Читати книгу - "Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник."

судом на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини. Жінки, які відбувають інші види покарання або ж відбувають позбавлення волі строком більше п’яти років, що призначене їм за умисні тяжкі або особливо тяжкі злочини, не можуть бути звільнені від покарання згідно зі ст. 83 КК України.

Підстава звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, складається із двох елементів, кожен з яких є обов’язковим.

Першим елементом підстави відповідно до ч. 1 ст. 83 КК України є вагітність жінки, яка настала під час відбування призначеного їй покарання, або народження нею дитини. Не може бути звільненою від покарання за ст. 83 КК України жінка, яка мала дитину на момент засудження (в цих випадках до неї можна застосувати ст. 79 КК України) або в період відбування покарання усиновила дитину.

Другий елемент підстави звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, є доведення такою жінкою свого виправлення і чесне виконання нею свого материнського обов’язку.

Умовою такого звільнення згідно з ч. 2 ст. 83 КК України є наявність у засудженої жінки сім’ї або родичів, які дали згоду на спільне з нею проживання, або якщо засуджена має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини. Жінка, яка не має сім’ї або родичів, які дали б згоду на спільне з нею проживання, і не має можливості самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини (наприклад, не має впорядкованого житла, законного джерела для існування тощо), не може бути звільненою від подальшого відбування покарання у разі настання вагітності або народження дитини протягом відбування покарання.

Для такої жінки фактично встановлюється своєрідний іспитовий строк (хоч такий термін і не вживається в законі), який триває від моменту звільнення її від відбування покарання до закінчення строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і, за загальним правилом, до досягнення дитиною трирічного віку. Якщо ж дитина помре до досягнення трирічного віку, іспитовий строк для матері такої дитини закінчується з її смертю.

Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, є факультативним. Це означає, що якщо є передумови та підстави, суд має право, але не зобов’язаний, здійснити таке звільнення.

Кримінально-правові наслідки звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, залежать від додержання звільненою від покарання умов такого звільнення і можуть бути як сприятливими для неї, так і несприятливими. Сприятливі кримінально-правові наслідки настають тоді, коли засуджена протягом так званого іспитового строку своєю поведінкою довела своє виправлення і чесно виконує свій материнський обов’язок: не відмовилася від дитини, не ухиляється від її виховання тощо. У такому разі після досягнення дитиною трирічного віку суд повинен остаточно звільнити жінку від призначеного їй покарання. Крім того, строк погашення судимості обчислюватиметься з моменту звільнення її від подальшого відбування покарання. Несприятливі кримінально-правові наслідки можливі у таких випадках:

а) якщо жінка до досягнення дитиною трирічного віку своєю поведінкою не довела свого виправлення, суд відповідно до ч. 4 ст. 83 КК України може (залежно від конкретних обставин справи) або замінити те покарання, від подальшого відбування якого засуджену було звільнено,більш м’яким покаранням, або ж направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання;

б) якщо жінка, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її до дитячого будинку, зникла з місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчиняє правопорушення, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд згідно з ч. 5 ст. 83 КК України може за поданням органу кримінально-виконавчої системи направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком;

в) якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила новий злочин, суд відповідно до ч. 6 ст. 83 КК України призначає їй покарання за правилами сукупності вироків (ст. 71 КК України): до покарання за новий злочин приєднує повністю або частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком, тобто ту частину покарання, від подальшого відбування якої жінку було звільнено.

4.4.6. Звільнення від відбування покарання через хворобу

Про зазначений вид звільнення йдеться у ст. 84 КК України. Як і в інших статтях цього розділу, законодавцем не дотримано термінологічної чистоти викладення змісту відповідних кримінально-правових норм. Нелегко зрозуміти, де йдеться про звільнення від покарання, а де – про звільнення від відбування призначеного покарання. Аналіз змісту цієї статті дає змогу зробити висновок, що в ч. 2 цієї статті йдеться про звільнення від покарання, про що зазначалося вище. У решті кримінально-правових приписів, закріплених у цій статті, йдеться про звільнення від відбування призначеного покарання.

На думку фахівців, у ст. 84 КК України наведено три самостійні види звільнення від відбування покарання через хворобу, ознаки яких мають свої відмінності:

– відмова від подальшого виконання покарання щодо особи, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу (ч. 1 ст. 84 КК України);

– відмова від подальшого виконання покарання щодо особи, яка під час його відбування захворіла на іншу тяжку хворобу (крім психічної) (ч. 2 ст. 84 КК України);

– відмова від подальшого виконання покарання щодо військовослужбовця, який визнаний непридатним до військової служби за станом здоров’я (ч. 3 ст. 84 КК України).

Єдиного юридичного складу звільнення від відбування призначеного покарання через хворобу не існує. Є лише одна передумова звільнення, а саме: призначення вироком суду будь-якого покарання особі, визнаній винуватою у вчиненні злочину. Щодо підстави та умов звільнення слід зауважити, що вони