Читати книгу - "Мій бос — ідіот, Томас Еріксон"

Усі в колективі приходять на роботу з тієї ж причини.

Ви можете самі бачити, як це важливо для досягнення хороших результатів.

Можна сказати, що найкраща команда — це та, у якій ми маємо різноманітні кольори, однак із подібними рушійними силами. Цей принцип я можу порекомендувати у дев’яти випадках з десяти. Я б не радив його лише в тому разі, якщо переважна більшість людей у колективі має виразну та потужну індивідуалістичну рушійною силою. Оскільки індивідуалісти хочуть вирішити все самі (а колір визначає тільки те, як вони це роблять), то про яку командну роботу ми можемо говорити? Індивідуалісти в основному незацікавлені співпрацювати з іншими. Якщо вони згодні на це, то тільки тому, що бачать у цьому для себе якусь велику користь.

Я сам бачив групи, у яких занадто багато індивідуалістів сиділо за столом — спілкування з ними було не найпростішим завданням. Це не означає, що не слід наймати працівників з індивідуалістською рушійною силою. Можливо, це те, що вам потрібно, щоб рушити з мертвої точки. Індивідуалісти з легкістю ризикують і кидаються на амбразуру найчастіше. Іноді це саме те, що нам потрібно — хтось, хто має мужність і хоче взяти командування на себе. Але занадто багато таких людей у колективі… ну, ви розумієте. Чимось схоже на національну збірну Італії з футболу.

«Я шкодую, що взагалі взяв цю книжку в руки»

Стривожені? Річ не тільки в тім, як ми говоримо один з одним, а й у тім, про що ми говоримо. Якими є наші пріоритети та які наші цінності.

Але чого нас це все навчає насправді? Деяких речей:

• Рушійні сили — це наші мотиваційні чинники.

• Вони можуть змінюватися з часом — упродовж нашого життя вони змінюються. Ми цінуємо різні речі, залежно від того, на якому етапі нашого життя ми перебуваємо.

• Наші дві найсильніші рушійні сили є саме тим, що впливає на наші рішення.

• Важливим є поєднання наших рушійних сил.

• Інколи можна не бачити зв’язку між кольором та рушійною силою.

• Ми можемо легко бачити поведінку, але не бачимо рушійних сил. Ми маємо подивитися трохи глибше.

З цього ми також можемо взяти щось інше. Керувати людьми — непроста справа. Керувати людьми з кольором, що відрізняється від нашого, то ціла наука. Якщо ви самі жовто-червоні, ви можете навчитися, як достукатися до свого зелено-синього працівника. Якщо ви — зелені, ви можете працювати над удосконаленням комунікації з синьо-червоним. Якщо подумати, це не так уже й складно. Все, що вам потрібно зробити, — докласти певних зусиль і пам’ятати, що не слід брати себе за вихідну точку.

З рушійними силами справа трохи складніша, тому що йдеться про наші мотивації; рушійні сили пов’язані з нашими цінностями й тим, що нам подобається чи не подобається.

Хто сказав, що керування — це легка справа?

Проте ви не можете тепер повністю здатися. Навпаки, вам слід радіти, що є пояснення, чому деякі речі у вашій щоденній роботі відбувалися не так, як ви сподівалися. Це, звичайно, не було вашою виною. Просто ви не знали всіх компонентів. Тепер ви більше озброєні, щоб на наступній нараді впоратися зі своїм проблемним підлеглим.

Закінчення. Люди йдуть не з роботи, а від свого начальника 

«Не те, щоб провини вистачало на всіх, але на вас трохи вистачить»

З мого майже двадцятирічного досвіду роботи з підготовки й розвитку керівників можу сказати, що основною причиною звільнення працівників є стосунки з начальником. Іноді начальство створює робоче середовище, у якому жодна людина не почувається добре, кожен має відчуття, що до них ставляться несправедливо, і вони навіть не отримують можливості якісно виконувати свою роботу. Є нескінченні приклади поганих методів керування, які шкодять взаєминам між начальником і його підлеглими.

Начальники також потребують хороших передумов для своєї роботи, і для цього треба подбати про багато різних речей. Керування людьми — не для тих, хто очікує спокійної та розслабленої роботи. На керівника чекає багато пасток, тож бути начальником і керівником — дуже важко, особливо без належної підготовки та навчання.

Проте, щоб не бути паскудою, особливої освіти нікому не потрібно — треба просто мати трохи здорового глузду.

Хороше керівництво означає, що ви берете на себе відповідальність за все, коли цього вимагає ситуація, і дозволяєте іншим отримувати похвалу, якщо вони на неї заслуговують. Керівники середньої ланки користуються кожною нагодою, щоб звинувачувати в невдачах когось іншого, але це дає їм тимчасову вигоду, бо їхні проколи з часом побачать усі.

Погані начальники навіть із цим впоратися не можуть. Ось чому вони абсолютно непотрібні в компанії. Ніхто їх не потребує. Переконайтеся, що ви не один із них.

Бути начальником — це вам не прогулянка червоною доріжкою, встеленою пелюстками троянд, бо купа всього весь час ризикує піти не так…

Яким би складним не було це завдання, завжди робіть максимально все можливе. Ви маєте справу з людьми. Вони заслуговують найкращого.

Якщо ви припускаєте, що люди не досягають найкращих результатів тільки тому, що вони ліниві, то вам потрібно подумати ще раз. Це як дотримуватися теорії X, і все ж ви самі заявили, що не визнаєте цього. Теорія Y вказує на протилежне: за правильних умов більшість працівників можуть досягти дуже хороших результатів.

Ваше завдання — створити для них ці умови.

Те, що привело вас сюди, не приведе вас далі

Якщо ви дочитали до цього місця, я хочу вам подякувати. Можливо, ви — начальник, який хоче бути найкращим у тому, що робить. Я хотів би привітати вас і побажати успіхів на цій стежці. Я сподіваюся, що ця книжка була корисною під час роботи над розвитком вас як керівника.

Усе, що ви можете зробити, це розвиватися й далі.

Те, що привело вас сюди, не приведе вас далі.

Навіть якщо ви вже досвідчений і шанований керівник, зупинитися та почивати на лаврах було б помилкою. Натомість нагадайте собі, що зробило вас таким добрим у тому, що ви робите: мотивація до вивчення нових речей, опановування різними інструментами та впровадження їх у свою роботу. Ви пройшли різні курси, прочитали багато книжок і навчилися у більш досвідчених начальників. Робіть це й далі.

Якщо ви не прагнете бути кращими, з часом взагалі перестанете бути хорошими.

Рухайтеся вперед.

Усім, хто дочитав цю книжку аж до цього місця через те, що він чи вона починає свою кар’єру начальника, я хочу щиро побажати удачі. Ви вирушаєте у захопливу, часом бурхливу подорож. Як бачите, треба мати на увазі та пам’ятати багато речей. Однак, якщо ви усвідомлюєте свою мету, вам неодмінно все вдасться.

Я вірю у вас — ви також повинні вірити в себе.

Сподіваюся, я вас не залякав. Навпаки, я хотів би, щоб ви підняли планки