Читати книгу - "Драконяча відьма, Настуся Соловейко"

Арман стенув плечима.

– Я ж сказав – непогано.

– А точніше?

– Трохи схоже на Ріарони, та тільки трохи. Її запах для мене взагалі дуже слабкий, якщо чесно, доводиться натурально принюхуватись. А що?

– Та нічого.

– І знову брешеш, Айване! – розсміявся він – Ти б бачив своє лице вранці, коли сестра заявила, що обвішає весь замок квітами. То, для тебе її запах дуже сильний?

– Так, навіть сильніший за запах самих Ріаронів.

– Цікаво. Може, вона якась незвичайна відьма? Не знаю, знайда якась?

– Не думаю. Відьма як відьма, тільки не ініційована.

– Це зрозуміло. Я про її магію.

– Не знаю, час покаже. А може й ні.

Повернулися ми пізно, та все одно, зілля мені було потрібно вже вранці, тож я зайшов в кімнату до відьми.

Даная спала, наче мала дитина, підклавши долоню під щоку. Нежить тьмяно світився і хропів. Ну і парочка! Трохи постоявши над дівчиною, я розвернувся і пішов до себе.

Нехай спить, не думаю, щоб відьмаки приходили до шахти кожного дня.

Невже Арман правий і я просто не хочу побачити очевидне?

Так, я спав з нею тоді, і мене й дотепер дивує, що вона була незайманою. Відьма все ж таки! То й що з того? Так, я її хочу! Але це просто фізичне бажання!

Та я відчував, що це не так. Той, кого відьма називала Леоном Мортом глибоко засів десь всередині, йому Даная не просто подобалася, він її…

Я зупинився. Ні! Ніколи! Ніколи такого не буде! Ніякого Леона! Я Айван Кривавий, і я не просто так отримав це прозвисько.

Я отримав його вбиваючи відьом і Дранів. Так буде і надалі!

Привіт, мої любі! Хочу з вами поділитися образами, які створила нейросітка.

Ось такою вийшла Іветта

Даная

Нічогенькі? Еге ж?)

А це Черепус

Але вишенька на торті – це Айван. Справжній красень, чи не так?😁😁😁

Саме так штучний інтелект побачив гарного рудоволосого чоловіка з жовтими очима))) Гадаю, що якщо зберуся написати книгу про вічно голодного вервольфа – цей підійде ідеально!