   Після завершення замовлення я зв'язався з Лікою і запропонував зустрітися. Але, як виявилося, зв'язався з нею я трохи невчасно. Судячи з картинки, яку вона продемонструвала мені, вона зараз розважається в компанії десятки мужиків.

   Звучить вульгарно, але це тільки звучить. Я навіть не знаю, чи буде колись у своєму житті Ліка займатися сексом для свого задоволення, гадаю, після пережитого секс у неї жодних позитивних почуттів не викликає. Я навіть відчув це, коли спробував продовжити наше тісне знайомство на яхті.

   Тож розваги Ліки були далекі від інтиму або ще чогось подібного. Тут були смертельні розваги, від яких вона отримувала задоволення, все ж таки специфіка її життя на неї вплинула і вона просто жадає якихось пригод.

   Ці мужики намагалися її пристрелити з різноманітного ручного озброєння. Причому в одного з мужиків була вельми екзотична для сучасного світу вогнепальна зброя, що використовує порох. Я навіть занепокоївся і запитав, чи не потрібна допомога.

    Але Ліка лише розсміялася і сказала, що вона саме розважається і цим десятьом придуркам нічого не світить. За її словами, вони чомусь вирішили, що якщо вона витратила п'ятсот тисяч кредитів на придбання баз, то вона має з ними поділиться рештою грошей і базами.

    Також вважає, що привід, з яким вони звернулися до неї, був саме привід. Спочатку бандити не хотіли їй нашкодити, вони навпаки намагалися її просто знешкодити і захопити.

    Але коли прямо на моїх очах спочатку стало дев'ять мужиків, через десять секунд вісім, то тільки після цього вони стали діяти серйозно.  Після цього Ліка кинула в трьох, що стояли близько один до одного, якусь хрень. Через мить цих трьох перемололо на фарш. 

     П'ятірка, що залишилася, спробувала втекти, усвідомивши, що вони з мисливців перетворилися на дичину, але кинута граната, що розгорнулася в повітрі в сітку, не дозволила їм цього зробити. Після цього Ліка обійшла трупи і бандитів, які залишилися живими, збираючи все, що може коштувати хоч якихось грошей, і лише після цього зв'язалася зі службою безпеки станції, щоправда, для чого вона з ними зв'язалася, я так і не зрозумів. Я б на її місці знищив цих виродків і пішов далі у своїх справах.

    Усе це я дивився ніби очима Ліки, вона надала мені доступ до відеосенсорів нейромережі, і спостерігати було вельми цікаво. У неї взагалі не було жодного зайвого руху, один рух і як мінімум один противник знешкоджений. До такого мені ще дуже далеко, але хоча б видно до чого слід прагнути.

    Зараз я нарешті став усвідомлювати прірву в уміннях між нами. І якщо раніше я підозрював про це, то тепер я розумів це повністю. І мені ставало цікаво, як же її все таки захопили тоді близько сорока років тому.

    Поки місцевий аналог поліції летів до місця битви, Ліка почала проводити прискорений допит бандитів, які залишилися в живих. Їй було цікаво хто ж навів на неї бандитів. Хоч спочатку і вдавали з себе бандити брутальних мужиків, але вже за півхвилини у всьому зізналися.

     Ось ще один розділ знань, якому мені доведеться вчитися. Допит, раніше я його лише якось віддалено уявляв, але тепер я розумів наскільки жорстоким у такі моменти необхідно бути. Зламані кінцівки це ще не що, а ось коли Ліка для більш швидкого ефекту почала спалювати плоть бандитів, я зрозумів, що допит це буде явно моїм найнеулюбленішим розділом.

    Спочатку прибулі правоохоронці хотіли заарештувати Ліку, але вона одразу зв'язалася з керівництвом станції і почала вимагати від них правосуддя. Усього п'ять хвилин і прибулі поліцейські ледь не цілували їй ноги.

    Було смішно дивитися, як змінюється поведінка цих бравих вояків у міру того, як з ними зв'язалися з керівництва станції.  Ще хвилину тому вони були готові застосовувати силові методи, а зараз запитували, чи не потрібно чимось допомогти їй.

    Ось що означає мати зв'язки і репутацію. Тут на цій станції Ліка жодного разу не бувала, але ось організацію мисливців за головами знали в усьому цивілізованому космосі, а тому з нею вважали за краще не зв'язуватися. А то ще й на їхню голову надійде замовлення.

    Може, звісно, все було прозаїчніше. Судячи з інформації щодо моєї цілі, в організації тут на станції дуже хороший шпигун, і, найімовірніше, на всіх хоч щось значущих особистостей у нього був компромат, яким і скористалася зараз Ліка для своїх цілей. 

      Я, чесно кажучи, дуже здивувався поведінці Ліки, але вона відійшовши від місця битви пояснила мені. Що космос великий і не скрізь слід приховувати приналежність до організації. Вона тут на відпочинку з приватним візитом, а тому навіть підвищена увага від служби безпеки їй нічим не загрожує.

     Але я відчував, що вона мені розповіла лише частину правди. Наполягати на повній відповіді я не мав морального права. Усе таки це її особисті справи, не пов'язані з нами зараз.

     Я тільки запитав Ліку з приводу того, що ми якраз на завданні. Але вона лише посміхнулася і розповіла, що всі ми вже виконали своє завдання, а головний інженер станції, який зв'язався з нею, уже подбав про приховування нашої діяльності.

    І хоч керівництво станції і знає, що ми тут чимось займалися, а судячи з профілю організації, до якої ми належали, то вони знали, що на станції раптово померло кілька людей. Але якось нам заважати просто зараз вони не будуть. Ці слова ще більше мене переконали, що Ліка їх чимось налякала.

     Через годину ми всі зустрілися в найкращому ресторані станції. Саме власником цього ресторану був замовник мого завдання. Але ми не повинні показувати, що знаємо його. Точніше я знаю його, він то мене не знає в будь-якому разі.

    Відвідали цей ресторан ми лише тому, що він володів усім необхідним для конфіденційного обіду, причому не картриджами з поживною їжею для скафандра, а повноцінною їжею, яку ми їстимемо звичайним чином. І головна фішка цього ресторану в тому, що тут саме готують їжу з натуральних продуктів, а не синтезують на харчовому синтезаторі.