Читати книгу - "Не в красі щастя, Ангеліна Кріхелі"

Максим, що подзвонив, щасливо заявив, що вдалося рішення ще краще передбачуваного знайти. Жартував про ситих вовків та живих овечок. Але Ромі не було до жартів.

Примчав до офісу. Під його контролем голова корпорації і дзвонив до Дмитра. По кутках кабінету, як павуки, задоволені сплетеним павутинням, розсілися юристи, охоронці.

Домовилися, що за годину за Максимом приїде охоронець Діми. Відвезе його до хати. Якщо вчує стеження та поліцію, Макса у мерці, дівчат теж. Спробував отруйно і в фарбах описати, що саме збирається робити з Аліною, але партнер охолодив його.

- Я б на твоєму місці спершу документи уважно прочитав, - впевнено посміхнувся він, стомлено масажуючи повіки та скроні поперемінно.

Під очима залягли глибокі темні тіні.

Запідозривши каверзу, Дмитро метушливо натиснув відбій, більше нічого не сказавши.

Роман уже вирішив, що зірветься з гачка, але ні, за годину його охорона стояла біля входу в офіс. У машину сів Максим, під ноги йому вмостився Роман.

Колеги Роми другою машиною їхали на відстані. Адресу вони й так уже знали. Санкцію на обшук та арешт отримали.

Професійне чуття підказувало, що чекатимуть на них з ведмедями та танцями. У сенсі, що наваляють їм гарненько і доведеться добряче потанцювати, відбиваючи Аліну.

Про Марину якось і мови не було. Ну, не сприймалася вона як жертва, і все тут. Причому ні в кого, включаючи керівництво Романа. На її арешт також дозвіл видали.

Вирішили діяти м'яко, майже делікатно. Макс піднявся сходами. Спокійно. Ніби справді до давнього приятеля на ділову зустріч приїхав. Коли охоронець відключив камери зовнішнього спостереження, Роман відчинив двері, впускаючи підкріплення. Хлопці не поспішали. На встановлену мікрокамеру у піджаку Максима фіксували переговори. Чим більше доказів, тим менше шансів у суді відкрутитися.

Очікування Рому нервувало. Але порушувати план не можна.

- Читай, - Максим зневажливо кинув стос паперів на журнальний столик у багато обставленій вітальні свого ворога. - Насолоджуйся, друже...

Він спокійно плюхнувся на диван, опинившись навпроти націлених у нього пістолетів. Дмитро вирішив перестрахуватися та посилив охорону з резерву.

Максим нетерпляче барабанив пальцями по коліну, виконуючи на уявному роялі свою нову композицію.
Діма дочитав три перші сторінки. Поступово його переможна усмішка сходила нанівець, поступаючись місцем подиву.

- Що це означає? - він струсонув у повітрі паперами, ніби Макс до цього їх не бачив. - Що це?

- Це означає, - спокійно відповів чоловік, ігноруючи пістолети з глушниками, спрямовані в його бік в очікуванні цілком однозначної команди, - що все майно, яке перебуває у моїй владі, а також рахунки, активи та акції на моє ім'я, без заперечень перетікають до тебе . І повністю належать тобі. Доки жива Аліна...

Максим переможно посміхнувся, дивлячись на супротивника. Роман, який усе це слухав, від подиву закашлявся.

- Красень, - захоплено простяг його колега, і слідчий не міг не погодитися з ним.

– Де дівчина? - майже ліниво поцікавився Максим, впевнений у здобутій перевазі.

- Ти так нічого і не зрозумів, Максе... - простягнув Діма, розпливаючись у зміїній усмішці.

У повітрі повисла напруга.

- Господар становища – я, і тільки я. І зараз я розповім тобі, як усе буде...

Він повільно відклав документи убік, прокрутив барабан револьвера, підійшов до вікна.

Оперативники миттєво нахилилися, сподіваючись залишитися непоміченими зі своїх позицій.

- Зараз спуститися співробітник РАГСу, вона одружить вас із Мариною. Десь півроку тому. Потім ти зрадиш їй з Аліною. Принаймні на фото це виглядатиме так. А фото потрібні для розлучення за умовами вашого шлюбного контракту, який ти підпишеш. Аліну вона з ревнощів уб'є. З тобою подасть на розлучення. Вийде заміж за мене. І раптово помре, не витримавши горя від твоєї зради і не зумівши втішитися в моїх обіймах. Все це протягом найближчих кілька годин і на одній локації. Погодься, гарно...

Максим напружився, наче натягнута струна. Подався вперед.

- Це шито білими нитками.

- Зате законно, чисто, і ніхто мені не заважає жити.

- Але це вже не буде твоєю помстою, а стане лише крадіжкою, рейдерським захопленням з піруетами... - заперечив Максим, намагаючись натиснути на гордість опонента.

Дмитро задумливо окинув його поглядом, ніби на мить засумнівався.

- Не переконав, - хмикнув він, киваючи своїй охороні.

Один із них все ще тримав чоловіка на прицілі, двоє інших попрямували до нього з явним наміром знерухомити.

У цей момент у вітальню увірвався екіпірований вихор на чолі з Романом.

- Усім лежати! Руки за голову, ноги по ширині плечей!

Найняті охоронці корилася без запитань, тут же здавши зброю. Гроші - лише гроші. Запасне життя за них не видають. А чужі цінності не варті своєї єдиної та найголовнішої.