Читати книгу - "З вершин і низин, Франко І. Я."

powiesz?

- Nie powiem.

- No, pamiętaj, bo jak powiesz,

To ci odbiorą! Trzeba tak zachować,

By nie znaleźli. Wiesz co, ty dasz mnie

I swoje, schowam je oboje razem,

Bo ty głupiutki, u ciebie odbiorą.

Czy tak? -

- A tak,- chłopczyna rzekł. I poszli.

Od tego dnia minęło wiele lat

Daleko ponad spodziewanie dzieci

Długą i ciężką pokazała się

Ta podróż do pałacu słonecznego.

Trawy, i niwy, i niebo, i słońce -

Wszystko zmieniło się w oczach chłopczyka.

Tylko niezmienną pozostała jedna -

Ta jego towarzyszka, przewodnica.

Jej szczebiot żywy, miły i wesoły,

Jej uśmiech, jej nadzieja niegasnąca,

To żywa nić, co wiąże w jego sercu

Dzisiejszy dzień z wczorajszym i jutrzejszym.

Nie zmienił się i cel ich za ten czas,

Lecz wzrósł, rozjaśniał i rozwinął się.

I oto wielkim i ludnym gościńcem,

Śród zgiełku, swarów, poszturchiwań tłumu

Idą, w swoich piersiach jako skarb najdroższy

Chowają czyste serca swe dziecięce.

Gdy mija ich nadęty, dumny głupiec,

To się rozśmieje; mija pan bogaty,

To i nie spojrzy; a gdy chłopek spotka,

To poda im w spiekotę świeżej wody,

Pokaże ścieżkę, na nocleg zaprosi

I da przytułek w słotę, w czas burzliwy.

I oni, wzięwszy się za ręce, cicho,

Radośnie, bez zwątpienia i bez trwogi

Idą - złotemu słońcu na spotkanie.

 

Lwów

 

«Кожда пісня моя…»

 

 

Кожда пісня моя -

Жизні меї день,

Пережив кожду я,

Не списав лишень.

 

В моїй жизні вона

Наклювалася,

Мойов кров’ю вона

Наливалася.

 

З моїх зітхань її

Тихий аромат,

То не звуки - мої

Сльози в ній тремтять.

 

Не питай, чом не раз

Складу в ній нема,

Жизнь іде через нас,

То і про склад дарма.

ГЕЙ, ХТО НА СВІТІ КРАЩУ ДОЛЮ МАЄ?

 

 

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, що плугом святу землю оре,

Святую землю в банку заставляє,

В довги впадає, як в бездонне море,

І поти б’ється, аж послідня рація

На нього спаде - грунту ліцитація,

І поки в найми не пошкандибає,-

Гей, хто на світі кращу долю має?

 

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, що вірно цісареві служить,

В касарні тишком рід свій споминає,

Зітхає тишком, і клене, і тужить,

Махає гвером, в гліді машерує,

На варті мерзне, в дні і в ночі чує

Глас псьої шкіри, комісняк снідає,-

Гей, хто на світі кращу долю має?

 

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, що добрим вітчини є сином,

Податки точно рік по рік складає,

Послушний власті і ніяким чином

Їй не противен, не пита, що бідний,

А треба дати - дасть і гріш послідній,

А нащо, за що дав - і не питає,-

Гей, хто на світі кращу долю має?

 

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, що в церкві всю науку чує,

Що тільки бідних господь бог карає,

Що ласка божа тільки багачу є,

Що чорт усюди чоловіка кусить,

А бідний все в покусі впасти мусить,

Що хлоп пияк, нероба і свиня є,-

Гей, хто на світі кращу долю має?

 

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, що в школу станувши від малу,

Про батька, матір, брата забуває,

На чужій мові вчиться річ нездалу,

Скінчивши ж школи за той гріш народний,

Стає раб царський або раб господній

І лиш про себе, про зиск власний дбає,-

Гей, хто на світі кращу долю має?

«УЖАС НА РУСІ»
(«Ой, зле, сусіде! Лихо нам, свату!..»)

 

 

Ой, зле, сусіде! Лихо нам, свату!

Тяжко на світі дихати вже!

Чув ти? На нашу бідную хату,

Кажуть, страшная змора іде!

 

Десь появились злі нігілісти…

Кажуть, неначе вни-то хотять

Русь нашу матір з кашею з’їсти,

Перевернути весь старий лад!

 

Все-ді поставлять горі ногами:

Хлопці будуть-ді вчителя вчить,

А як не вміє, далі різками,

Як він їх досі, стануть лупить.

 

Парафіяни службу муть правити,

Піп буде бити поклони сам,

А зате мусить церков поставити

І ще довкола звести паркан.

 

Також податки буде платити

Не хлоп державі, але вона

Хлопові,- має всіх си живити,

Сіять, орати й жати сама.

 

В суді засядуть хлопи й міщани,

Тії судити стануть панів;

Не арештантів поліціяни,

Муть пильнувати, так як велів

 

Досі закон наш, но арештанти

Поліціянів! Злодій краде,

А як властивець зловить го,- stante

Pede 40 в арешт го злодій веде.

 

Автограф № 214

 

«УЖАС НА РУСІ»
(«Лихо, сусіде, ой горе нам, свату!..»)

 

 

Лихо, сусіде, ой горе нам, свату!

Тяжко на світі прожити буде!

Чув ти? На нашу нещасную хату,

Кажуть, страшенна помора іде.

 

Десь появились якісь нігілісти,-

Кажуть, що се людоїди, хотять

Русь нашу матінку з кашею з’їсти,

Перевернути теперішній лад.

 

Все-ді поставлять долі головами:

Хлопці будуть тоді вчителя вчить,

А як не вміє азбуки, різками.

Як він їх досі, будуть го лупить.

 

Люди тоді парастас будуть правити,

Але поклони піп битиме сам,

А зате сам мусить церков поставити.

І коло неї зробити паркан.

 

В суді засядуть хлопи і міщани,

Щоб адвокатів